Вибори мають бути перманентні
Nov. 10th, 2018 05:41 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
мені не подобається виборча система всі ці роки Незалежності. Назбиралося уйма закидів, і стисло я окреслю через що.
По-перше, нікуди не годиться для нас система “раз на 5 років і палка стріляє”, тобто всезагальні вибори усіх і вся всіма і всюди. Якщо треба шукати приклад для стохастичного процесу, то це він. Прості амеби в ньому варяться як у бульйоні, а шустрі інфузорі-туфельки та інші хижаки раз на 4/5 років хапають все, що можна наловити в мутній воді. Відстрівлявся - і в дамках. 4-5 років безтурбтоного життя, важного вигляду, невпинного й тупого говоріння, відриву від грунту, втечі від виборців. Це мрія ескаписта. Це як балаган дітей та дамочок для вора-карманика.
По-друге мені не подобається принцип “переможець отримує все”. І в депутатському, і в урядовому, і в президентському форматі це спонука до будь-якого беззаконня, авантури, зради, криміналу. Переможець все одне отримає все! Ризик оправдан.
Скажемо чесно, усі політтехнологи в нас вміють працювати лише в цій системі координат.
Раз відмучались - і буде. Далі хоч потоп, хоч лє делюж.
І я чудово розумію, що виконавцям та замовникам це дуже зручно.
Але не вважаю цю систему зручною народові.
“Стільки грошів ці вибори”, скавульчать чиновники - вірю, щіро, бо мимоволі кажуть не про гроші держави, а свої витрати.
Вибори мають проходити інакше.
Подібно до американського сенату, щорічно частина парламенту поповнюється новими членами.
Менш серйозні представництва мали б обиратися на зовсім малий строк - я кажу про місцевий рівень, я гадаю зо достатньо 1-2 роки для ротації.
Вибори мають бути довгим забігом на довгу дистанцію, а не спринтерською п’ятиминуткою.
Партії і кандидати мусять забути про сон і спочин, тим більш, про спокій на кілька років.
Це постійний біг. Постійні вибори. Не там, так тут.
В ціх нових правилах неможливо все програти, бо за півроку знову можна відігратися - і неможливо все виграти, бо це була лише часткова перемога.
Вибори по різних рівнях - окремо.
Вибори по різних регіонах - теж окремо.
Парламент формується кількома одразу способами - і ці комплектації також проводити слід окремо.
А ще вибори суддів, коли дозріємо.
А потім прокурорів і шерифів.
І про вибори президента теж.
В Давньому Римі два фіналісти (не один) - обидва отримували звання консулів, першй та другий розподіляли між собою функції. В Америці батьків-фундаторів перше місце давало президента, а друге - віцепрезидента. У спартанців було два цари. У греків-демократів - кілька архонтів різної важливости.
Таких прикладів багато.
Є й домашні.
В Війську Запорізькому обирали не самого гетьмана, а його разом з старшиною. У Речі Посполітій крім короля обирали ще кількох важливих других лиць. Навіть у Кримськім Ханстві часів його розквиту - більшість забула або й не знала, що це по суті теж виборча монархія - ставили разом з Ханом спочатку одного, потім двох заступників.
Так що традицій на це вистачить, лише варто їх прагматично використовувати.
Для початку я пропоную позбавитись вавки в голові що “вибори - це лихо для народу”.
Вибори мають бути перманентні.
Вони і тільки вони вб’ють сенс переворотів.
Перевороти робитимуться легально і чутливо до настроїв суспільства.
Неможливо і немає сенсу вимагати від влади, щоб вона була “чутливіша”, краще прислуховувалась.
Можливо і має сенс зробити владу такою, щоб чутливість була основою її роботи.
Щодо неправильних думок в народу - це не задача уряду, це задача партій і газет.
Перші в нас майже не існують (готовий назвати 2-3 виключення) і схожі на кота, який просинається лише під час охоти, замість невпинної праці.
Другі - газети - теж потребують своєї докорінної реформи, бо ми вже забули що в класичній демократії саме вони є “голосом народу”. Окремих його фракцій, так, прошарків, груп, але народу. Те, що зараз - це інформаційна зброя або, в кращому випадку, якісь забавки. Я нагадаю, що колись “кореспондент” означало “той, хто пише в газету”, читач, який вміє писати і якого будуть читати інші. І гонорар його залежав - якщо йому потрібні гонорари, бо писали і багаті люди, - від читачів та редакційних умов, а не від “власника”.
Все це я думаю детально прописати в новому проекті “Конституції традиціоналістів”, частку з розділів якої вже оприлюднював раніше.
мені не подобається виборча система всі ці роки Незалежності. Назбиралося уйма закидів, і стисло я окреслю через що.
По-перше, нікуди не годиться для нас система “раз на 5 років і палка стріляє”, тобто всезагальні вибори усіх і вся всіма і всюди. Якщо треба шукати приклад для стохастичного процесу, то це він. Прості амеби в ньому варяться як у бульйоні, а шустрі інфузорі-туфельки та інші хижаки раз на 4/5 років хапають все, що можна наловити в мутній воді. Відстрівлявся - і в дамках. 4-5 років безтурбтоного життя, важного вигляду, невпинного й тупого говоріння, відриву від грунту, втечі від виборців. Це мрія ескаписта. Це як балаган дітей та дамочок для вора-карманика.
По-друге мені не подобається принцип “переможець отримує все”. І в депутатському, і в урядовому, і в президентському форматі це спонука до будь-якого беззаконня, авантури, зради, криміналу. Переможець все одне отримає все! Ризик оправдан.
Скажемо чесно, усі політтехнологи в нас вміють працювати лише в цій системі координат.
Раз відмучались - і буде. Далі хоч потоп, хоч лє делюж.
І я чудово розумію, що виконавцям та замовникам це дуже зручно.
Але не вважаю цю систему зручною народові.
“Стільки грошів ці вибори”, скавульчать чиновники - вірю, щіро, бо мимоволі кажуть не про гроші держави, а свої витрати.
Вибори мають проходити інакше.
Подібно до американського сенату, щорічно частина парламенту поповнюється новими членами.
Менш серйозні представництва мали б обиратися на зовсім малий строк - я кажу про місцевий рівень, я гадаю зо достатньо 1-2 роки для ротації.
Вибори мають бути довгим забігом на довгу дистанцію, а не спринтерською п’ятиминуткою.
Партії і кандидати мусять забути про сон і спочин, тим більш, про спокій на кілька років.
Це постійний біг. Постійні вибори. Не там, так тут.
В ціх нових правилах неможливо все програти, бо за півроку знову можна відігратися - і неможливо все виграти, бо це була лише часткова перемога.
Вибори по різних рівнях - окремо.
Вибори по різних регіонах - теж окремо.
Парламент формується кількома одразу способами - і ці комплектації також проводити слід окремо.
А ще вибори суддів, коли дозріємо.
А потім прокурорів і шерифів.
І про вибори президента теж.
В Давньому Римі два фіналісти (не один) - обидва отримували звання консулів, першй та другий розподіляли між собою функції. В Америці батьків-фундаторів перше місце давало президента, а друге - віцепрезидента. У спартанців було два цари. У греків-демократів - кілька архонтів різної важливости.
Таких прикладів багато.
Є й домашні.
В Війську Запорізькому обирали не самого гетьмана, а його разом з старшиною. У Речі Посполітій крім короля обирали ще кількох важливих других лиць. Навіть у Кримськім Ханстві часів його розквиту - більшість забула або й не знала, що це по суті теж виборча монархія - ставили разом з Ханом спочатку одного, потім двох заступників.
Так що традицій на це вистачить, лише варто їх прагматично використовувати.
Для початку я пропоную позбавитись вавки в голові що “вибори - це лихо для народу”.
Вибори мають бути перманентні.
Вони і тільки вони вб’ють сенс переворотів.
Перевороти робитимуться легально і чутливо до настроїв суспільства.
Неможливо і немає сенсу вимагати від влади, щоб вона була “чутливіша”, краще прислуховувалась.
Можливо і має сенс зробити владу такою, щоб чутливість була основою її роботи.
Щодо неправильних думок в народу - це не задача уряду, це задача партій і газет.
Перші в нас майже не існують (готовий назвати 2-3 виключення) і схожі на кота, який просинається лише під час охоти, замість невпинної праці.
Другі - газети - теж потребують своєї докорінної реформи, бо ми вже забули що в класичній демократії саме вони є “голосом народу”. Окремих його фракцій, так, прошарків, груп, але народу. Те, що зараз - це інформаційна зброя або, в кращому випадку, якісь забавки. Я нагадаю, що колись “кореспондент” означало “той, хто пише в газету”, читач, який вміє писати і якого будуть читати інші. І гонорар його залежав - якщо йому потрібні гонорари, бо писали і багаті люди, - від читачів та редакційних умов, а не від “власника”.
Все це я думаю детально прописати в новому проекті “Конституції традиціоналістів”, частку з розділів якої вже оприлюднював раніше.
no subject
Date: 2018-11-10 05:58 pm (UTC)no subject
Date: 2018-11-10 06:05 pm (UTC)no subject
Date: 2018-11-10 11:18 pm (UTC)no subject
Date: 2018-11-10 11:51 pm (UTC)no subject
Date: 2018-11-11 12:03 am (UTC)no subject
Date: 2018-11-11 12:10 am (UTC)no subject
Date: 2018-11-11 12:26 am (UTC)no subject
Date: 2018-11-11 01:34 am (UTC)no subject
Date: 2018-11-11 10:22 am (UTC)no subject
Date: 2018-11-11 02:35 pm (UTC)