![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanПетро Олещук
Думаю, пішли години до вибуху лайнової бомби в соцмережах Трампа. Про те, яка погана Європа, яка погана України, який поганий Зеленський без карт, а бункерний дід з рашки - навпаки молодець.
===
Людмила Вахула
Може і королівський костюм не сподобався, або краватка, або привітання)
---
Юлія Твердохліб
А що сталось?
---
Василь Хринівський
А яка причина?
---
Петро Олещук
Зеленський анонсував санкції проти ізраїльських господарюючих субʼєктів
=====
Igor Semyvolos
Сьогодні презентували нове аналітичне дослідження «Українська призма: зовнішня політика 2025 року», де у мене є розділ про Ізраїль. Я, зокрема, зазначаю, що у 2025 році зовнішня політика України перейшла на рівень прагматичного зближення, зумовленого спільними екзистенційними загрозами з боку осі РФ - Іран - КНДР. Не в останню чергу це було пов’язано із візитом міністра закордонних справ Ізраїлю Гідеона Саара в Україну, де обидві сторони демонстрували потепління: Ізраїль передав системи раннього сповіщення, йшлося про початок системнішого діалогу.
Але, як ми тепер бачимо, це потепління не зачепило головного: Ізраїль так і не змінив своє базове ставлення до санкційного режиму проти Росії та до питань, де власні комерційні інтереси перетинаються з інтересами України.
Зерновий скандал це демонструє особливо гостро: навіть після чотирьох попереджень, після передачі розвідувального досьє, після телефонних дзвінків на рівні міністрів - система продовжує працювати як і раніше. Я не буду тут переповідати передісторію зернового конфлікту, цих матеріалів достатньо в пресі, зазначу лише, що мене сильно зачепила публічна дискусія Саара і Сибіги в X. Насправді, як на мене, Саар повівся зверхньо і по-хамськи. Коли на неодноразові попередження українського колеги про відсутність адекватної реакції Ізраїлю на вимогу України було заявлено про прибуття ще одного такого судна, і український міністр застерігає Ізраїль від прийняття викраденого зерна та «нанесення шкоди нашим відносинам», Саар заявив, що «доказів, що підтверджують ці звинувачення, досі не надано».
Відповідь Саара є показовою з кількох причин. По-перше, він переводить розмову з предметної площини («зерно») у процедурну («не так говоримо»). По-друге, вимога «доказів» після того, як Україна передала досьє розвідки ще в березні - це або свідома маніпуляція, або сигнал, що ці докази не вважаються достатніми. По-третє, публічна відповідь у тому самому X суперечить його ж тезі про те, що «дипломатія будується не у твіттері».
Сьогоднішня заява Володимира Зеленського - це якісна ескалація порівняно з дипломатичними нотами Сибіги. Три елементи принципово нові.
Перше - юридична рамка. Зеленський каже не «це неприйнятно», а «це порушення законодавства самої Держави Ізраїль». Це переводить питання з дипломатичного у правовий вимір і знімає аргумент Саара про відсутність доказів: якщо порушено ізраїльське право, розслідувати має ізраїльська юстиція.
Друге - санкційна загроза. Україна вперше публічно оголошує про підготовку санкційного пакета проти перевізників і осіб, що заробляють на схемі, - і координацію з ЄС для включення їх до європейських режимів. Це вже не дипломатичний протест, це економічний тиск.
Третє - публічне попередження. «Очікуємо, що влада Ізраїлю поважатиме Україну й не робитиме кроків, які послаблюють двосторонні відносини» - це формула, яка у дипломатичному протоколі означає попередження про можливі наслідки для відносин.
Це і є суть проблеми: Україна системно демонструвала кроки назустріч Ізраїлю у сферах, де це коштувало дипломатичних зусиль. У відповідь отримала публічне «звинувачення не є доказами» і четверте судно з краденим зерном.
=====
Oleksandr Ruzhanskyi
Читав вчора один допис російськомовного громадянина Ізраїлю в якому той згадав, що в самому Ізраїлі є євреї, які заперечують Холокост. Я так розумію, що їх доволі небагато, але тим не менш.
Я трохи здивувався, вивчив питання і дізнався, що в Ізраїлі теж є закон, який нібито передбачає кримінальну відповідальність за таке заперечення.
А чому нібито? А тому, що з моменту прийняття цього закону а 1986 році не було навіть жодного відомого затримання за цим законом. Принаймні, так мені повідомив Gemini. Але ж люди, які заперечують Холокост є. А в чому ж тоді фокус такого стану речей?
А полягає він у диспозиції цієї норми, яка своїм формулюванням дає можливість, фактично заперечуючи Холокост, не нести за це кримінальну відповідальність.
Ось текст цієї норми:
"Людина, яка в письмовій чи усній формі публікує будь-яке твердження, що заперечує чи применшує масштаби злочинів, скоєних у період нацистського режиму, які є злочинами проти єврейського народу або злочинами проти людяності, з наміром захистити винних або висловити їм симпатію, підлягає тюремному ув'язненню на строк до 5 років."
Уважно прочитали? Тобто, аби настала кримінальна відповідальність за заперечення Холокосту треба не просто його заперечувати, а робити це з конкретним наміром: "захистити винних або висловити їм симпатію". Не захищаєш винних і не симпатуєш їм - йди заперечуй далі.
На юридичній мові така умова, за якої починає діяти диспозиція норми та її санкція, називається гіпотезою: одне не працює без іншого.
Таким чином, виявляється, що норма права, яка встановлює кримінальну відповідальність за заперечення Холокосту, в самому Ізраїлі набагато лояльніша і м'яка до можливого порушника, ніж в Україні. Це ще з урахуванням того, що максимальний термін ув'язнення за цей злочин в Україні 8 років, в Ізраїлі - 5.
У нас, на відміну від Ізраїлю, достатньо самого заперечення Холокосту, аби отримати кримінальне переслідування і строк до 8 років позбавлення волі.
Нікому не здається, що таке різночитання певних дій в Україні і в Ізраїлі на користь останнього є черговим поштовхом до того, проти чого в Україні владі закортіло прямо зараз поборотися? І взагалі, якого біса саме так виходить?
Думаю, пішли години до вибуху лайнової бомби в соцмережах Трампа. Про те, яка погана Європа, яка погана України, який поганий Зеленський без карт, а бункерний дід з рашки - навпаки молодець.
===
Людмила Вахула
Може і королівський костюм не сподобався, або краватка, або привітання)
---
Юлія Твердохліб
А що сталось?
---
Василь Хринівський
А яка причина?
---
Петро Олещук
Зеленський анонсував санкції проти ізраїльських господарюючих субʼєктів
=====
Igor Semyvolos
Сьогодні презентували нове аналітичне дослідження «Українська призма: зовнішня політика 2025 року», де у мене є розділ про Ізраїль. Я, зокрема, зазначаю, що у 2025 році зовнішня політика України перейшла на рівень прагматичного зближення, зумовленого спільними екзистенційними загрозами з боку осі РФ - Іран - КНДР. Не в останню чергу це було пов’язано із візитом міністра закордонних справ Ізраїлю Гідеона Саара в Україну, де обидві сторони демонстрували потепління: Ізраїль передав системи раннього сповіщення, йшлося про початок системнішого діалогу.
Але, як ми тепер бачимо, це потепління не зачепило головного: Ізраїль так і не змінив своє базове ставлення до санкційного режиму проти Росії та до питань, де власні комерційні інтереси перетинаються з інтересами України.
Зерновий скандал це демонструє особливо гостро: навіть після чотирьох попереджень, після передачі розвідувального досьє, після телефонних дзвінків на рівні міністрів - система продовжує працювати як і раніше. Я не буду тут переповідати передісторію зернового конфлікту, цих матеріалів достатньо в пресі, зазначу лише, що мене сильно зачепила публічна дискусія Саара і Сибіги в X. Насправді, як на мене, Саар повівся зверхньо і по-хамськи. Коли на неодноразові попередження українського колеги про відсутність адекватної реакції Ізраїлю на вимогу України було заявлено про прибуття ще одного такого судна, і український міністр застерігає Ізраїль від прийняття викраденого зерна та «нанесення шкоди нашим відносинам», Саар заявив, що «доказів, що підтверджують ці звинувачення, досі не надано».
Відповідь Саара є показовою з кількох причин. По-перше, він переводить розмову з предметної площини («зерно») у процедурну («не так говоримо»). По-друге, вимога «доказів» після того, як Україна передала досьє розвідки ще в березні - це або свідома маніпуляція, або сигнал, що ці докази не вважаються достатніми. По-третє, публічна відповідь у тому самому X суперечить його ж тезі про те, що «дипломатія будується не у твіттері».
Сьогоднішня заява Володимира Зеленського - це якісна ескалація порівняно з дипломатичними нотами Сибіги. Три елементи принципово нові.
Перше - юридична рамка. Зеленський каже не «це неприйнятно», а «це порушення законодавства самої Держави Ізраїль». Це переводить питання з дипломатичного у правовий вимір і знімає аргумент Саара про відсутність доказів: якщо порушено ізраїльське право, розслідувати має ізраїльська юстиція.
Друге - санкційна загроза. Україна вперше публічно оголошує про підготовку санкційного пакета проти перевізників і осіб, що заробляють на схемі, - і координацію з ЄС для включення їх до європейських режимів. Це вже не дипломатичний протест, це економічний тиск.
Третє - публічне попередження. «Очікуємо, що влада Ізраїлю поважатиме Україну й не робитиме кроків, які послаблюють двосторонні відносини» - це формула, яка у дипломатичному протоколі означає попередження про можливі наслідки для відносин.
Це і є суть проблеми: Україна системно демонструвала кроки назустріч Ізраїлю у сферах, де це коштувало дипломатичних зусиль. У відповідь отримала публічне «звинувачення не є доказами» і четверте судно з краденим зерном.
=====
Oleksandr Ruzhanskyi
Читав вчора один допис російськомовного громадянина Ізраїлю в якому той згадав, що в самому Ізраїлі є євреї, які заперечують Холокост. Я так розумію, що їх доволі небагато, але тим не менш.
Я трохи здивувався, вивчив питання і дізнався, що в Ізраїлі теж є закон, який нібито передбачає кримінальну відповідальність за таке заперечення.
А чому нібито? А тому, що з моменту прийняття цього закону а 1986 році не було навіть жодного відомого затримання за цим законом. Принаймні, так мені повідомив Gemini. Але ж люди, які заперечують Холокост є. А в чому ж тоді фокус такого стану речей?
А полягає він у диспозиції цієї норми, яка своїм формулюванням дає можливість, фактично заперечуючи Холокост, не нести за це кримінальну відповідальність.
Ось текст цієї норми:
"Людина, яка в письмовій чи усній формі публікує будь-яке твердження, що заперечує чи применшує масштаби злочинів, скоєних у період нацистського режиму, які є злочинами проти єврейського народу або злочинами проти людяності, з наміром захистити винних або висловити їм симпатію, підлягає тюремному ув'язненню на строк до 5 років."
Уважно прочитали? Тобто, аби настала кримінальна відповідальність за заперечення Холокосту треба не просто його заперечувати, а робити це з конкретним наміром: "захистити винних або висловити їм симпатію". Не захищаєш винних і не симпатуєш їм - йди заперечуй далі.
На юридичній мові така умова, за якої починає діяти диспозиція норми та її санкція, називається гіпотезою: одне не працює без іншого.
Таким чином, виявляється, що норма права, яка встановлює кримінальну відповідальність за заперечення Холокосту, в самому Ізраїлі набагато лояльніша і м'яка до можливого порушника, ніж в Україні. Це ще з урахуванням того, що максимальний термін ув'язнення за цей злочин в Україні 8 років, в Ізраїлі - 5.
У нас, на відміну від Ізраїлю, достатньо самого заперечення Холокосту, аби отримати кримінальне переслідування і строк до 8 років позбавлення волі.
Нікому не здається, що таке різночитання певних дій в Україні і в Ізраїлі на користь останнього є черговим поштовхом до того, проти чого в Україні владі закортіло прямо зараз поборотися? І взагалі, якого біса саме так виходить?