![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanIgor Semyvolos
Завтра в Рамаллі (Палестина) відбудеться восьма генеральна конференція Палестинського національно-визвольного руху (ФАТХ), на якій має бути обраний Центральний комітет - виконавчий орган ФАТХ (21 особа) та Революційна рада - квазізаконодавчий орган ФАТХ. До неї входять кілька сотень членів, вона є наглядовим органом між конференціями.
На конференції очікується участь 1600 делегатів з правом голосу. Попередня, сьома, відбулася у грудні 2016 року - тобто минуло майже десять років. Конференція мала відбутися ще 17 грудня 2023 року, але була відкладена через війну в Газі, що почалася 7 жовтня.
Чому вона важлива? Махмуд Аббас - нинішній президент ПА - має 91 рік, і ця конференція визначить по суті його наступника. Центральний комітет, який оберуть 14 травня, фактично визначатиме, хто буде керувати Палестиною після Аббаса.
Конференція відбувається у найскладніших для палестинського національного руху умовах і обставинах. Газа в руїнах, Ізраїль продовжує експансію на Західному березі, погроми, які здійснюють ізраїльські поселенці на окупованих територіях, перетворилися на системний процес тихої анексії. Війна в Затоці відволікає увагу інших арабських лідерів від палестинських проблем, врешті-решт, в самому русі залишається невизначеною подальша динаміка. Справа в тім, що є велика відмінність між симпатіями палестинської вулиці та раціональним політичним вибором.
Тінню на конференції нависає Марван Баргуті - єдина людина в палестинській політиці, яка має масову підтримку одночасно в Газі і на Західному березі, попри 25 років в ізраїльській тюрмі.
Якщо брати реальних кандидатів, які можуть очолити рух після відходу Махмуда Аббаса (відомий також як Абу Мазен), то це Хусейн аль-Шейх, заступник президента, який діє як фактичний президент вже зараз. Аль-Шейх вважається прагматиком - і це одночасно і актив, і вразливість: «прийнятний для Ізраїлю» в палестинській вуличній політиці означає «підозрілий».
Наступний кандидат - Ясір Аббас, син Махмуда Аббаса, 64-річний бізнесмен, якого ще два роки тому ніхто не розглядав як політика. Зараз він з'являється на всіх зустрічах батька, вербує делегатів через особисту охорону президента, балотується від Лівану, хоча живе в Рамаллі. Це класична спроба династичної передачі влади - і вона настільки очевидна, що дратує навіть соратників Аббаса, які вважають це надто відвертим маневром. Роль Ясіра в цій грі - не самому стати президентом, а заблокувати аль-Шейха.
Союзником Ясіра Аббаса є Маджед Фарадж - голова розвідки, людина з таборів біженців. Це надзвичайно важливий бекграунд: він має органічний зв'язок з табірним населенням - тим самим, яке є основою палестинської вулиці. Якщо Фарадж і Ясір Аббас обидва увійдуть до Центрального комітету - вони разом створюють блокуючу коаліцію проти аль-Шейха.
Цікавим кандидатом є також Хусам Зомлот - посол у Лондоні, народжений у Газі. Це людина нового покоління, але з одним структурним обмеженням: міжнародна арена і рамалльська вулиця - різні світи. Голосують делегати в Рамаллі, а не читачі Guardian.
Результати конференції мають прямі наслідки для всього регіонального порядку. Якщо переможе аль-Шейх - це відносно передбачуваний партнер для арабських держав і Заходу, людина, з якою можна вести справи щодо «дня після» в Газі і потенційних переговорів. Якщо переможе коаліція Фарадж/Ясір Аббас - це означає продовження аббасівської логіки управління, тобто статус-кво без реального оновлення. Якщо Баргуті буде оголошений лідером - це революційний сценарій з непередбачуваними наслідками: масова легітимність, але ізраїльська відмова від будь-яких контактів і невизначений стан здоров'я. І є четвертий, найгірший сценарій - конференція поглибить розкол замість того, щоб його подолати. Тоді ФАТХ входить в епоху після Аббаса ще більш фрагментованим, ніж зараз, а «день після» в Газі стає ще більш туманним - і саудівська, єгипетська та катарська дипломатія втрачає свого палестинського партнера для будь-яких домовленостей.
Наразі більшість палестинських аналітиків схиляються щодо переваги аль-Шейха. Він має тісні зв'язки з Ізраїлем і США, але страждає від негативного публічного іміджу. Аббас офіційно призначив аль-Шейха заступником і видав «Конституційну декларацію», яка чітко встановлює: після того, як Аббас залишить посаду, його замінником на перехідний період буде аль-Шейх. Але громадська підтримка аль-Шейха перебуває на рівні статистичної похибки - 1–3%.
Втім, ключовою наразі є довіра регіональних і міжнародних стейкхолдерів. Аль-Шейх є ключовим актором у нинішній структурі: він вже розпочав попередні консультації з арабськими державами щодо відбудови Гази і майбутньої ролі ПА там і позиціонує себе як обличчя наступного етапу. Його призначення відображало відповідь Аббаса на тиск арабських держав, насамперед Саудівської Аравії, а також США. Тобто за аль-Шейхом стоять Ер-Ріяд, Вашингтон і мовчазне схвалення Ізраїлю. Це колосальний зовнішній ресурс.
Якщо підсумувати, то аль-Шейх скоріше за все виграє конференцію і стане тимчасовим президентом. Але він ніколи не стане легітимним лідером у очах палестинської вулиці. І саме ця прірва між формальною владою і реальною легітимністю є найбільшою загрозою для стабільності ПА в епоху після Аббаса.
Завтра в Рамаллі (Палестина) відбудеться восьма генеральна конференція Палестинського національно-визвольного руху (ФАТХ), на якій має бути обраний Центральний комітет - виконавчий орган ФАТХ (21 особа) та Революційна рада - квазізаконодавчий орган ФАТХ. До неї входять кілька сотень членів, вона є наглядовим органом між конференціями.
На конференції очікується участь 1600 делегатів з правом голосу. Попередня, сьома, відбулася у грудні 2016 року - тобто минуло майже десять років. Конференція мала відбутися ще 17 грудня 2023 року, але була відкладена через війну в Газі, що почалася 7 жовтня.
Чому вона важлива? Махмуд Аббас - нинішній президент ПА - має 91 рік, і ця конференція визначить по суті його наступника. Центральний комітет, який оберуть 14 травня, фактично визначатиме, хто буде керувати Палестиною після Аббаса.
Конференція відбувається у найскладніших для палестинського національного руху умовах і обставинах. Газа в руїнах, Ізраїль продовжує експансію на Західному березі, погроми, які здійснюють ізраїльські поселенці на окупованих територіях, перетворилися на системний процес тихої анексії. Війна в Затоці відволікає увагу інших арабських лідерів від палестинських проблем, врешті-решт, в самому русі залишається невизначеною подальша динаміка. Справа в тім, що є велика відмінність між симпатіями палестинської вулиці та раціональним політичним вибором.
Тінню на конференції нависає Марван Баргуті - єдина людина в палестинській політиці, яка має масову підтримку одночасно в Газі і на Західному березі, попри 25 років в ізраїльській тюрмі.
Якщо брати реальних кандидатів, які можуть очолити рух після відходу Махмуда Аббаса (відомий також як Абу Мазен), то це Хусейн аль-Шейх, заступник президента, який діє як фактичний президент вже зараз. Аль-Шейх вважається прагматиком - і це одночасно і актив, і вразливість: «прийнятний для Ізраїлю» в палестинській вуличній політиці означає «підозрілий».
Наступний кандидат - Ясір Аббас, син Махмуда Аббаса, 64-річний бізнесмен, якого ще два роки тому ніхто не розглядав як політика. Зараз він з'являється на всіх зустрічах батька, вербує делегатів через особисту охорону президента, балотується від Лівану, хоча живе в Рамаллі. Це класична спроба династичної передачі влади - і вона настільки очевидна, що дратує навіть соратників Аббаса, які вважають це надто відвертим маневром. Роль Ясіра в цій грі - не самому стати президентом, а заблокувати аль-Шейха.
Союзником Ясіра Аббаса є Маджед Фарадж - голова розвідки, людина з таборів біженців. Це надзвичайно важливий бекграунд: він має органічний зв'язок з табірним населенням - тим самим, яке є основою палестинської вулиці. Якщо Фарадж і Ясір Аббас обидва увійдуть до Центрального комітету - вони разом створюють блокуючу коаліцію проти аль-Шейха.
Цікавим кандидатом є також Хусам Зомлот - посол у Лондоні, народжений у Газі. Це людина нового покоління, але з одним структурним обмеженням: міжнародна арена і рамалльська вулиця - різні світи. Голосують делегати в Рамаллі, а не читачі Guardian.
Результати конференції мають прямі наслідки для всього регіонального порядку. Якщо переможе аль-Шейх - це відносно передбачуваний партнер для арабських держав і Заходу, людина, з якою можна вести справи щодо «дня після» в Газі і потенційних переговорів. Якщо переможе коаліція Фарадж/Ясір Аббас - це означає продовження аббасівської логіки управління, тобто статус-кво без реального оновлення. Якщо Баргуті буде оголошений лідером - це революційний сценарій з непередбачуваними наслідками: масова легітимність, але ізраїльська відмова від будь-яких контактів і невизначений стан здоров'я. І є четвертий, найгірший сценарій - конференція поглибить розкол замість того, щоб його подолати. Тоді ФАТХ входить в епоху після Аббаса ще більш фрагментованим, ніж зараз, а «день після» в Газі стає ще більш туманним - і саудівська, єгипетська та катарська дипломатія втрачає свого палестинського партнера для будь-яких домовленостей.
Наразі більшість палестинських аналітиків схиляються щодо переваги аль-Шейха. Він має тісні зв'язки з Ізраїлем і США, але страждає від негативного публічного іміджу. Аббас офіційно призначив аль-Шейха заступником і видав «Конституційну декларацію», яка чітко встановлює: після того, як Аббас залишить посаду, його замінником на перехідний період буде аль-Шейх. Але громадська підтримка аль-Шейха перебуває на рівні статистичної похибки - 1–3%.
Втім, ключовою наразі є довіра регіональних і міжнародних стейкхолдерів. Аль-Шейх є ключовим актором у нинішній структурі: він вже розпочав попередні консультації з арабськими державами щодо відбудови Гази і майбутньої ролі ПА там і позиціонує себе як обличчя наступного етапу. Його призначення відображало відповідь Аббаса на тиск арабських держав, насамперед Саудівської Аравії, а також США. Тобто за аль-Шейхом стоять Ер-Ріяд, Вашингтон і мовчазне схвалення Ізраїлю. Це колосальний зовнішній ресурс.
Якщо підсумувати, то аль-Шейх скоріше за все виграє конференцію і стане тимчасовим президентом. Але він ніколи не стане легітимним лідером у очах палестинської вулиці. І саме ця прірва між формальною владою і реальною легітимністю є найбільшою загрозою для стабільності ПА в епоху після Аббаса.