![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanЇ-мапа
Гіпотеза про існування гігантської об'єднаної дельти Дунаю, Дністра, Південного Бугу та Дніпра до прориву Босфору є однією з найцікавіших сторінок палеогеографії Чорного моря.
Вона тісно пов'язана з теорією «Чорноморського потопу» (Раян та Пітман) та служить основою для гіпотези про "Кримську Атлантиду" і Озівське озеро.
У часи останнього льодовикового максимуму рівень води в Чорному морі, яке тоді було ізольованим прісноводним озером - був на 100–120 метрів нижчим, ніж зараз та існувала величезна рівнина розрізувана річками.
Те, що сьогодні є морським дном (шельф), було суходолом - від Одеси до сучасного острова Зміїний та далі на південь тягнулася неозора супердельту великих річок.
Оскільки рівень базової ерозії був низьким, річки не впадали в море там, де зараз - Дунай, Дністер, Південний Буг та Дніпро протікали на сотні кілометрів далі на південь.
Геологічні дослідження морського дна підтверджують наявність затоплених каньйонів і річищ.
🔹Дніпро та Південний Буг об'єднувалися в одну систему ще на північному шельфі.
🔹Частина дніпровських вод наповнювала "Озівське озеро"
🔹Дністер впадав у озеро значно східніше, ніж зараз у море
🔹Дунай мав набагато довшу трасу, і його пра-дельта знаходилася глибоко на території нинішнього шельфу.
Через малу глибину та пологий рельєф, алювіальні наноси (пісок, мул) цих гігантських річок утворювали спільну заболочену низовину — прото-дельту, яка за площею могла конкурувати з дельтою Амазонки.
З погляду психології виживання та археології, ця територія була «Едемом» для ранніх мисливців-збирачів:
🔸Величезні масиви прісної води, багаті на рибу, та родючі заплавні землі приваблювали людей.
🔸Це був ідеальний міст для пересування племен між Європою та Кавказом.
Коли солоні води Середземного моря прорвали Босфор (близько 5600 р. до н.е.), заповнення басейну відбувалося катастрофічно швидко і для людей, що жили в цій супер-дельті, це стало подією «кінця світу», що, імовірно, лягло в основу міфів про Великий Потоп.
Прихильники гіпотези про Кримську Атлантиду вважають, що на нині затопленому шельфі навколо Криму, який тоді був не півостровом, а частиною великого суходолу - існувала розвинена неолітична культура.
Але внаслідок потопу за лічені місяці під водою опинилися величезні території і люди були змушені тікати в гори Криму або далі в Європу, що могло стати поштовхом до поширення землеробства.
Сучасне Азовське море — наймілкіше у світі, але 8 тисяч років тому його як моря не існувало, а на його місці було прісноводне Прото-Азовське (Озівське) озеро, куди впадала частина Дніпровських вод і прото-Дон.
Озівське озеро з’єднувалося з Чорноморським басейном через вузьке річище, що проходило територією сучасного Керченського півострова і археологи знаходять на дні протоки залишки неолітичних стоянок.
Існує припущення, що саме Керченський поріг був природною дамбою, яка стримувала води Чорного моря від миттєвого затоплення Азовської низовини, аж поки рівень не зрівнявся.
В цілому, затоплені тераси та палеодолини від Дунаю до Дону на дні Чорного і Азовського морів на думку деяких дослідників, могли бути територіями, де розташовуватися найдавніші поселення, які зараз спочивають під мулом на відносно незначній глибині.
===
Сергій Іванович
Річки західного Надазов'я і Сиваш були тоді палеогирлом Дніпра ~ так звана заліснена Галілея. Азовського озера не було – суцільні плавні і болото, в мулі теперішнього морського дна Азов'я всі судна при затопленні засмокчує без залишків. Кукутень-Трипільська культура саме з початку потопу зародилася і почала свій рух з палеогирла Дунаю на північ і північний схід давньоукраїнських земель.
Гіпотеза про існування гігантської об'єднаної дельти Дунаю, Дністра, Південного Бугу та Дніпра до прориву Босфору є однією з найцікавіших сторінок палеогеографії Чорного моря.
Вона тісно пов'язана з теорією «Чорноморського потопу» (Раян та Пітман) та служить основою для гіпотези про "Кримську Атлантиду" і Озівське озеро.
У часи останнього льодовикового максимуму рівень води в Чорному морі, яке тоді було ізольованим прісноводним озером - був на 100–120 метрів нижчим, ніж зараз та існувала величезна рівнина розрізувана річками.
Те, що сьогодні є морським дном (шельф), було суходолом - від Одеси до сучасного острова Зміїний та далі на південь тягнулася неозора супердельту великих річок.
Оскільки рівень базової ерозії був низьким, річки не впадали в море там, де зараз - Дунай, Дністер, Південний Буг та Дніпро протікали на сотні кілометрів далі на південь.
Геологічні дослідження морського дна підтверджують наявність затоплених каньйонів і річищ.
🔹Дніпро та Південний Буг об'єднувалися в одну систему ще на північному шельфі.
🔹Частина дніпровських вод наповнювала "Озівське озеро"
🔹Дністер впадав у озеро значно східніше, ніж зараз у море
🔹Дунай мав набагато довшу трасу, і його пра-дельта знаходилася глибоко на території нинішнього шельфу.
Через малу глибину та пологий рельєф, алювіальні наноси (пісок, мул) цих гігантських річок утворювали спільну заболочену низовину — прото-дельту, яка за площею могла конкурувати з дельтою Амазонки.
З погляду психології виживання та археології, ця територія була «Едемом» для ранніх мисливців-збирачів:
🔸Величезні масиви прісної води, багаті на рибу, та родючі заплавні землі приваблювали людей.
🔸Це був ідеальний міст для пересування племен між Європою та Кавказом.
Коли солоні води Середземного моря прорвали Босфор (близько 5600 р. до н.е.), заповнення басейну відбувалося катастрофічно швидко і для людей, що жили в цій супер-дельті, це стало подією «кінця світу», що, імовірно, лягло в основу міфів про Великий Потоп.
Прихильники гіпотези про Кримську Атлантиду вважають, що на нині затопленому шельфі навколо Криму, який тоді був не півостровом, а частиною великого суходолу - існувала розвинена неолітична культура.
Але внаслідок потопу за лічені місяці під водою опинилися величезні території і люди були змушені тікати в гори Криму або далі в Європу, що могло стати поштовхом до поширення землеробства.
Сучасне Азовське море — наймілкіше у світі, але 8 тисяч років тому його як моря не існувало, а на його місці було прісноводне Прото-Азовське (Озівське) озеро, куди впадала частина Дніпровських вод і прото-Дон.
Озівське озеро з’єднувалося з Чорноморським басейном через вузьке річище, що проходило територією сучасного Керченського півострова і археологи знаходять на дні протоки залишки неолітичних стоянок.
Існує припущення, що саме Керченський поріг був природною дамбою, яка стримувала води Чорного моря від миттєвого затоплення Азовської низовини, аж поки рівень не зрівнявся.
В цілому, затоплені тераси та палеодолини від Дунаю до Дону на дні Чорного і Азовського морів на думку деяких дослідників, могли бути територіями, де розташовуватися найдавніші поселення, які зараз спочивають під мулом на відносно незначній глибині.
===
Сергій Іванович
Річки західного Надазов'я і Сиваш були тоді палеогирлом Дніпра ~ так звана заліснена Галілея. Азовського озера не було – суцільні плавні і болото, в мулі теперішнього морського дна Азов'я всі судна при затопленні засмокчує без залишків. Кукутень-Трипільська культура саме з початку потопу зародилася і почала свій рух з палеогирла Дунаю на північ і північний схід давньоукраїнських земель.