![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАн Жюлак
Останні роки я вже трішки менше стала перейматись щодо лицемірних людей обожнюваних масами, ніж в юності.
Раніше мені здавалось, що треба терміново підсвітити людям їхні справжні наміри чи нутро, на кого вони працюють, чому просувають ті чи інші наративи. А тепер я думаю — нащо?
Бо протягом останнього десятиліття я вже надцять разів бачила, як у мас розплющуються на них очі.
Як правило, пихаті, надуті мильні бульки самі себе проявляють. Від нормальних людей навколо лише і треба просто бути нормальними.
Отже, я уявлення не маю чому людина, яка з'їбалась з України під час Майдану, але сміла про нього щось пащекувати з-за кордону, і пізніше багато паразитувалв на цій темі;
яка жодного дня ні в якій ролі не була на війні чи хоча б десь поблизу неї, але регулярно сміє засипати українців своїми псевдонауковими апокаліптичними прогнозами, була якимось гуру для багатьох з вас, але я рада, що і ця любов похитнулась.
Вибачайте за таку оцінку для вашого гуру, але в "дивні часи відчайдушно сміливих" люди, які не можуть запропонувати суспільству нічого крім псевдовізіонерства, для мене мають значно меншу цінність, ніж комунальник, який вийшов прибирати наслідки обстрілу.
Особливо ж, коли меседжі цього візіонера дивним чином збігаються з меседжами однієї з політичних сил, а його риторика покликана знецінити працю людей, які вже 4 роки в надважких умовах, на відміну від нього, продукують своєю діяльністю додану вартість.
-----
Oleksandr Kharebin
Щодо Портнікова. Бо всі обговорюють. Бо бульбашка «публічних інтелектуалів» вперше отримала ляпаса від спільнот/и, яка не сприймає повчання та демонстрацію презирства, не кажучи вже про зверхність, пихатість та відверте хамство. Щодо звʼязку Сівковича-Княжицького-Портнікова та вбивства TVi… Рибки гупі швидко забувають, не вміють читати або роблять вигляд, що "не все так однозначно", хоча у судовій справі американського правосуддя щодо рейдерства цього каналу є вся інформація про ролі та місце кожного з учасників тієї оборудки. Тому і ображаються, коли їх публічно тикають носом в факти, про які суспільство, за їх розрахунками, мало б вже давно забути… І на останок. Текст Віталія Портнікова «Украина для людей» від 15.08.2008. Війна Росіі проти Грузії триває. Меседжі мовою оригіналу.
«…Именно поэтому политическая сила, связанная с Януковичем, всегда будет больше восточноукраинской, чем пророссийской, а политическая сила, связанная с Ющенко, всегда будет больше антироссийской, чем проукраинской. В такие минуты и проверяется весь этот настоянный на демагогии патриотизм - и оказывается, что ненависти к России в нем намного больше, чем любви к Украине. И что новое государство они как раз и хотят выстроить на ненависти к стране, за счет которой они хладнокровно обогащались все эти годы, создав «революционную» в прямом и переносном смысле слова газовую схему и сделав всех нас заложниками своих махинаций.
…
И ещё один важный момент, который вряд ли понимают власть предержащие. Мы можем сколь угодно долго тешить себя лозунгами, а только никогда не будем воевать с Россией. Именно поэтому - а не по каким-то другим причинам - отступала в глубь страны доблестная и реформированная грузинская армия. Именно поэтому мы можем запросто потерять Крым - и не только Крым.
…
Так что же делать? Сдаваться? Да нет же. Просто строить мирную Украину, умеющую жить во взаимопонимании с соседями и не пытаться изменить их по собственному разумению. Украину, способную быть посредником, а не сторонником, управляемую профессионалами, а не дилетантами. Украину для людей, а не для теней из нашего непростого прошлого. Тот, кто не хочет и не умеет такую Украину устроить - должен уйти. А если он любит эту страну - уйти немедленно.»
Останні роки я вже трішки менше стала перейматись щодо лицемірних людей обожнюваних масами, ніж в юності.
Раніше мені здавалось, що треба терміново підсвітити людям їхні справжні наміри чи нутро, на кого вони працюють, чому просувають ті чи інші наративи. А тепер я думаю — нащо?
Бо протягом останнього десятиліття я вже надцять разів бачила, як у мас розплющуються на них очі.
Як правило, пихаті, надуті мильні бульки самі себе проявляють. Від нормальних людей навколо лише і треба просто бути нормальними.
Отже, я уявлення не маю чому людина, яка з'їбалась з України під час Майдану, але сміла про нього щось пащекувати з-за кордону, і пізніше багато паразитувалв на цій темі;
яка жодного дня ні в якій ролі не була на війні чи хоча б десь поблизу неї, але регулярно сміє засипати українців своїми псевдонауковими апокаліптичними прогнозами, була якимось гуру для багатьох з вас, але я рада, що і ця любов похитнулась.
Вибачайте за таку оцінку для вашого гуру, але в "дивні часи відчайдушно сміливих" люди, які не можуть запропонувати суспільству нічого крім псевдовізіонерства, для мене мають значно меншу цінність, ніж комунальник, який вийшов прибирати наслідки обстрілу.
Особливо ж, коли меседжі цього візіонера дивним чином збігаються з меседжами однієї з політичних сил, а його риторика покликана знецінити працю людей, які вже 4 роки в надважких умовах, на відміну від нього, продукують своєю діяльністю додану вартість.
-----
Oleksandr Kharebin
Щодо Портнікова. Бо всі обговорюють. Бо бульбашка «публічних інтелектуалів» вперше отримала ляпаса від спільнот/и, яка не сприймає повчання та демонстрацію презирства, не кажучи вже про зверхність, пихатість та відверте хамство. Щодо звʼязку Сівковича-Княжицького-Портнікова та вбивства TVi… Рибки гупі швидко забувають, не вміють читати або роблять вигляд, що "не все так однозначно", хоча у судовій справі американського правосуддя щодо рейдерства цього каналу є вся інформація про ролі та місце кожного з учасників тієї оборудки. Тому і ображаються, коли їх публічно тикають носом в факти, про які суспільство, за їх розрахунками, мало б вже давно забути… І на останок. Текст Віталія Портнікова «Украина для людей» від 15.08.2008. Війна Росіі проти Грузії триває. Меседжі мовою оригіналу.
«…Именно поэтому политическая сила, связанная с Януковичем, всегда будет больше восточноукраинской, чем пророссийской, а политическая сила, связанная с Ющенко, всегда будет больше антироссийской, чем проукраинской. В такие минуты и проверяется весь этот настоянный на демагогии патриотизм - и оказывается, что ненависти к России в нем намного больше, чем любви к Украине. И что новое государство они как раз и хотят выстроить на ненависти к стране, за счет которой они хладнокровно обогащались все эти годы, создав «революционную» в прямом и переносном смысле слова газовую схему и сделав всех нас заложниками своих махинаций.
…
И ещё один важный момент, который вряд ли понимают власть предержащие. Мы можем сколь угодно долго тешить себя лозунгами, а только никогда не будем воевать с Россией. Именно поэтому - а не по каким-то другим причинам - отступала в глубь страны доблестная и реформированная грузинская армия. Именно поэтому мы можем запросто потерять Крым - и не только Крым.
…
Так что же делать? Сдаваться? Да нет же. Просто строить мирную Украину, умеющую жить во взаимопонимании с соседями и не пытаться изменить их по собственному разумению. Украину, способную быть посредником, а не сторонником, управляемую профессионалами, а не дилетантами. Украину для людей, а не для теней из нашего непростого прошлого. Тот, кто не хочет и не умеет такую Украину устроить - должен уйти. А если он любит эту страну - уйти немедленно.»