Пара слів щодо плачів за Булгаковим.
Jun. 6th, 2026 12:53 pmGromovytsia Berdnyk
Пара слів щодо плачів за Булгаковим.
Чесно кажучи, за ці кілька днів було дивно читати у стрічці таку кількість голосіння за демонтажем памʼятника. Підкреслю — його не знесли, а демонтували і передали у власність рідним скульптора.
Книги ж ніхто не забороняє читати.
Але дивно, що стільки плачів за яскравим представником великодержавного імперського духу, особливо від киян, які мали б памʼятати Бучу, Бородянку і все, що там відкрилося після окупації. Бо після тих подій російській культурі насправді немає місця не тільки у вигляді памʼятників на київських вулицях, але й у світовому просторі.
Я з того покоління, яке однією ногою стоїть у РадСоюзі, і якраз на мою юність прийшлося відкриття багатьох забутих імен, як української, так і російської літератури. Я приблизно в один час прочитала Булгакова, Багряного, Волошина, Гумільова, Докію Гуменну і Антонича.
«Майстер і Маргарита» свого часу справив на мене певне враження, і я перечитавши роман удруге, навіть була написала фанфік від імені Маргарити, чи хотілося їй жити в тому «доміку на покоє» після того, як вона була королевою пекельного балу… У моєму плейлисті довго був на повторі Вокаліз Рахманінова, і я любила (і досі з памʼяті можу процитувати) поезію Волошина і Гумільова...
А потім наступив 2022-й. 2-3 квітня.
І світ побачив фото з Бучі і Бородянки.
Тієї ночі я вирішила вийти в Простір і покликати російських митців, і спитати їх — що вони самі думають про дії, що їх скоїли їхні співвітчизники.
І я почула Миколу Гумільова, Волошина, Рахманінова…. «Ми з вами», — сказали вони. — Ми з правдою».
І я майже фізично почула, як у ночі вили від безсилля і болю їхні світлі душі.... вони не змогли протистояти великодержавному Жругру. «Посмотри в глаза чудовищ…» І я зрозуміла, що окремі світлі, не випиті чудовиськом, постаті, лишилися без простору, у якому могли б існувати. І я запитала тоді тих митців, які відгукнулися — що робити з вашою культурою? «Забудьте, — сказав той поет, якого розстріляла радянська влада, і той поет, що помер від голоду у Криму. — Забудьте на три покоління, доки живі будуть свідки подій…»
А інші, котрі не відгукнулися… інші пішли на службу до Жругра. Навіть якщо офіційно не служили. Тоді мене здивувало, що серед тих, хто відгукнувся, не було Реріхів. Потім я зрозуміла, чому... але це інша тема.
А от щодо Булгакова я не здивувалася. Він імперець. Таким був народжений і вихований. І Город він бачим тільки тільки «Городом». І аж ніяк не «Містом».
Тому йому не місце в київському і українському Просторі.
ПС. Це моя думка, якої нікому не навʼязую.
На фото: Обкладений мішками Андрій Первозваний у перші дні вторгнення вказує напрямок руSSкому кораблю і заодно руSSкій культурі.
=====
Путин заявил, что крейсер Москва в 2022 году был специально выведен в радиус поражения ракет Нептун, чтобы посмотреть, сколько времени понадобится, чтобы этот корабль лег на дно в критической ситуации, — Песков. Мы зафиксировали точность до миллиметра, добавил он.
Пара слів щодо плачів за Булгаковим.
Чесно кажучи, за ці кілька днів було дивно читати у стрічці таку кількість голосіння за демонтажем памʼятника. Підкреслю — його не знесли, а демонтували і передали у власність рідним скульптора.
Книги ж ніхто не забороняє читати.
Але дивно, що стільки плачів за яскравим представником великодержавного імперського духу, особливо від киян, які мали б памʼятати Бучу, Бородянку і все, що там відкрилося після окупації. Бо після тих подій російській культурі насправді немає місця не тільки у вигляді памʼятників на київських вулицях, але й у світовому просторі.
Я з того покоління, яке однією ногою стоїть у РадСоюзі, і якраз на мою юність прийшлося відкриття багатьох забутих імен, як української, так і російської літератури. Я приблизно в один час прочитала Булгакова, Багряного, Волошина, Гумільова, Докію Гуменну і Антонича.
«Майстер і Маргарита» свого часу справив на мене певне враження, і я перечитавши роман удруге, навіть була написала фанфік від імені Маргарити, чи хотілося їй жити в тому «доміку на покоє» після того, як вона була королевою пекельного балу… У моєму плейлисті довго був на повторі Вокаліз Рахманінова, і я любила (і досі з памʼяті можу процитувати) поезію Волошина і Гумільова...
А потім наступив 2022-й. 2-3 квітня.
І світ побачив фото з Бучі і Бородянки.
Тієї ночі я вирішила вийти в Простір і покликати російських митців, і спитати їх — що вони самі думають про дії, що їх скоїли їхні співвітчизники.
І я почула Миколу Гумільова, Волошина, Рахманінова…. «Ми з вами», — сказали вони. — Ми з правдою».
І я майже фізично почула, як у ночі вили від безсилля і болю їхні світлі душі.... вони не змогли протистояти великодержавному Жругру. «Посмотри в глаза чудовищ…» І я зрозуміла, що окремі світлі, не випиті чудовиськом, постаті, лишилися без простору, у якому могли б існувати. І я запитала тоді тих митців, які відгукнулися — що робити з вашою культурою? «Забудьте, — сказав той поет, якого розстріляла радянська влада, і той поет, що помер від голоду у Криму. — Забудьте на три покоління, доки живі будуть свідки подій…»
А інші, котрі не відгукнулися… інші пішли на службу до Жругра. Навіть якщо офіційно не служили. Тоді мене здивувало, що серед тих, хто відгукнувся, не було Реріхів. Потім я зрозуміла, чому... але це інша тема.
А от щодо Булгакова я не здивувалася. Він імперець. Таким був народжений і вихований. І Город він бачим тільки тільки «Городом». І аж ніяк не «Містом».
Тому йому не місце в київському і українському Просторі.
ПС. Це моя думка, якої нікому не навʼязую.
На фото: Обкладений мішками Андрій Первозваний у перші дні вторгнення вказує напрямок руSSкому кораблю і заодно руSSкій культурі.
=====
Путин заявил, что крейсер Москва в 2022 году был специально выведен в радиус поражения ракет Нептун, чтобы посмотреть, сколько времени понадобится, чтобы этот корабль лег на дно в критической ситуации, — Песков. Мы зафиксировали точность до миллиметра, добавил он.
no subject
Date: 2026-06-06 10:30 am (UTC)no subject
Date: 2026-06-06 12:04 pm (UTC)no subject
Date: 2026-06-06 03:47 pm (UTC)