![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Volodymyr Boyko
Фейсбук-міністр Аваков розродився заявою з приводу оприлюднення Сергій Лещенко інформації про оборудку з виведенням за кордон 40 млн. доларів, яку прокрутив «гаманець» Авакова народний депутат Котвіцький.
Власне, у будь-якій нормальній країні після такої публікації (нагадую, що народний депутат Лещенко, відповідно до ч.5 ст.17 Закону України «Про статус народного депутата України», є представником влади й вправі вимагати усунення порушень законності) (http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/56052d1e0315d/) було б негайно відкрито кримінальне провадження. Хоча б тому, що на Котвіцького, дійсно, оформлені капітали Авакова, який вже 10 років не має права займатись бізнесом, оскільки перебуває не державній службі. І оспорювати цей факт просто смішно.
Але Україна, де мала місце, так би мовити, «революція гідності» - унікальна держава. Доказом чого слугує заява міністра внутрішніх справ:
«Лещенко - майстерний маніпулятор, який перебуває на службі у Грігорішина... Він, говорячи про Котвіцького, забув згадати одну маленьку деталь - що Котвіцький серйозно платить податки, на відміну від нього. Наприклад, за минулий рік Котвіцький заплатив 32 млн. гривень прибуткового податку. Все інше – маніпуляції»
Можна по-різному оцінювати журналістську та політичну діяльність Сергія Лещенка. Зокрема, я належу до числа тих людей, які вважають, що, ставши «солдатом партії», Сергій втратив інтерес до пошуків істини. Але не можна не визнавати очевидні факти: Лещенко – це людина, яка за 14 років роботи в журналістиці посіла чільне місце в новітній історії України. У той час як Аваков – це лише харківський барига, який не спромігся навіть засвоїти науки за курс середньої школи та хоча б вивчити державну мову.
Зараз на адресу Сергія лунає чимало критики, багато чого з висловлювань народного депутата я також категорично не сприймаю – наприклад, його виправдання тих диких порушень законності, які чинять «грузинські реформатори» Сакварелідзе та Касько в органах прокуратури. Дивним на мій погляд виглядало й те, як Сергій облизував Шокіна перед призначенням на посаду – будучи безпосереднім учасником деяких подій за участю нинішнього Генпрокурора, про які писав Сергій, я достеменно знаю, що ж було насправді.
Тим не менш, мушу констатувати, що Авакову не вдасться доплюнути до Лещенка навіть якщо фейсбук-міністр забереться на плечі Антона Геращенка. Занадто різні вагові категорії: з одного боку провідний журналіст і політик України, а з іншого – безграмотний торгаш.
До речі, якщо Аваков не має відношення до фінансових афер Котвіцького, то звідкіля, питається, йому відомо, яку суму Котвіцький торік сплатив як податок зі свого доходу?
Фейсбук-міністр Аваков розродився заявою з приводу оприлюднення Сергій Лещенко інформації про оборудку з виведенням за кордон 40 млн. доларів, яку прокрутив «гаманець» Авакова народний депутат Котвіцький.
Власне, у будь-якій нормальній країні після такої публікації (нагадую, що народний депутат Лещенко, відповідно до ч.5 ст.17 Закону України «Про статус народного депутата України», є представником влади й вправі вимагати усунення порушень законності) (http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/56052d1e0315d/) було б негайно відкрито кримінальне провадження. Хоча б тому, що на Котвіцького, дійсно, оформлені капітали Авакова, який вже 10 років не має права займатись бізнесом, оскільки перебуває не державній службі. І оспорювати цей факт просто смішно.
Але Україна, де мала місце, так би мовити, «революція гідності» - унікальна держава. Доказом чого слугує заява міністра внутрішніх справ:
«Лещенко - майстерний маніпулятор, який перебуває на службі у Грігорішина... Він, говорячи про Котвіцького, забув згадати одну маленьку деталь - що Котвіцький серйозно платить податки, на відміну від нього. Наприклад, за минулий рік Котвіцький заплатив 32 млн. гривень прибуткового податку. Все інше – маніпуляції»
Можна по-різному оцінювати журналістську та політичну діяльність Сергія Лещенка. Зокрема, я належу до числа тих людей, які вважають, що, ставши «солдатом партії», Сергій втратив інтерес до пошуків істини. Але не можна не визнавати очевидні факти: Лещенко – це людина, яка за 14 років роботи в журналістиці посіла чільне місце в новітній історії України. У той час як Аваков – це лише харківський барига, який не спромігся навіть засвоїти науки за курс середньої школи та хоча б вивчити державну мову.
Зараз на адресу Сергія лунає чимало критики, багато чого з висловлювань народного депутата я також категорично не сприймаю – наприклад, його виправдання тих диких порушень законності, які чинять «грузинські реформатори» Сакварелідзе та Касько в органах прокуратури. Дивним на мій погляд виглядало й те, як Сергій облизував Шокіна перед призначенням на посаду – будучи безпосереднім учасником деяких подій за участю нинішнього Генпрокурора, про які писав Сергій, я достеменно знаю, що ж було насправді.
Тим не менш, мушу констатувати, що Авакову не вдасться доплюнути до Лещенка навіть якщо фейсбук-міністр забереться на плечі Антона Геращенка. Занадто різні вагові категорії: з одного боку провідний журналіст і політик України, а з іншого – безграмотний торгаш.
До речі, якщо Аваков не має відношення до фінансових афер Котвіцького, то звідкіля, питається, йому відомо, яку суму Котвіцький торік сплатив як податок зі свого доходу?