справжні музейні цінності не звалиш так просто в якомусь велетенському підвалі

[don_katalan]

Diana Makarova
Картини Харківського музею, потім костюми кіностудії - і одразу постає питання:
- Чому не вивезли? Чому не заховали?
І одразу відповідь, вона теж закономірна:
- Куди?
Куди можна вивезти все майно з усіх музеїв прифронтової території, а також музеїв в містах, містечках, селах, які росія накриває обстрілами - а росія накриває обстрілами практично всю територію України.
Де можна знайти такі підземелля, такі схованки? Щоб врятувати все безцінне й неповторне?
Ну, драсті, так що, скласти ручки й взагалі не рипатись, згорить та й Бог з ним?
… в 2022 році, в лютому, до нас постукали з Харкова з проханням зберегти архіви колег. Я розвела руками. Бо вже наступного дня ми втікали, лишаючи й наші архіви. Вивезти неможливо, рятували людей і тварин.
Але вже після деокупаціі ми, повернувшись, першим чином спакували архіви і музей. І вивезли. Але лише після того як в нас зʼявилось місце, куди це вивозити. А такого місця могло й не бути. Тому я добре розумію ці питання.
Куди вивозити?
Які масштаби того, що треба рятувати?
Як зберігати?
Бо нашу схованку все ж тихо грохнули. Вкрали найцінніші речі. Масштаб цінності, звичайно, непорівнянний з музеєм Сковороди, наприклад. Чи костюмним цехом кіностудії Довженко. Але я хочу сказати, що справжні музейні цінності не звалиш так просто в якомусь велетенському підвалі. Ті ж картини - штабелями. Костюми, звалені в ящиках.
Але треба хоч рипатись. Щось пробувати. Але ми ж не в курсі. Можливо, рипаються. З того ж харківського музею найцінніше давно евакуювали.
Жалко того, що згоріло. Я так розумію це слово - неповторність…