Про блакитну сорочку
May. 28th, 2019 08:02 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanDiana Makarova
непогано.
Пафосу нуль. До того ж розуміння місцевості. Тут вже продумала охорона.
Тилові люди. Ви б тут трохи помовчали б, га? Бо кожен, хто написав їдкого поста про блакитну сорочку як демаскуючий фактор - одразу здав своє незнання фронту. І те, як він уявляє собі передову - суцільний вогонь, бьйоцца в тєсной пєчуркє агонь, комісар, брось і все таке. А там по-різному.
Станиця.
Кондрашовка.
Потік людей як в Києві на скляному мосту в день відкриття. Блакитні сорочки, білі футболки, та хоть в стразіках. Мурашник. І - так, там якраз камуфляж виділяється, тим паче з офіцерськими причандалами, пістолет на нозі, наприклад.
І ви не повірите, але - да, люди добрі, там зовсім поруч ворожі позиції.
Коли ми їдемо в машині по лінії фронту - не дай Боже нам натягнути на себе хоч якийсь військовий елемент одягу. Мені колись у рейсі подарували військову кепку, так я її лише на другій лінії напялила на буйну голову. Бо безпечніше виглядати цивільним. І на позиції, так. Ну, якийсь мер приперся чи депутат. Чи волонтер. Зараз за волонтерами вже не так полюють. Так що у цивільному безпечніше.
Зовсім на мілітарі-стайлі поїхали, да? Прошу пардону, але це умнічаніє тилових щодо маскування спочатку вибісило.
Потім насмішило.
Ах, да, забула додати - пост не про Президента.
Пост про вас.
Додаток.
Оце Станиця
Оце я на різних позиціях. Жодного разу в камуфляжі. До літніх фото листати далеко, але яскраві блакитні смуги на синій куртці наче видно. І блакитні - о боже, о жах! - джинси.
А втім - взяли б та самі поїхали б на Станицю. Вона в нас традиційно забута волонтерами. Їхати далеко, дорога погана. А ви тут такі - оппа, приїхали, провідали хлопців. Та й самі все побачили.
непогано.
Пафосу нуль. До того ж розуміння місцевості. Тут вже продумала охорона.
Тилові люди. Ви б тут трохи помовчали б, га? Бо кожен, хто написав їдкого поста про блакитну сорочку як демаскуючий фактор - одразу здав своє незнання фронту. І те, як він уявляє собі передову - суцільний вогонь, бьйоцца в тєсной пєчуркє агонь, комісар, брось і все таке. А там по-різному.
Станиця.
Кондрашовка.
Потік людей як в Києві на скляному мосту в день відкриття. Блакитні сорочки, білі футболки, та хоть в стразіках. Мурашник. І - так, там якраз камуфляж виділяється, тим паче з офіцерськими причандалами, пістолет на нозі, наприклад.
І ви не повірите, але - да, люди добрі, там зовсім поруч ворожі позиції.
Коли ми їдемо в машині по лінії фронту - не дай Боже нам натягнути на себе хоч якийсь військовий елемент одягу. Мені колись у рейсі подарували військову кепку, так я її лише на другій лінії напялила на буйну голову. Бо безпечніше виглядати цивільним. І на позиції, так. Ну, якийсь мер приперся чи депутат. Чи волонтер. Зараз за волонтерами вже не так полюють. Так що у цивільному безпечніше.
Зовсім на мілітарі-стайлі поїхали, да? Прошу пардону, але це умнічаніє тилових щодо маскування спочатку вибісило.
Потім насмішило.
Ах, да, забула додати - пост не про Президента.
Пост про вас.
Додаток.
Оце Станиця
Оце я на різних позиціях. Жодного разу в камуфляжі. До літніх фото листати далеко, але яскраві блакитні смуги на синій куртці наче видно. І блакитні - о боже, о жах! - джинси.
А втім - взяли б та самі поїхали б на Станицю. Вона в нас традиційно забута волонтерами. Їхати далеко, дорога погана. А ви тут такі - оппа, приїхали, провідали хлопців. Та й самі все побачили.