![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanОльга Лень
Для повноти враження передивилася весь серіал "Не зарікайся" і можу сказати, що там справа не лише в тому, що відчувається дух канала Ахметова. Якби було так, то все обмежилося б тільки тим, що основні позитивні персонажі підкреслюють власну аполітичність і невтручання. І, звичайно, в дусі канала Ахметова, ви так і не зрозумієте по ходу серіала, з ким там воюють в зоні АТО. Складається враження, що це просто якась така аномальна зона, де стріляють одне в одного і ведуть кримінальний бізнес. І, до речі, цей кримінальний бізнес там ведуть виключно не місцеві донбаські персонажі. Тобто, "київські" бізнесмени і кримінальники, типа, воюють самі проти себе.
Також стає зрозуміло, чому на серіал звернули увагу тільки зараз. Тому що в останніх 5-6-ти серіях елементи антиукраїнської пропаганди стали занадто помітними. Концентрація політичного в цих кількох серіях раптом стала більшою, ніж у всіх 60-ти серіях раніше. До цього вкраплення пропаганди робилися тонко, фрагментарно, як емоційний фон. Така собі побутова "ватність" - слідчий побідкається, що долюструвалися до краю, чи персонаж скаже, що раніше багато сиділо по тюрмах невинних, а тепер "республіка" все виправить. Або як українська символіка на негативних персонажах і присутність прапора фоном в негативних сценах, зокрема, показово по центру прапорець на столі у злобної начальниці тюрми в 1997 році в Криму (малореальна ситуація і нічим не виправдана). Вперті повтори в серіалі сусідства української символіки з негативними персонажами або показово "патріотичних" промов з уст саме негативних персонажів, в той час як позитивні персонажі традиційно лають владу, змушує думати, що це відбувається не випадково.
Отже, що відбулося такого в останніх кількох серіях, чого не було раніше? По-перше, з'явився мотив "і серед сепарів є хороші люди". Це нічого, що він у Мозгового воював, але ж який хороший батько. А вона може і переправляла людей "на органи", але в неї важко життя склалося, а вона така самовіддана мати. Зовсім не ясно, чому раптом український телеканал бере на себе місію відбілення бойовиків.
По-друге, автори серіалу раптом вирішили вдатися до схизматизації ВПО на прикладі родини бойовика - на них всі біди впали разом: ошукали, пограбували, на квартиру не пустили через донецьку прописку, та ще й стали жертвами кіднепінгу. В попередніх серіях, чомусь, переселенців через прописку не утискали. По-третє, всі раптом заголосили: "Як поїдете в АТО, то вас там точно повбивають!" Чомусь раніше по ходу серіалу великих драм з того, що хтось поїхав в АТО, не робилося, а тут прямо фаталізм всіх охопив.
І, нарешті, чому так негативно сприймається банальний в цілому монолог дружини бойовика щодо хотіли жити і рожати, і щоб "київські олігархи" відстали. Адже говорить вона звичайний для проросійського колаборанта набір слів, який і очікуєш почути від цієї публіки. Скажу навіть більше, будь-який художній твір на тему цієї війни навряд чи зможе бути достовірним без подібних пасажів. Але в випадку з цим серіалом примітне не сказане, а реакція на ці слова. Вона практично відсутня. Бо відповідь у стилі "я не втручаюся в політику", де-факто, звучить так, ніби на ці слова немає що відповісти. І саме це перетворює весь епізод в трансляцію антиукраїнської ідеології.
Якщо додати до всіх цих моментів ще й дрібні нюанси, коли то бойовик скаже, що українська сторона щось з обміном мутить, то пародійна сцена з палінням шин під Генеральним штабом, то загальне тло серіалу робиться досить таки гниленьке.
Для повноти враження передивилася весь серіал "Не зарікайся" і можу сказати, що там справа не лише в тому, що відчувається дух канала Ахметова. Якби було так, то все обмежилося б тільки тим, що основні позитивні персонажі підкреслюють власну аполітичність і невтручання. І, звичайно, в дусі канала Ахметова, ви так і не зрозумієте по ходу серіала, з ким там воюють в зоні АТО. Складається враження, що це просто якась така аномальна зона, де стріляють одне в одного і ведуть кримінальний бізнес. І, до речі, цей кримінальний бізнес там ведуть виключно не місцеві донбаські персонажі. Тобто, "київські" бізнесмени і кримінальники, типа, воюють самі проти себе.
Також стає зрозуміло, чому на серіал звернули увагу тільки зараз. Тому що в останніх 5-6-ти серіях елементи антиукраїнської пропаганди стали занадто помітними. Концентрація політичного в цих кількох серіях раптом стала більшою, ніж у всіх 60-ти серіях раніше. До цього вкраплення пропаганди робилися тонко, фрагментарно, як емоційний фон. Така собі побутова "ватність" - слідчий побідкається, що долюструвалися до краю, чи персонаж скаже, що раніше багато сиділо по тюрмах невинних, а тепер "республіка" все виправить. Або як українська символіка на негативних персонажах і присутність прапора фоном в негативних сценах, зокрема, показово по центру прапорець на столі у злобної начальниці тюрми в 1997 році в Криму (малореальна ситуація і нічим не виправдана). Вперті повтори в серіалі сусідства української символіки з негативними персонажами або показово "патріотичних" промов з уст саме негативних персонажів, в той час як позитивні персонажі традиційно лають владу, змушує думати, що це відбувається не випадково.
Отже, що відбулося такого в останніх кількох серіях, чого не було раніше? По-перше, з'явився мотив "і серед сепарів є хороші люди". Це нічого, що він у Мозгового воював, але ж який хороший батько. А вона може і переправляла людей "на органи", але в неї важко життя склалося, а вона така самовіддана мати. Зовсім не ясно, чому раптом український телеканал бере на себе місію відбілення бойовиків.
По-друге, автори серіалу раптом вирішили вдатися до схизматизації ВПО на прикладі родини бойовика - на них всі біди впали разом: ошукали, пограбували, на квартиру не пустили через донецьку прописку, та ще й стали жертвами кіднепінгу. В попередніх серіях, чомусь, переселенців через прописку не утискали. По-третє, всі раптом заголосили: "Як поїдете в АТО, то вас там точно повбивають!" Чомусь раніше по ходу серіалу великих драм з того, що хтось поїхав в АТО, не робилося, а тут прямо фаталізм всіх охопив.
І, нарешті, чому так негативно сприймається банальний в цілому монолог дружини бойовика щодо хотіли жити і рожати, і щоб "київські олігархи" відстали. Адже говорить вона звичайний для проросійського колаборанта набір слів, який і очікуєш почути від цієї публіки. Скажу навіть більше, будь-який художній твір на тему цієї війни навряд чи зможе бути достовірним без подібних пасажів. Але в випадку з цим серіалом примітне не сказане, а реакція на ці слова. Вона практично відсутня. Бо відповідь у стилі "я не втручаюся в політику", де-факто, звучить так, ніби на ці слова немає що відповісти. І саме це перетворює весь епізод в трансляцію антиукраїнської ідеології.
Якщо додати до всіх цих моментів ще й дрібні нюанси, коли то бойовик скаже, що українська сторона щось з обміном мутить, то пародійна сцена з палінням шин під Генеральним штабом, то загальне тло серіалу робиться досить таки гниленьке.