йошкін кот
Jun. 7th, 2026 08:45 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanVictor Tregubov
Казав, та ще скажу, трішки винесши з коментарів.
Булгаков - вкрай талановитий письменник та драматург в плані стилістики. Але ж йошкін кот, від його творів очі кровлять зовсім не тільки через його ставлення до України чи підлабузництво перед Сталіним.
Головний біль, що майже все у Булгакова - це твори, в яких він виписує напівавтобіографічного, але значно покращеного, персонажа, якому заважає жити якась чєрнь. Причому список чєрні - це теж ті люди, які дратували автора особисто, інколи з конкретними прототипами, інколи абстрактно-класово. В "Білій гвардії" - петлюрівці та лендлорд, в "Собачому серці" - комунальники та простолюд, в "МіМ" - керівництво спілки письменників та літературні критики. Це творчість переляканого міщанина, який мовчки терпить ненависну чужу присутність. А потім приходить додому та виписує своє роздратування з черг в магазині, пишучи книги, де крутий він - та що там крутий, надзвичайний, геніальний, корифей - кращий за ницих - гротескно ницих, звіроподібних, нікчемних - оцих.
І це дуже приваблює в підлітковому віці. Коли всі ми круті та прошарені, а довкола одна сірість і бидло, і нас ніхто не цінує по-справжньому, і справа зовсім не в прищах! Тому до людей, які закохалися в Булгакова в цьому віці, питань нема.
А от ті, кого досі не попустило, дивують.
UPD. Щось мені підказує, що якби він жив в сучасній Україні, був би в нього твір, де могутні покровителі прикривають одного дуже талановитого доктора від абсолютно свиноподібних ТЦКшників. Завдяки ним же він може дозволити собі чесно та рішуче хамити жалюгідному та обмеженому сусідові по сходовому майданчику та бабці-продавщиці - в перерві між роздумами, чимось невловимо схожими на ті спічі, що їх інколи штовхають розчаровані в країні та житті таксисти.
Казав, та ще скажу, трішки винесши з коментарів.
Булгаков - вкрай талановитий письменник та драматург в плані стилістики. Але ж йошкін кот, від його творів очі кровлять зовсім не тільки через його ставлення до України чи підлабузництво перед Сталіним.
Головний біль, що майже все у Булгакова - це твори, в яких він виписує напівавтобіографічного, але значно покращеного, персонажа, якому заважає жити якась чєрнь. Причому список чєрні - це теж ті люди, які дратували автора особисто, інколи з конкретними прототипами, інколи абстрактно-класово. В "Білій гвардії" - петлюрівці та лендлорд, в "Собачому серці" - комунальники та простолюд, в "МіМ" - керівництво спілки письменників та літературні критики. Це творчість переляканого міщанина, який мовчки терпить ненависну чужу присутність. А потім приходить додому та виписує своє роздратування з черг в магазині, пишучи книги, де крутий він - та що там крутий, надзвичайний, геніальний, корифей - кращий за ницих - гротескно ницих, звіроподібних, нікчемних - оцих.
І це дуже приваблює в підлітковому віці. Коли всі ми круті та прошарені, а довкола одна сірість і бидло, і нас ніхто не цінує по-справжньому, і справа зовсім не в прищах! Тому до людей, які закохалися в Булгакова в цьому віці, питань нема.
А от ті, кого досі не попустило, дивують.
UPD. Щось мені підказує, що якби він жив в сучасній Україні, був би в нього твір, де могутні покровителі прикривають одного дуже талановитого доктора від абсолютно свиноподібних ТЦКшників. Завдяки ним же він може дозволити собі чесно та рішуче хамити жалюгідному та обмеженому сусідові по сходовому майданчику та бабці-продавщиці - в перерві між роздумами, чимось невловимо схожими на ті спічі, що їх інколи штовхають розчаровані в країні та житті таксисти.