![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
зараз на пальцях поясню, чому репортажі з окупованої теріторії від "офіційно акредитованих" репортерів не приносять користі Україні.
Ніхто в окупації не кидається на журналіста, щоб розповісти йому, як є. Ті хто кидалися - вже або мертві, або залізують рани, або сидять на підвалі, або втекли поки не пізно.
Радісно ж кидаються лише ті, кого реально пре від окупації. Відповідно, коли журналіст преться висвітлити "всі точки зору", то на практиці висвітлює лише одну - таку, яку можна вголос або пошепки повідоміти незнайомцю, не ризикуючи життям, здоров'ям та свободою.
У рідких випадках, коли журналісту все ж вдається знайти інакодумця, то обов'язково коли повернеться - здасть своє джерело. Ненавмисно, нє. Не со зла. А просто так, за рюмкой чая, комусь зі своїй тусовки. А той - розкаже своїй тусовці, і на другий-третій раз інформація покотиться назад, прямісінько в руки окупантів.
Хоча, можливо журналісту хочеться почути саме ворога, тоді у нього все вийде непогано. От тільки дозволу України на це він отримувати не має ні в якому разі.
---
Розкажу, не називаючи імен, як це було в Криму. Роки десь два тому, мабуть.
Одна людина до окупації працювала на солідну західну агенцію. Солідніше не бува. Настав кримнаш. Людина захотіла й надалі вести репортажі. "Нема проблем", - сказала солідна агенція, коли дізналась, що людина залишається в кримнаші, - "Ведіть репортажі далі. Умови ті самі".
Згодом від людини настійливо попрохали акредитації в окупантському органі влади. І навіть так: чим більш солідну агенцію представляла людина, тим настійливіше її прохали пройти ту акредитацію.
"Це зовсім не больно", - пояснювали окупанти. - "Вам що, важко? Вам все одно, а нам приємно".
Людина погодилась. І тут його агенція повідомляє йому, що вона ані його, ані когось іншого туди не акредитуватиме.
"Вам шашечки ілі єхать?!" - здивувалась та людина.
"Одне без одного не розглядаємо", - сказала йому агенція.
"Ви залишитесь без моїх матеріалів!" - у відчаї сказала людина.
"Якось переживемо", - пояснила агенція. - "Ми багато де бували по світу, і ніколи не акредитувались в терористів та у військових режимів".
"Але як же я працюватиму?" - обурилась людина.
"Якщо вмієте, працюйте. Не вмієте, ми вас не звинувачуємо ані в чому, ми вас дуже розуміємо. І взагалі ми вам одразу пропонували допомогу, як звідти змотатись, пропозиція залишається в силі".
---
офшори, подвійні акредитації, сірий бізнес, двійні-трійні агенти, колаборація, зрадництво і багато чого такого лише підтверджують старе правило.
Коли не хочеш, щоб про тебе дізнались щось дискредитуюче - не роби цього дискредитуючого. Або роби, коли ти не вважаєш це поганим, тільки не приховуй. Все одне в інформаційному суспільстві все спливе.
В принципі, ця теза набагато давніша, і лежить в основі багатьох релігій та філософій.
---
якщо вже розкриття журналістсько-пропагандистської діяльності є "розголошенням персональних данних", то що казати про бізнес, який веде стосунки з окупантами. Це вже не просто приватна інформація, ви що! Це ж буде таке розголошення, яке може завдати збитків - і матеріальних, і особливо моральних.
зараз на пальцях поясню, чому репортажі з окупованої теріторії від "офіційно акредитованих" репортерів не приносять користі Україні.
Ніхто в окупації не кидається на журналіста, щоб розповісти йому, як є. Ті хто кидалися - вже або мертві, або залізують рани, або сидять на підвалі, або втекли поки не пізно.
Радісно ж кидаються лише ті, кого реально пре від окупації. Відповідно, коли журналіст преться висвітлити "всі точки зору", то на практиці висвітлює лише одну - таку, яку можна вголос або пошепки повідоміти незнайомцю, не ризикуючи життям, здоров'ям та свободою.
У рідких випадках, коли журналісту все ж вдається знайти інакодумця, то обов'язково коли повернеться - здасть своє джерело. Ненавмисно, нє. Не со зла. А просто так, за рюмкой чая, комусь зі своїй тусовки. А той - розкаже своїй тусовці, і на другий-третій раз інформація покотиться назад, прямісінько в руки окупантів.
Хоча, можливо журналісту хочеться почути саме ворога, тоді у нього все вийде непогано. От тільки дозволу України на це він отримувати не має ні в якому разі.
---
Розкажу, не називаючи імен, як це було в Криму. Роки десь два тому, мабуть.
Одна людина до окупації працювала на солідну західну агенцію. Солідніше не бува. Настав кримнаш. Людина захотіла й надалі вести репортажі. "Нема проблем", - сказала солідна агенція, коли дізналась, що людина залишається в кримнаші, - "Ведіть репортажі далі. Умови ті самі".
Згодом від людини настійливо попрохали акредитації в окупантському органі влади. І навіть так: чим більш солідну агенцію представляла людина, тим настійливіше її прохали пройти ту акредитацію.
"Це зовсім не больно", - пояснювали окупанти. - "Вам що, важко? Вам все одно, а нам приємно".
Людина погодилась. І тут його агенція повідомляє йому, що вона ані його, ані когось іншого туди не акредитуватиме.
"Вам шашечки ілі єхать?!" - здивувалась та людина.
"Одне без одного не розглядаємо", - сказала йому агенція.
"Ви залишитесь без моїх матеріалів!" - у відчаї сказала людина.
"Якось переживемо", - пояснила агенція. - "Ми багато де бували по світу, і ніколи не акредитувались в терористів та у військових режимів".
"Але як же я працюватиму?" - обурилась людина.
"Якщо вмієте, працюйте. Не вмієте, ми вас не звинувачуємо ані в чому, ми вас дуже розуміємо. І взагалі ми вам одразу пропонували допомогу, як звідти змотатись, пропозиція залишається в силі".
---
офшори, подвійні акредитації, сірий бізнес, двійні-трійні агенти, колаборація, зрадництво і багато чого такого лише підтверджують старе правило.
Коли не хочеш, щоб про тебе дізнались щось дискредитуюче - не роби цього дискредитуючого. Або роби, коли ти не вважаєш це поганим, тільки не приховуй. Все одне в інформаційному суспільстві все спливе.
В принципі, ця теза набагато давніша, і лежить в основі багатьох релігій та філософій.
---
якщо вже розкриття журналістсько-пропагандистської діяльності є "розголошенням персональних данних", то що казати про бізнес, який веде стосунки з окупантами. Це вже не просто приватна інформація, ви що! Це ж буде таке розголошення, яке може завдати збитків - і матеріальних, і особливо моральних.