«Є, але вони коштують значно дорожче»
May. 1st, 2026 02:43 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanVolodymyr Boiko
У черговій порції розмов між Міндічем і Шефіром, оприлюднених директором НАБУ Кривоносом через довіреного «журналіста» Ткача, є чудова сцена. Міндіч бідкається з приводу свого іміджу, а Шефір рекомендує йому дати інтерв’ю придворному «викривачу корупції» Бігусу.
І, дійсно, хто може краще допомогти друзям президента, ніж гласний позаштатний співробітник СБУ?
Пригадую, як шість років тому, спостерігаючи за полемікою між чесним і непідкупним журналістом Бігусом та чесним і непідкупним журналістом Шарієм на тему, хто з них спритніше набиває власні кишені, я всім серцем радувався за матеріальний добробут цих інженерів людських душ: один вкладав зайві гроші в облігації внутрішньої державної позики, інший – купляв нерухомість в Іспанії. Бо це вкотре засвідчило, наскільки вигідно бути чесним і непідкупним – нам, продажним, ніхто стільки не заплатить.
А, взагалі-то, кожного разу, коли в мене питають про того чи іншого представника чесної та непідкупної української журналістики, я згадую анекдот часів СРСР.
По Парижу в автобусі їде група радянських туристів. Гід показує у вікно: «Праворуч від вас Тріумфальна арка, ліворуч – продажна жінка». За кілька хвилин по тому: «Подивіться у вікно, праворуч – Площа Злагоди, ліворуч – продажна жінка». Спливає ще кілька хвилин: «Праворуч – замок Консьєржері, ліворуч – продажна жінка».
Радянський турист – найдопитливіший турист у світі. Один тягне руку й питає в гіда: «Скажіть, будь ласка, а у вас є непродажні жінки?» – «Є, – відповідає гід, – але вони коштують значно дорожче».
У черговій порції розмов між Міндічем і Шефіром, оприлюднених директором НАБУ Кривоносом через довіреного «журналіста» Ткача, є чудова сцена. Міндіч бідкається з приводу свого іміджу, а Шефір рекомендує йому дати інтерв’ю придворному «викривачу корупції» Бігусу.
І, дійсно, хто може краще допомогти друзям президента, ніж гласний позаштатний співробітник СБУ?
Пригадую, як шість років тому, спостерігаючи за полемікою між чесним і непідкупним журналістом Бігусом та чесним і непідкупним журналістом Шарієм на тему, хто з них спритніше набиває власні кишені, я всім серцем радувався за матеріальний добробут цих інженерів людських душ: один вкладав зайві гроші в облігації внутрішньої державної позики, інший – купляв нерухомість в Іспанії. Бо це вкотре засвідчило, наскільки вигідно бути чесним і непідкупним – нам, продажним, ніхто стільки не заплатить.
А, взагалі-то, кожного разу, коли в мене питають про того чи іншого представника чесної та непідкупної української журналістики, я згадую анекдот часів СРСР.
По Парижу в автобусі їде група радянських туристів. Гід показує у вікно: «Праворуч від вас Тріумфальна арка, ліворуч – продажна жінка». За кілька хвилин по тому: «Подивіться у вікно, праворуч – Площа Злагоди, ліворуч – продажна жінка». Спливає ще кілька хвилин: «Праворуч – замок Консьєржері, ліворуч – продажна жінка».
Радянський турист – найдопитливіший турист у світі. Один тягне руку й питає в гіда: «Скажіть, будь ласка, а у вас є непродажні жінки?» – «Є, – відповідає гід, – але вони коштують значно дорожче».