![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanВалерій Пекар
Очевидно, у світі є чимало сил, які не зацікавлені в українській перемозі. Це не лише росія, а й достатньо широкі кола американських та європейських політичних та економічних еліт. Навіть ті з них, хто підтримує Україну, не зацікавлені в появі потужної ракетної держави, що створює конкуренцію традиційним виробникам та змінює правила на полі бою.
Очевидно, саме ці темні сили примусили президента надавати своїм близьким друзям позаконституційні повноваження керувати призначенням міністрів, депутатів і послів, а потім роздавати цим людям вказівки. Очевидно, саме ці темні сили стояли за розробкою корупційних схем масштабного обкрадання бюджету зануреної у довгу виснажливу війну країни. Очевидно, саме ці темні сили розробляли схему виводу "любих друзів" з-під удару шляхом позбавлення громадянства.
Очевидно, попередній параграф був саркастичним. Він спрямований проти тих, хто поспішив оголосити боротьбу з корупцією виключно американським (або ж американо-європейським) винаходом, спрямованим на позбавлення України суверенітету. З цього випливає, що заради справжнього суверенітету з корупцією треба не боротися, а всіляко її підтримувати. Головне, щоб це була власна, суверенна корупція.
Я це все пишу, щоб ви розуміли, що ми перебуваємо в пастці, яку самі собі й створили. Боротьба з корупцією призведе до знищення значної частини українського оборонного потенціалу. Відсутність боротьби з корупцією призведе до того ж самого результату.
Оце й називається цуґцванґ. Коли кожен хід погіршує ситуацію, тож краще не робити жодних ходів. Політика, на відміну від шахів, дозволяє пропустити хід. Саме це й було зроблено після першого вибуху корупційного скандалу восени. Але цуґцванґ виявився повним: не лише будь-який хід, а й відсутність ходу погіршує ситуацію. Нині нас догнали наслідки тодішнього пропуску ходу.
Тоді шанси були змарновані. Але історія не знає "якби". Питання в тому, що робити зараз. Скоріше за все, знову буде обраний шлях нічого не змінювати, а зробити вигляд, що нічого не сталося. І це означає, що наступна серія цієї драми буде ще гіршою.
Класика стратегічної думки вчить нас, що в таких випадках потрібно рішуче зійти з поганого шляху, поки ще є шанс. Це призведе до чималих втрат (мовою бізнесу, "зафіксувати збитки", тобто визнати й прийняти збитки, щоб припинити їх накопичувати). Але прагнення щоразу відкладати болючу, дорогу й ризиковану операцію може привести хворого на цвинтар. Краще починати раніше, ніж пізніше, але краще пізніше, ніж ніколи.
Нагадаю: ми маємо повноцінну політичну кризу, факт якої не визнається (наслідком чого є неухвалення необхідних законів по євроінтеграції, Ukraine Facility Plan, по зобов'язаннях перед МВФ, Світовим банком тощо). Ми маємо чимало "людей Міндіча" на ключових посадах, ніхто їх не чіпав. Ми маємо ще десятки людей на плівках, що були втягнуті в корупційні оборудки; частина прізвищ відома, хоч підозри не висунені, частина ще невідома. Замовчування проблем означає, що вибухне наступного разу сильніше і ще більш неочікувано.
Визнання проблеми та називання її є першим кроком до її вирішення. Кроком не достатнім, але необхідним. При попередньому загостренні нічого зроблено не було.
Найголовніше зараз зберегти компанію, бо українська зброя означає збереження українських життів, у тому числі шляхом наближення завершення війни. Як я вже писав, хорошого рішення тут немає. Мають узгоджено діяти РНБО, МО, НАБУ, САП та інші органи. Низка поганих рішень вже запропонована, з них доведеться обирати найкраще за критерієм збереження компанії.
Зараз в коментарі прийдуть люди, які скажуть, що я нічого не написав про Міндіча. Тому що ці люди звикли не читати тексти, а шукати в них тригерні слова. Спеціально для вас підказка: в цьому тексті є слово "Міндіч", ось воно в цьому реченні взяте в лапки, бачите? Тепер мусите бути задоволені.
Очевидно, у світі є чимало сил, які не зацікавлені в українській перемозі. Це не лише росія, а й достатньо широкі кола американських та європейських політичних та економічних еліт. Навіть ті з них, хто підтримує Україну, не зацікавлені в появі потужної ракетної держави, що створює конкуренцію традиційним виробникам та змінює правила на полі бою.
Очевидно, саме ці темні сили примусили президента надавати своїм близьким друзям позаконституційні повноваження керувати призначенням міністрів, депутатів і послів, а потім роздавати цим людям вказівки. Очевидно, саме ці темні сили стояли за розробкою корупційних схем масштабного обкрадання бюджету зануреної у довгу виснажливу війну країни. Очевидно, саме ці темні сили розробляли схему виводу "любих друзів" з-під удару шляхом позбавлення громадянства.
Очевидно, попередній параграф був саркастичним. Він спрямований проти тих, хто поспішив оголосити боротьбу з корупцією виключно американським (або ж американо-європейським) винаходом, спрямованим на позбавлення України суверенітету. З цього випливає, що заради справжнього суверенітету з корупцією треба не боротися, а всіляко її підтримувати. Головне, щоб це була власна, суверенна корупція.
Я це все пишу, щоб ви розуміли, що ми перебуваємо в пастці, яку самі собі й створили. Боротьба з корупцією призведе до знищення значної частини українського оборонного потенціалу. Відсутність боротьби з корупцією призведе до того ж самого результату.
Оце й називається цуґцванґ. Коли кожен хід погіршує ситуацію, тож краще не робити жодних ходів. Політика, на відміну від шахів, дозволяє пропустити хід. Саме це й було зроблено після першого вибуху корупційного скандалу восени. Але цуґцванґ виявився повним: не лише будь-який хід, а й відсутність ходу погіршує ситуацію. Нині нас догнали наслідки тодішнього пропуску ходу.
Тоді шанси були змарновані. Але історія не знає "якби". Питання в тому, що робити зараз. Скоріше за все, знову буде обраний шлях нічого не змінювати, а зробити вигляд, що нічого не сталося. І це означає, що наступна серія цієї драми буде ще гіршою.
Класика стратегічної думки вчить нас, що в таких випадках потрібно рішуче зійти з поганого шляху, поки ще є шанс. Це призведе до чималих втрат (мовою бізнесу, "зафіксувати збитки", тобто визнати й прийняти збитки, щоб припинити їх накопичувати). Але прагнення щоразу відкладати болючу, дорогу й ризиковану операцію може привести хворого на цвинтар. Краще починати раніше, ніж пізніше, але краще пізніше, ніж ніколи.
Нагадаю: ми маємо повноцінну політичну кризу, факт якої не визнається (наслідком чого є неухвалення необхідних законів по євроінтеграції, Ukraine Facility Plan, по зобов'язаннях перед МВФ, Світовим банком тощо). Ми маємо чимало "людей Міндіча" на ключових посадах, ніхто їх не чіпав. Ми маємо ще десятки людей на плівках, що були втягнуті в корупційні оборудки; частина прізвищ відома, хоч підозри не висунені, частина ще невідома. Замовчування проблем означає, що вибухне наступного разу сильніше і ще більш неочікувано.
Визнання проблеми та називання її є першим кроком до її вирішення. Кроком не достатнім, але необхідним. При попередньому загостренні нічого зроблено не було.
Найголовніше зараз зберегти компанію, бо українська зброя означає збереження українських життів, у тому числі шляхом наближення завершення війни. Як я вже писав, хорошого рішення тут немає. Мають узгоджено діяти РНБО, МО, НАБУ, САП та інші органи. Низка поганих рішень вже запропонована, з них доведеться обирати найкраще за критерієм збереження компанії.
Зараз в коментарі прийдуть люди, які скажуть, що я нічого не написав про Міндіча. Тому що ці люди звикли не читати тексти, а шукати в них тригерні слова. Спеціально для вас підказка: в цьому тексті є слово "Міндіч", ось воно в цьому реченні взяте в лапки, бачите? Тепер мусите бути задоволені.