![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanVolodymyr Boiko
Я знав, що директор НАБУ трохи хворий на голову, але не думав, що настільки. Судіть самі: українські ЗМІ поширили повідомлення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) про те, що за заявою ФГВФО Національне антикорупційне бюро України розпочало досудове розслідування в кримінальному провадженні відносно народного депутата України Ігоря Луценка за фактом «вчинення народним депутатом України Луценком І. В. кримінального правопорушення, що виявилось у поданні завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».
Як сказано в прес-релізі ФГВФО, Ігор Луценко в 2015 році, начебто, тримав на рахунку в банку «Київська Русь» 750 тис. грн. Але «20 березня 2015 р. на підставі постанови Правління НБУ про віднесення ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" (далі - Банк) до категорії неплатоспроможних у Банку було запроваджено тимчасову адміністрацію. А за день до того, 19 березня 2015 р., коли банківські платежі не проводились і вкладники не мали доступу до своїх коштів, народному депутату вдалось перерахувати 750 000 грн з власного поточного рахунку у цьому банку на поточний рахунок головного бухгалтера Банку І. В. Гнатенко. Після чого ці кошти пішли на погашення частини боргу за кредитом останньої». А злочин полягає в тому, що народний депутат не задекларував гроші, які мав на рахунку в банку «Київська Русь» у 2015 році.
Ось, почитайте цей шедевр:
http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/114-kyivska-rus/41233-koly-vkladnykam-pat-bank-kyyivska-rus-vidmovlialy-u-povernenni-koshtiv-nardep-ihor-lutsenko-dostup-do-svoikh-hroshei-otrymav-detali-ziasovuie-nabu
А тепер давайте-но подумаємо – якби Луценко мав бодай копійку на якомусь рахунку в цьому банку і, дійсно, переказав цю копійку (я вже не кажу про фантастичну суму в 750 тис. грн.) на поточний рахунок головного бухгалтера «Київської Русі» напередодні запровадження тимчасової адміністрації, то що б мав зробити Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у першу чергу ще три роки тому? – Правильно. Фонд мав би негайно звернутись до суду з позовом про визнання правочину недійсним. А оскільки цього зроблено не було, це означає, що ніяких 750 тис. грн., які Ігор, начебто, переказав головному бухгалтеру банку, він, насправді, не мав і ніяких грошей ніяким бухгалтерам не переказував.
Насправді трапилось наступне. За кілька днів до введення тимчасової адміністрації Національний банк України попередив «Київську Русь» про те, що треба терміново ховати гроші. Тоді в «Київській Русі» відкрили понад 300 рахунків на людей, прізвища яких брали з баз даних. Випадково в цей список потрапив і Ігор Луценко, який, звісно, і гадки не мав, що він склав компанію якимсь ужгородським студентам та іншим громадянам, чиїми паспортними даними скористались керівники банку «Київська Русь» та їхні подільники з НБУ.
Після того, як банк «Київська Русь» накрився жіночим статевим органом, про оборудку з фіктивними рахунками стало відомо у ФГВФО. Але замість того, щоби ініціювати кримінальне провадження відносно шахраїв-банкірів, директор-розпорядник ФГВФО Ворушилін спочатку три роки поспіль рахував строки позовної давності, а потім вирішив разом з Ситником розповсюдити завідому брехню відносно народного депутата.
Для чого була запущена ця плітка – зрозуміло. Бо Ігор постійно «гризе» своїми викриттями як погрузлого в корупції директора НАБУ Ситника, так і не менш корумпованого директора-розпорядника ФГВФО Ворушиліна. При цьому спростувати в порядку цивільного судочинства недостовірну інформацію, викладену в заяві про злочин, неможливо – на це й розраховували Ситник з Ворушиліним. Але є нюанс, на який не звернув увагу Артем Сергійович.
Якби подібну заяву щодо Ігоря Луценка Ситник доручив би підписати своїм улюбленим заявникам на кшталт народного депутата Сергія Лещенка чи «таємного агента НАБУ» Євгена Шевченка, то, дійсно, народному депутату, на якого звели наклеп, довелося б роками чекати закриття безглуздого кримінального провадження. Але в даному випадку заявником стала службова особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а це докорінно змінює ситуацію. Бо у ФГВФО достеменно знають, що ніяких 750 тис. грн. Ігор Луценко ніколи в банку «Київська Русь» не тримав, і, взагалі, не мав там поточного рахунку.
А це означає, що найближчими днями Ситник і Ворушилін ознайомляться зі змістом частини 2 статті 383 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення.
Я знав, що директор НАБУ трохи хворий на голову, але не думав, що настільки. Судіть самі: українські ЗМІ поширили повідомлення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) про те, що за заявою ФГВФО Національне антикорупційне бюро України розпочало досудове розслідування в кримінальному провадженні відносно народного депутата України Ігоря Луценка за фактом «вчинення народним депутатом України Луценком І. В. кримінального правопорушення, що виявилось у поданні завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».
Як сказано в прес-релізі ФГВФО, Ігор Луценко в 2015 році, начебто, тримав на рахунку в банку «Київська Русь» 750 тис. грн. Але «20 березня 2015 р. на підставі постанови Правління НБУ про віднесення ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" (далі - Банк) до категорії неплатоспроможних у Банку було запроваджено тимчасову адміністрацію. А за день до того, 19 березня 2015 р., коли банківські платежі не проводились і вкладники не мали доступу до своїх коштів, народному депутату вдалось перерахувати 750 000 грн з власного поточного рахунку у цьому банку на поточний рахунок головного бухгалтера Банку І. В. Гнатенко. Після чого ці кошти пішли на погашення частини боргу за кредитом останньої». А злочин полягає в тому, що народний депутат не задекларував гроші, які мав на рахунку в банку «Київська Русь» у 2015 році.
Ось, почитайте цей шедевр:
http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/114-kyivska-rus/41233-koly-vkladnykam-pat-bank-kyyivska-rus-vidmovlialy-u-povernenni-koshtiv-nardep-ihor-lutsenko-dostup-do-svoikh-hroshei-otrymav-detali-ziasovuie-nabu
А тепер давайте-но подумаємо – якби Луценко мав бодай копійку на якомусь рахунку в цьому банку і, дійсно, переказав цю копійку (я вже не кажу про фантастичну суму в 750 тис. грн.) на поточний рахунок головного бухгалтера «Київської Русі» напередодні запровадження тимчасової адміністрації, то що б мав зробити Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у першу чергу ще три роки тому? – Правильно. Фонд мав би негайно звернутись до суду з позовом про визнання правочину недійсним. А оскільки цього зроблено не було, це означає, що ніяких 750 тис. грн., які Ігор, начебто, переказав головному бухгалтеру банку, він, насправді, не мав і ніяких грошей ніяким бухгалтерам не переказував.
Насправді трапилось наступне. За кілька днів до введення тимчасової адміністрації Національний банк України попередив «Київську Русь» про те, що треба терміново ховати гроші. Тоді в «Київській Русі» відкрили понад 300 рахунків на людей, прізвища яких брали з баз даних. Випадково в цей список потрапив і Ігор Луценко, який, звісно, і гадки не мав, що він склав компанію якимсь ужгородським студентам та іншим громадянам, чиїми паспортними даними скористались керівники банку «Київська Русь» та їхні подільники з НБУ.
Після того, як банк «Київська Русь» накрився жіночим статевим органом, про оборудку з фіктивними рахунками стало відомо у ФГВФО. Але замість того, щоби ініціювати кримінальне провадження відносно шахраїв-банкірів, директор-розпорядник ФГВФО Ворушилін спочатку три роки поспіль рахував строки позовної давності, а потім вирішив разом з Ситником розповсюдити завідому брехню відносно народного депутата.
Для чого була запущена ця плітка – зрозуміло. Бо Ігор постійно «гризе» своїми викриттями як погрузлого в корупції директора НАБУ Ситника, так і не менш корумпованого директора-розпорядника ФГВФО Ворушиліна. При цьому спростувати в порядку цивільного судочинства недостовірну інформацію, викладену в заяві про злочин, неможливо – на це й розраховували Ситник з Ворушиліним. Але є нюанс, на який не звернув увагу Артем Сергійович.
Якби подібну заяву щодо Ігоря Луценка Ситник доручив би підписати своїм улюбленим заявникам на кшталт народного депутата Сергія Лещенка чи «таємного агента НАБУ» Євгена Шевченка, то, дійсно, народному депутату, на якого звели наклеп, довелося б роками чекати закриття безглуздого кримінального провадження. Але в даному випадку заявником стала службова особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а це докорінно змінює ситуацію. Бо у ФГВФО достеменно знають, що ніяких 750 тис. грн. Ігор Луценко ніколи в банку «Київська Русь» не тримав, і, взагалі, не мав там поточного рахунку.
А це означає, що найближчими днями Ситник і Ворушилін ознайомляться зі змістом частини 2 статті 383 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення.
no subject
Date: 2019-01-16 03:07 pm (UTC)Так
Date: 2019-01-16 05:47 pm (UTC)Re: Так
Date: 2019-01-17 04:08 pm (UTC)