![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanDiana Makarova
- Це найшляхетніший вчинок! - лунає шквал аплодисментів.
Це аплодують хлопцю, який згодився потанцювати з дівчиною на випускному.
Дівчина пересувається на колісному кріслі. Розкладеному. Вона лежача, ця дитина. Дихає з допомогою апарату ШВЛ.
Знаєте, я не хочу, щоб лунали аплодисменти найшляхетнішому вчинку. Я хочу, щоб цей вчинок хлопця був найзвичайнісіньким вчинком. Таким вчинком, знаєте, як дихання. Як випити води чи піднести води тому, хто не може налити собі воду сам.
Тобто, я страшенно хочу, щоб наше суспільство не дивувалось пориву допомогти ближньому своєму. Щоб ставало в чергу задля цієї допомоги. Щоб це було НОРМАЛЬНИМ, а не виключним вчинком.
Бо...
Бо за лаштунками цієї історії всі інші. Всі діти того класу і всі батьки. Всі, крім мами цієї дівчинки і мами цього хлопця. Вони єдині, плюс хлопець, зробили все можливе для того щоб дитина з тяжкою хворобою на мить відчула себе такою ж як всі.
А що ж, що зробили інші?
"Так ось 30 квітня я на шкільних зборах.. Після обговорення частини організаційних питань, мами з батьківського комітету звернулися до мене від імені батьків. Кожне їхнє слово, немов ніж, врізалося в серце:
« І що, Ви хочете, щоб ваша дитина танцювала останній вальс??»
« Там погане покриття, ями, візок може перевернутися...»
« Ніхто з хлопців не братиме на себе таку відповідальність».
« Усі танці вже складені, вивчені й відрепетирувані».
« І якщо чесно, для нас самих це шок довідатися, що з нашими дітьми навчається ще якась дівчина!»
«Де ви були 11 років? Вас не було на жодних батьківських зборах і в групах...»
Коли я пояснила, що у Софійки порушення опорно-рухового апарату і вона дихає за допомогою ШВЛ, прозвучало:
«Тим паче! То як ви собі це уявляєте, що вона піде на випускний??»
«Як діти будуть спілкуватися з нею?»
Їх не цікавили мої питання, відповіді чи пояснення.
«В ресторані вже все заброньовано ще з листопада.»
«Це приватний захід, нічого спільного зі школою не має, і МИ ВИРІШИЛИ, що ВАС НЕ БУДЕ »"
Це пише мама хворої дитини.
Все це написали їй батьки інших дітей. Та ні, не росіяни, що ви. Це щирі українці. Школа у Львові.
Самі робіть ці висновки.
А головний з висновків - ось про що треба говорити. Про номер школи, про літеру класу. І знаєте, чого ще бажає моє серце?
Щоб при цьому всьому було показано фото випускного класу. З батьками. І з вчителями. Які допустили, щоб ця травма назавжди впала в душу дівчинки, чиє життя і так нелегке. Її мами. Її брата, який теж має цю хворобу і цю проблему.
Можливо, батьки, що писали матері хворих дітей цю гидоту, навіть ходять до церкви. А, ну да. Це ж Львів. Безумовно ходять. Можливо, вони говорять щось святе і красиве.
Дуже хочеться бачити їхні обличчя. Знати їхні імена. Ну, дуже.
А хлопець просто зробив нормальну річ, коли єдиний зі всього класу запропонував цій лежачій дівчинці побачити її такою ж як всі інші.
Звичайну, нормальну річ для нормального суспільства.
Нормального українського суспільства. Де з кожним роком стає все більше людей, що мають скалічені тіла.
історію покладу в коменти.
Ілюстрацію не беру. Вона й так обійшла інтернет. Не впевнена, що хочу множити. У дівчинки дозволу ж не питала.
Та й в хлопця теж.
===
Diana Makarova
https://www.facebook.com/zorana.leniv.2025/posts/pfbid03r93SxNLJmXzQLP5TZX3xsVFZnvkpdWKQw2aLVVpnvofUg5thbEPhGgZobx5vuGGl
і ще цікавий погляд в Ліпської. Вона роздумує про реакцію Мінсоцполітики. Я абсолютно згодна з Наталією
https://www.facebook.com/lipska.nataliya/posts/pfbid02Jmr8LkXqk1dtw12PmKti1a34wgmqATcvufWyuWaYsMjaSAUY9v1b973cj1wmPNAGl
===
Лєна Солом'яна
Розповім і свою історію. Донька закінчила 9 клас. Я відмовилася здавати кошти в конверт вчителю, здала лише на букет. Пояснення, що це савдепія, не зайшло. Як наслідок - на останньому дзвонику всі діти сторонилися моєї дитини, на загальне фото вона якимось дивним чином не потрапила.
Стояла скраю, але в кадр не потрапила.
От вони - люблячі, турботливі батьки сучасності
---
Елена Правда
Лєна Солом'яна моя мама теж відмовилась здавати гроші в конверти вчителям в моєму випускному класі. В неї не було таких коштів 🙁 Результат, занижені випускні оцінки, деякі явно навмисно. Мамі заборонили здати кошти лише на випускний і мене виганяли зі школи. Коли подружка винесла зі спортзали, де вони "святкували" тістечка, прилетіла фізичка і з криком відібрала ті 2 тістечка для мене і моєї сестри та дуже сварила мою подругу. Зранку я пішла з усіма зустрічати світанок, класна керівничка демонстративно обійшла мене коли всім роздавала стаканчики з шампанським
---
Лєна Солом'яна
Елена Правда був у мене випадок, коли змушували на штори здавати. А я знала ситуації деяких батьків, що вони не взмозі здати такі кошти. Тому сказала своє: я проти. Зі мною перестали всі спілкуватися. І почали називати: "а баба яга проти")
Але то таке. Я доросла людина.
А от дітям таку рану нанести, як Вам, це жах. Що ж з цими людьми коїться. Такі важкі часи. Треба берегти один одного, підтримувати.
- Це найшляхетніший вчинок! - лунає шквал аплодисментів.
Це аплодують хлопцю, який згодився потанцювати з дівчиною на випускному.
Дівчина пересувається на колісному кріслі. Розкладеному. Вона лежача, ця дитина. Дихає з допомогою апарату ШВЛ.
Знаєте, я не хочу, щоб лунали аплодисменти найшляхетнішому вчинку. Я хочу, щоб цей вчинок хлопця був найзвичайнісіньким вчинком. Таким вчинком, знаєте, як дихання. Як випити води чи піднести води тому, хто не може налити собі воду сам.
Тобто, я страшенно хочу, щоб наше суспільство не дивувалось пориву допомогти ближньому своєму. Щоб ставало в чергу задля цієї допомоги. Щоб це було НОРМАЛЬНИМ, а не виключним вчинком.
Бо...
Бо за лаштунками цієї історії всі інші. Всі діти того класу і всі батьки. Всі, крім мами цієї дівчинки і мами цього хлопця. Вони єдині, плюс хлопець, зробили все можливе для того щоб дитина з тяжкою хворобою на мить відчула себе такою ж як всі.
А що ж, що зробили інші?
"Так ось 30 квітня я на шкільних зборах.. Після обговорення частини організаційних питань, мами з батьківського комітету звернулися до мене від імені батьків. Кожне їхнє слово, немов ніж, врізалося в серце:
« І що, Ви хочете, щоб ваша дитина танцювала останній вальс??»
« Там погане покриття, ями, візок може перевернутися...»
« Ніхто з хлопців не братиме на себе таку відповідальність».
« Усі танці вже складені, вивчені й відрепетирувані».
« І якщо чесно, для нас самих це шок довідатися, що з нашими дітьми навчається ще якась дівчина!»
«Де ви були 11 років? Вас не було на жодних батьківських зборах і в групах...»
Коли я пояснила, що у Софійки порушення опорно-рухового апарату і вона дихає за допомогою ШВЛ, прозвучало:
«Тим паче! То як ви собі це уявляєте, що вона піде на випускний??»
«Як діти будуть спілкуватися з нею?»
Їх не цікавили мої питання, відповіді чи пояснення.
«В ресторані вже все заброньовано ще з листопада.»
«Це приватний захід, нічого спільного зі школою не має, і МИ ВИРІШИЛИ, що ВАС НЕ БУДЕ »"
Це пише мама хворої дитини.
Все це написали їй батьки інших дітей. Та ні, не росіяни, що ви. Це щирі українці. Школа у Львові.
Самі робіть ці висновки.
А головний з висновків - ось про що треба говорити. Про номер школи, про літеру класу. І знаєте, чого ще бажає моє серце?
Щоб при цьому всьому було показано фото випускного класу. З батьками. І з вчителями. Які допустили, щоб ця травма назавжди впала в душу дівчинки, чиє життя і так нелегке. Її мами. Її брата, який теж має цю хворобу і цю проблему.
Можливо, батьки, що писали матері хворих дітей цю гидоту, навіть ходять до церкви. А, ну да. Це ж Львів. Безумовно ходять. Можливо, вони говорять щось святе і красиве.
Дуже хочеться бачити їхні обличчя. Знати їхні імена. Ну, дуже.
А хлопець просто зробив нормальну річ, коли єдиний зі всього класу запропонував цій лежачій дівчинці побачити її такою ж як всі інші.
Звичайну, нормальну річ для нормального суспільства.
Нормального українського суспільства. Де з кожним роком стає все більше людей, що мають скалічені тіла.
історію покладу в коменти.
Ілюстрацію не беру. Вона й так обійшла інтернет. Не впевнена, що хочу множити. У дівчинки дозволу ж не питала.
Та й в хлопця теж.
===
Diana Makarova
https://www.facebook.com/zorana.leniv.2025/posts/pfbid03r93SxNLJmXzQLP5TZX3xsVFZnvkpdWKQw2aLVVpnvofUg5thbEPhGgZobx5vuGGl
і ще цікавий погляд в Ліпської. Вона роздумує про реакцію Мінсоцполітики. Я абсолютно згодна з Наталією
https://www.facebook.com/lipska.nataliya/posts/pfbid02Jmr8LkXqk1dtw12PmKti1a34wgmqATcvufWyuWaYsMjaSAUY9v1b973cj1wmPNAGl
===
Лєна Солом'яна
Розповім і свою історію. Донька закінчила 9 клас. Я відмовилася здавати кошти в конверт вчителю, здала лише на букет. Пояснення, що це савдепія, не зайшло. Як наслідок - на останньому дзвонику всі діти сторонилися моєї дитини, на загальне фото вона якимось дивним чином не потрапила.
Стояла скраю, але в кадр не потрапила.
От вони - люблячі, турботливі батьки сучасності
---
Елена Правда
Лєна Солом'яна моя мама теж відмовилась здавати гроші в конверти вчителям в моєму випускному класі. В неї не було таких коштів 🙁 Результат, занижені випускні оцінки, деякі явно навмисно. Мамі заборонили здати кошти лише на випускний і мене виганяли зі школи. Коли подружка винесла зі спортзали, де вони "святкували" тістечка, прилетіла фізичка і з криком відібрала ті 2 тістечка для мене і моєї сестри та дуже сварила мою подругу. Зранку я пішла з усіма зустрічати світанок, класна керівничка демонстративно обійшла мене коли всім роздавала стаканчики з шампанським
---
Лєна Солом'яна
Елена Правда був у мене випадок, коли змушували на штори здавати. А я знала ситуації деяких батьків, що вони не взмозі здати такі кошти. Тому сказала своє: я проти. Зі мною перестали всі спілкуватися. І почали називати: "а баба яга проти")
Але то таке. Я доросла людина.
А от дітям таку рану нанести, як Вам, це жах. Що ж з цими людьми коїться. Такі важкі часи. Треба берегти один одного, підтримувати.