![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanВ.Лановий
Події у політичному полі України в останні місяці дозволяють побачити модель передвиборчих дій президента-олігарха.
Помиляються ті, хто думає, що мова йде про його програми і цілі, які він зобов`язується втілити у другій каденції перебування на найвищій посаді. Для нього це пустий антураж, про який він не тільки завтра не згадає, а й не цікавиться сьогодні.
Це модель, на жаль, чергового обдурення усього народу для утримання влади у своїх руках. І хто цього не розуміє?
Обставини показують, що діяти він буде якими завгодно незаконними і аморальними засобами, не гребуючи нічим і не обмежуючи глибину зловживань. На відміну від попередників, він не буде приховувати свої незаконні дії по отриманню необхідного результату. Він не приховує, що не збирається після програшу виправдовуватися перед людьми і законом за скоєні за п`ять років злочини. Він вже розробив план схованки за межами України і сподівається, що йому вдасться отримати прикриття в іншій країні. Сподівається на гроші, за допомогою яких вирішить ці питання. Але в його плані немає місця його апаратникам, виконавцям, служакам і апологетам. Він їх «кине» і вони повинні це усвідомити. Треба розуміти, що він – олігарх, і у нього власна «мораль» і до президенства, і підчас, і після. Не дивуймося, що такого безсоромного, нахабного і цинічного президента Україна ще не бачила.
Його модель полягає не тільки у використанні адміністративного спруту, започаткованого ще президентом Кучмою, коли у кожній області і районі з`явилися, як вищі органи місцевої влади, адміністрації Президента, а також підпорядковані київським органам місцеві прокуратура, відділення Служби безпеки та управління МВС. І не тільки. Вона полягає також у диктаті усім телеканалам, як це започаткував Кучма (темники та інші інструкції або змушення телевізійників випускати в ефір таких закінчених провокаторів, як генерал СБУ Григорій Омельченко).
На жаль, інциденти з побиттям групи охорони А. Гриценка в Одесі, димові шашки у Білій Церкві та силові сутички під Подільським райвідділом міліції у Києві підчас мітингів Ю. Тимошенко свідчать, що влада може піти на організацію провокацій та розпалювання ворожнечі у суспільстві. Не виключено, що вона планує направити поліцейських агентів та агентів Служби безпеки проти мітингарів і агітаторів, на залякування людей, на усунення громадського контролю за виборчими дільницями. А це дасть змогу сфальшувати вибори. Хоча останні заяви А. Авакова дають надію на його виваженість у забезпеченні чистоти виборчого процесу.
Інший сценарій Порошенка – підпалити вогнище фізичних зіткнень та побоїщ і таким чином довести вибори до нового масового кровопролиття, зупинити яке можна лише відміною президентських перегонів. Не виключені також протистояння між різними високими чинами силових відомств (як це ми побачили на Подолі), які можуть закінчитися внутрішньою «війною» з кровавими наслідками між силовиками різного підпорядкування та між парамілітарними загонами (зовсім як у латиноамериканських мафіозних країнах). Олігарх піде на будь який злочин, щоб не втратити бізнес зі 100 %-ною рентабельністю (К.Маркс). І ще одна цитата: спотворює не влада, а страх втратити владу (Джон Стейнбек). Отже такий варіант розвитку подій цілком ймовірний. Але в умовах воєнної агресії він приведе до суцільного безладу та розвалу держави.
Порох бавиться з вогнем – він його роздмухує, коли багаття тільки жевріє. І заробляє собі на горіхи та спалює за собою мости, сподіваючись уникнути відповідальності. Глибоко помиляється. Буде відповідати за усі злочини, в тому числі і за зрив виборчої кампанії та знищення свободи виборів в країні. Кращим виходом для нього була б відмова від участі у кампанії. Це був би вчинок відповідального державного діяча, а не егоїстичного олігарха.
Події у політичному полі України в останні місяці дозволяють побачити модель передвиборчих дій президента-олігарха.
Помиляються ті, хто думає, що мова йде про його програми і цілі, які він зобов`язується втілити у другій каденції перебування на найвищій посаді. Для нього це пустий антураж, про який він не тільки завтра не згадає, а й не цікавиться сьогодні.
Це модель, на жаль, чергового обдурення усього народу для утримання влади у своїх руках. І хто цього не розуміє?
Обставини показують, що діяти він буде якими завгодно незаконними і аморальними засобами, не гребуючи нічим і не обмежуючи глибину зловживань. На відміну від попередників, він не буде приховувати свої незаконні дії по отриманню необхідного результату. Він не приховує, що не збирається після програшу виправдовуватися перед людьми і законом за скоєні за п`ять років злочини. Він вже розробив план схованки за межами України і сподівається, що йому вдасться отримати прикриття в іншій країні. Сподівається на гроші, за допомогою яких вирішить ці питання. Але в його плані немає місця його апаратникам, виконавцям, служакам і апологетам. Він їх «кине» і вони повинні це усвідомити. Треба розуміти, що він – олігарх, і у нього власна «мораль» і до президенства, і підчас, і після. Не дивуймося, що такого безсоромного, нахабного і цинічного президента Україна ще не бачила.
Його модель полягає не тільки у використанні адміністративного спруту, започаткованого ще президентом Кучмою, коли у кожній області і районі з`явилися, як вищі органи місцевої влади, адміністрації Президента, а також підпорядковані київським органам місцеві прокуратура, відділення Служби безпеки та управління МВС. І не тільки. Вона полягає також у диктаті усім телеканалам, як це започаткував Кучма (темники та інші інструкції або змушення телевізійників випускати в ефір таких закінчених провокаторів, як генерал СБУ Григорій Омельченко).
На жаль, інциденти з побиттям групи охорони А. Гриценка в Одесі, димові шашки у Білій Церкві та силові сутички під Подільським райвідділом міліції у Києві підчас мітингів Ю. Тимошенко свідчать, що влада може піти на організацію провокацій та розпалювання ворожнечі у суспільстві. Не виключено, що вона планує направити поліцейських агентів та агентів Служби безпеки проти мітингарів і агітаторів, на залякування людей, на усунення громадського контролю за виборчими дільницями. А це дасть змогу сфальшувати вибори. Хоча останні заяви А. Авакова дають надію на його виваженість у забезпеченні чистоти виборчого процесу.
Інший сценарій Порошенка – підпалити вогнище фізичних зіткнень та побоїщ і таким чином довести вибори до нового масового кровопролиття, зупинити яке можна лише відміною президентських перегонів. Не виключені також протистояння між різними високими чинами силових відомств (як це ми побачили на Подолі), які можуть закінчитися внутрішньою «війною» з кровавими наслідками між силовиками різного підпорядкування та між парамілітарними загонами (зовсім як у латиноамериканських мафіозних країнах). Олігарх піде на будь який злочин, щоб не втратити бізнес зі 100 %-ною рентабельністю (К.Маркс). І ще одна цитата: спотворює не влада, а страх втратити владу (Джон Стейнбек). Отже такий варіант розвитку подій цілком ймовірний. Але в умовах воєнної агресії він приведе до суцільного безладу та розвалу держави.
Порох бавиться з вогнем – він його роздмухує, коли багаття тільки жевріє. І заробляє собі на горіхи та спалює за собою мости, сподіваючись уникнути відповідальності. Глибоко помиляється. Буде відповідати за усі злочини, в тому числі і за зрив виборчої кампанії та знищення свободи виборів в країні. Кращим виходом для нього була б відмова від участі у кампанії. Це був би вчинок відповідального державного діяча, а не егоїстичного олігарха.