![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanVolodymyr Boiko
Запрошую любих друзів і шановних читачів долучитись до створення нової громадської організації.
На території України виникла унікальна суспільна формація, подібної до якої годі десь знайти на скрижалях історії. Взагалі-то Україна – це феодально-станова держава, з деградованою системою державного управління, з монополією монаршої особи на основні засоби виробництва та владою, не розподіленою на незалежні гілки. У той же час в Україні по мірі знищення залишків державних інституцій набирає силу група осіб – не клас, не соціальний стан, не прошарок, а саме невеличка група ніким не призначених і ніким не обраних людей без будь-яких знань, жодного управлінського досвіду та ознак совісті – яка вже захопила найсоковитіші галузі економіки та медіа й зараз намагаються відібрати в монаршого двору судову владу.
Цю групу традиційно називають «соросятами», але така назва не тільки не відображає реальних рушійних сил і механізмів, що дозволили «соросятам» приватизувати суди, «Укроборонпром» чи засоби масової інформації, але й взагалі наводить на невірне тлумачення суспільних процесів в Україні. Більш того: дідусь Сорос до галасливого племені «соросят» має досить опосередковане відношення: «соросята» в своїх апетитах давно вже переросли фінансові можливості, які їм надають приватні фонди, і харчуються, переважно, за рахунок державних бюджетів США та країн Євросоюзу, розкрадаючи допомогу цих країн, що виділяється Україні.
Окрім того, починаючи з 2019 року, так звані «соросята» активно запускають руки в злиденний український бюджет та доходи українських державних підприємств. Хоча більшість з них, дійсно, опановувала шахрайське ремесло саме на розкраданнях грантів Міжнародного фонду «Відродження» (звісно, за сприяння керівництва цього фонду: обізнані люди навіть називають розмір цього сприяння – 20%).
Політично стурбована громадськість приречено зітхає, спостерігаючи за тим, як «соросята» (будемо користуватись цієї назвою, бо іншої, більш адекватної, доки немає) ґвалтують не тільки рештки державних інституцій, але й залишки суспільної моралі. А, між тим, не становить жодних складнощів відправити «соросят», які називають себе «громадськими активістами», на політичний смітник.
В усьому цивілізованому світі активістами вважають людей, які після роботи займаються суспільно-корисною працею, витрачаючи на це частину своїх коштів, зароблених у робочий час. В Україні ж цим словом стали називати шахраїв, які заробляють на тому, що рекламують певні медичні препарати на замовлення фірм-виробників та проводять мітинги на захист співробітників правоохоронних органів, упійманих на хабарях, продажу справ чи розкраданні бюджетних коштів.
Наївно думати, що припинити руйнівну діяльність «соросят» можна публікаціями в соцмережах (бо практично всі засоби масової інформації в Україні знищені руками «соросят» після коронації в 2019 році чинного монарха – це, до речі, була ідея колишнього міністра двору Андрія Богдана) з розповідями про корупційні схеми, які обслуговують професійні «громадські активісти». «Соросятам» плювати не те, що про них пишуть в Україні, оскільки стабільність їхніх заробітків залежать від закордонних грантодавців. А грантодавці, по-перше, українські соцмережі не читають, і, по-друге, грандодавців цілком влаштовують пояснення «соросят», що публікації про їхню злодійкувату сутність з численними прикладами розкрадання грантівських коштів – це підступи корупціонерів, які вигадують неправду про чесних і непідкупних «активістів».
Єдиний спосіб позбавити Україну професійних «громадських активістів» – це протиставити їм реальних громадських активістів, які реально займатимуться реформуванням суспільного життя.
Масова поява усіляких псевдо-громадських організацій та розквіт професійного «активізму» – це прояв гниття феодального режиму, до якого присмоктались професійні шахраї, що оголосили себе «громадськими активістами». Прибрати цей непотріб дуже просто: достатньо знайти, у який спосіб вдарити їх по кишені, бо єдине, що може зупинити їхню злочинну діяльність – це втрата нетрудових доходів.
Якщо Трамп стверджує, що Україна отримала американську допомогу на суму 350 млрд. доларів, а Зеленський запевняє, що тільки на 100 млрд. доларів, не треба думати, що адміністрація США не вміє рахувати. Трамп має на увазі всі гроші, що надійшли в Україну з кишень американських платників податків, а не лише прямі перекази до державного бюджету України чи надання зброї.
Переважна більшість цієї допомоги була оформлена як гранти й розкрадена за участю так званих «соросят». Як приклад – професійний «активіст» Шабунін придбав у 2014 році земельну ділянку в Бориспільському районі, привласнивши 23 тисяч доларів, отримані від посольства США в Україні для реалізації проєкту «Повернення народові України коштів, вкрадених П.Лазоренком» (термін реалізації проєкту – з 15 липня 2013 року по 30 квітня 2014 року).
Всупереч поширеній думці, західні грантодавці, фінансуючи українських псевдо-активістів, зовсім не переймаються тим, щоби в такий спосіб прибрати до рук українські суди та правоохоронні органи чи отримати компромат на українську владу (звісно, є «активісти», які пов’язані з іноземними спецслужбами й виконують специфічні завдання кураторів, але таких небагато, оскільки переважна більшість «соросят» не придатна ні до якої продуктивної роботи, у тому числі до роботи на розвідку). Гроші професійним «громадським активістам» виділяють західні чиновники, які просто виконують бюджетні призначення, затверджені парламентами своїх країн.
Наприклад, парламент європейської країни затверджує бюджет, де передбачено виділення допомоги Україні на вирішення злободенної проблеми – подолання корупції. Тема важлива й актуальна, ніхто не заперечує, що з корупцією треба боротись, а всяка боротьба потребує коштів. Уряд цієї країни має наприкінці року звітувати про виконання бюджету, зокрема в частині фінансової допомоги Україні, тож це питання доручається міністерству закордонних справ. А вже чиновники цього міністерства, цілком природно, переадресовують головний біль посольству своєї держави в Україні.
Посол, який мріє успішно і, головне, без скандалів, відбути трирічну каденцію в Україні й піти на підвищення – у центральний апарат міністерства чи послом в пристойну країну – уяви не має, кому треба виділити ці кошти. Але для цього в посла є помічник з політичних питань, який є громадянином України й вже два десятки років працює в посольстві, та інші співробітники посольства з українськими паспортами. І саме вони кажуть послу, що є, мовляв, такий досвідчений пан Шабунін або пан Лємєнов або пан Жернаков, який гарантовано напише красивий звіт про те, як він витратив гроші, ніяка ревізія до цього звіту не підкопається й послу буде тільки подяка від міністерства.
При цьому якщо в посольство і йдуть «відкати» з виділених грантів, то беруть їх виключно співробітники посольства з числа громадян України. Ці прізвища відомі, деякі з них (зокрема співробітників посольства США в Україні) я назву в наступних публікаціях.
З викладеного вище стає зрозумілим, як припинити діяльність «соросят». Треба по кожному гранту, отриманому професійними «громадськими активістами» з бюджетів США та країн Західної Європи, проінформувати грантодавців на що, насправді, були витрачені (фактично – розкрадені) ці кошти. Тільки не посольства треба інформувати, де працюють ті, хто за «відкати» видавав гроші, а міністерства закордонних справ чи західні організації, що розподіляють бюджетні гранти. А для надійності – ще й надсилати інформацію західним журналістам та правоохоронним органам.
Іноземним чиновникам менш за все потрібні скандали й вони просто припинять фінансувати українських шахраїв, що називають себе «громадськими активістами».
Можу навести приклад того, як іноземні чиновники, відповідальні за виділення грантів, реагують на скарги щодо недостойної поведінки обдарованих.
Є така «політтехнологиня» на прізвище Федорів, яка раніше займалась проведення місцевих виборів у Київській області на гроші Деркача (точніше, на гроші воєнної розвідки Росії, які передавав помічник Деркача на прізвище Колєсніков, засуджений у 2022 році за державну зраду). Але подачки від російських спецслужб надходили епізодично, тож ця Федорів за допомогою Шабуніна присмокталась до USAID. Одначе жити за рахунок одних тільки грантів цій мадам здалось замало й вона продовжує займатись «політтехнологіями» – тобто бере замовлення на виготовлення «чорного піару», публічно називає українських військовослужбовців «українськими гнидами» та крутиться в піар-команді Віталія Кличка, куди її привів депутат Київради Дмитро Білоцерковець.
Так ось, у 2024 році знайшлись добрі люди, які повідомили в USAID, що мадам Федорів є, насправді, чорноротою піарницею, а зовсім не тією людиною, яку зображає з себе перед грантодавцями. І USAID моментально припинило фінансувати цю профуру – без жодних пояснень. Бо ще раз кажу: іноземним чиновникам менше за все хочеться потрапити в скандал через те, що вони виділили бюджетні кошти якимсь шахраям з далекої України.
А тепер уявіть, як відреагують грантодавці, якщо їм добрі люди надішлють розсекречені протоколи проведення НСРД стосовно помічника Деркача, який у 2020 році в телефонній розмові обіцяв надати підтримку виборчому штабу, що очолювала Федорів, на виборах голови Коцюбинської селищної ради.
Псевдо-громадські організації «соросят», зареєстровані в Україні, не мають звички інформувати суспільство про те, від кого, в якому розмірі й на які цілі вони отримують гроші – у кращому випадку на їхніх сайтах зазначаються лише найменування грантодавців. І, тим більше, професійні «громадські активісти» не звітують публічно про те, як вони ці гроші витрачають.
Донедавна єдиним джерелом такої інформації були декларації про доходи, які з власної ініціативи розміщував на сайті НАЗК громадянин Шабунін, торік притягнутий до кримінальної відповідальності за шахрайство та ухилення від військової служби. Саме з цих декларацій волелюбний український народ довідався, що солдат 207 окремого батальйону ТрО Шабунін ані дня не виконував обов’язки військової служби, натомість займався підприємницькою діяльністю, яка йому щомісяця приносила (у вигляді виплати від псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції») 200 тисяч грн доходу. Але після того, як обвинувальний акт щодо Шабунін та колишнього командира 207 окремого батальйону ТрО Юшка був направлений до суду, цей «громадський активіст» схаменувся й перестав публічно декларувати докази своїх злочинів.
Тому й треба створити справжню громадську організацію, учасники якої займатимуться суспільно-корисною працею, а не набиванням власних кишень – збором інформації про гранти, отримані з бюджетів західних країн українськими «активістами», та інформуванням грантодавців про те, чим «активісти» насправді займаються й куди витрачаються грантівські кошти.
Інформація про видані гранти розміщується на веб-сайтах грантодавців, до того ж можна (і треба) направляти грантодавцям запити з проханням надати додаткові дані та звіти «активістів» про витрачання коштів. Що ж стосується обставин розкрадання грантів, то вони добре відомі, оскільки професійні «громадські активісти» не приховують ані своїх статків, ані способів заробітку. Принаймні, у мене чимало такої інформації.
Виявляти факти розкрадання грантів тим простіше, що, попри наявність в Україні величезної кількості псевдо-громадських організацій (фактично – господарських товариств), які фінансуються з бюджетів західних країн, всі вони пов’язані між собою, а учасниками цих господарських товариств є одні й ті ж люди, у чиї кишені й надходять гроші американських та європейських платників податків. Тобто умовний шабунін в одній псевдо-громадській організації є головою правління, в другій – членом правління, в третій – членом наглядової ради й т.п.
Я готовий тимчасово, доки не сформується громадська організація та її керівні органи, взяти на себе функцію координатора цього процесу, надавши для спілкування з громадськістю мій Телеграм-канал «Записки пасквілянта», де читачі можуть дописувати в коментарях під кожною публікацією.
https://t.me/volodymyrboyko
Передусім, треба дати назву цьому проєкту (громадській ініціативі, громадській організації тощо) – з тим, щоби негайно відкрити під цю задумку сторінки/акаунти в соцмережах, де буде викладатись як інформація про громадську організацію, так і подробиці шахрайської діяльності професійних «активістів». Доки не сформована громадська організація, тексти для цих сторінок/акаунтів по мірі сил можу писати я. Сподіваюсь, що дуже швидко сформується група людей, яка мене замінить.
По-друге, цей проєкт матиме успіх лише в разі, якщо це буде справжня громадська організація, а не черговий «Центр протидії корупції». Однак пробитись до суспільства через інформаційний шум, який створюють «соросята», можливо тільки шляхом реклами сторінок/акаунтів новоствореної громадської організації в соціальних мережах. Для цього потрібні кошти – як для, власне, реклами, так і для оплати роботи людини, що буде цією рекламою займатись (статус громадської організації не виключає наявності найманих працівників – я не думаю, що знайдеться фахівець у галузі реклами, який погодиться працювати на громадських засадах).
Бачу лише один варіант фінансування – це пожертви небайдужих громадян. У мене є окрема банківська картка, на яку я збирав виключно пожертви – на гурток «Юний десантник», на виготовлення календарів на військово-патріотичну тематику, на придбання генератора для 43 окремої механізованої бригади тощо. Як показує досвід, читацька громадськість активно підтримує своїми грошима добрі справи. Доки громадська організація не сформована, я можу збирати кошти для реклами на цю картку – з повним звітом стосовно надходжень і витрат, як це завжди робив раніше.
Технічно це може виглядати наступним чином. Під кожним дописом (у моєму Телеграм-каналі чи в акаунтах новоствореної громадської організації) зазначатиметься номер картки. Читачі, яким допис сподобався, переказуватимуть кошти – хто скільки вважає за потрібне, вказуючи в грошовому переказі, яку саме статтю вони хочуть просувати. Скільки надійшло грошей на рекламування конкретної статті – такий у цієї статті й буде рекламний бюджет.
Окрім того, читачі Телеграм-каналу можу придбавати «зірочки» для тієї чи іншої публікації – вони також будуть використані для оплати реклами.
Але головне – це люди, які б взяли на себе описану вище громадську роботу, займались би пошуком і опрацюванням інформації щодо джерел і обсягів фінансування професійних «громадських активістів» за рахунок бюджетних коштів іноземних держав, готували б листи грантодавцям і в правоохоронні органи США та Західної Європи. І, звісно, описували б на сторінках громадської організації, відкритих у соцмережах, куди, насправді, діваються кошти, виділені з бюджетів західних країни для допомоги України. Якраз стосовно розкрадання цієї допомоги в мене безліч інформації, якою я радо поділюсь з тими, хто візьметься перти плуга.
Цілком можливо, що для цього доведеться залучити найманих працівників як аналітиків. Якщо виникне така ситуація – тоді питання з оплатою роботи аналітиків вирішуватиметься також, як і з оплатою реклами публікацій, тобто шляхом інформування читацької громадськості з наступним збором грошей. Аби був результат.
Не стану приховувати, що я вже кілька місяців підшукую людей, які б могли взяти на себе тягар аналітичної роботи. Але, можливо, не там шукав – усі лише дають поради, однак працювати, навіть за гроші, ніхто не хоче, точніше – нездатні. Втім, в Україні це загальна ситуація в будь-якій сфері. Тож тепер уся надія на читацьку громадськість.
Як зі мною зв’язатись, волелюбний український народ знає – пишіть через Телеграм/WhatsApp/Signal. Мій телефон є незмінним багато років: +380 50 327 1802 .
А зараз прошу волелюбний український народ у коментарях висловитись щодо назви майбутньої громадської організації.
Запрошую любих друзів і шановних читачів долучитись до створення нової громадської організації.
На території України виникла унікальна суспільна формація, подібної до якої годі десь знайти на скрижалях історії. Взагалі-то Україна – це феодально-станова держава, з деградованою системою державного управління, з монополією монаршої особи на основні засоби виробництва та владою, не розподіленою на незалежні гілки. У той же час в Україні по мірі знищення залишків державних інституцій набирає силу група осіб – не клас, не соціальний стан, не прошарок, а саме невеличка група ніким не призначених і ніким не обраних людей без будь-яких знань, жодного управлінського досвіду та ознак совісті – яка вже захопила найсоковитіші галузі економіки та медіа й зараз намагаються відібрати в монаршого двору судову владу.
Цю групу традиційно називають «соросятами», але така назва не тільки не відображає реальних рушійних сил і механізмів, що дозволили «соросятам» приватизувати суди, «Укроборонпром» чи засоби масової інформації, але й взагалі наводить на невірне тлумачення суспільних процесів в Україні. Більш того: дідусь Сорос до галасливого племені «соросят» має досить опосередковане відношення: «соросята» в своїх апетитах давно вже переросли фінансові можливості, які їм надають приватні фонди, і харчуються, переважно, за рахунок державних бюджетів США та країн Євросоюзу, розкрадаючи допомогу цих країн, що виділяється Україні.
Окрім того, починаючи з 2019 року, так звані «соросята» активно запускають руки в злиденний український бюджет та доходи українських державних підприємств. Хоча більшість з них, дійсно, опановувала шахрайське ремесло саме на розкраданнях грантів Міжнародного фонду «Відродження» (звісно, за сприяння керівництва цього фонду: обізнані люди навіть називають розмір цього сприяння – 20%).
Політично стурбована громадськість приречено зітхає, спостерігаючи за тим, як «соросята» (будемо користуватись цієї назвою, бо іншої, більш адекватної, доки немає) ґвалтують не тільки рештки державних інституцій, але й залишки суспільної моралі. А, між тим, не становить жодних складнощів відправити «соросят», які називають себе «громадськими активістами», на політичний смітник.
В усьому цивілізованому світі активістами вважають людей, які після роботи займаються суспільно-корисною працею, витрачаючи на це частину своїх коштів, зароблених у робочий час. В Україні ж цим словом стали називати шахраїв, які заробляють на тому, що рекламують певні медичні препарати на замовлення фірм-виробників та проводять мітинги на захист співробітників правоохоронних органів, упійманих на хабарях, продажу справ чи розкраданні бюджетних коштів.
Наївно думати, що припинити руйнівну діяльність «соросят» можна публікаціями в соцмережах (бо практично всі засоби масової інформації в Україні знищені руками «соросят» після коронації в 2019 році чинного монарха – це, до речі, була ідея колишнього міністра двору Андрія Богдана) з розповідями про корупційні схеми, які обслуговують професійні «громадські активісти». «Соросятам» плювати не те, що про них пишуть в Україні, оскільки стабільність їхніх заробітків залежать від закордонних грантодавців. А грантодавці, по-перше, українські соцмережі не читають, і, по-друге, грандодавців цілком влаштовують пояснення «соросят», що публікації про їхню злодійкувату сутність з численними прикладами розкрадання грантівських коштів – це підступи корупціонерів, які вигадують неправду про чесних і непідкупних «активістів».
Єдиний спосіб позбавити Україну професійних «громадських активістів» – це протиставити їм реальних громадських активістів, які реально займатимуться реформуванням суспільного життя.
Масова поява усіляких псевдо-громадських організацій та розквіт професійного «активізму» – це прояв гниття феодального режиму, до якого присмоктались професійні шахраї, що оголосили себе «громадськими активістами». Прибрати цей непотріб дуже просто: достатньо знайти, у який спосіб вдарити їх по кишені, бо єдине, що може зупинити їхню злочинну діяльність – це втрата нетрудових доходів.
Якщо Трамп стверджує, що Україна отримала американську допомогу на суму 350 млрд. доларів, а Зеленський запевняє, що тільки на 100 млрд. доларів, не треба думати, що адміністрація США не вміє рахувати. Трамп має на увазі всі гроші, що надійшли в Україну з кишень американських платників податків, а не лише прямі перекази до державного бюджету України чи надання зброї.
Переважна більшість цієї допомоги була оформлена як гранти й розкрадена за участю так званих «соросят». Як приклад – професійний «активіст» Шабунін придбав у 2014 році земельну ділянку в Бориспільському районі, привласнивши 23 тисяч доларів, отримані від посольства США в Україні для реалізації проєкту «Повернення народові України коштів, вкрадених П.Лазоренком» (термін реалізації проєкту – з 15 липня 2013 року по 30 квітня 2014 року).
Всупереч поширеній думці, західні грантодавці, фінансуючи українських псевдо-активістів, зовсім не переймаються тим, щоби в такий спосіб прибрати до рук українські суди та правоохоронні органи чи отримати компромат на українську владу (звісно, є «активісти», які пов’язані з іноземними спецслужбами й виконують специфічні завдання кураторів, але таких небагато, оскільки переважна більшість «соросят» не придатна ні до якої продуктивної роботи, у тому числі до роботи на розвідку). Гроші професійним «громадським активістам» виділяють західні чиновники, які просто виконують бюджетні призначення, затверджені парламентами своїх країн.
Наприклад, парламент європейської країни затверджує бюджет, де передбачено виділення допомоги Україні на вирішення злободенної проблеми – подолання корупції. Тема важлива й актуальна, ніхто не заперечує, що з корупцією треба боротись, а всяка боротьба потребує коштів. Уряд цієї країни має наприкінці року звітувати про виконання бюджету, зокрема в частині фінансової допомоги Україні, тож це питання доручається міністерству закордонних справ. А вже чиновники цього міністерства, цілком природно, переадресовують головний біль посольству своєї держави в Україні.
Посол, який мріє успішно і, головне, без скандалів, відбути трирічну каденцію в Україні й піти на підвищення – у центральний апарат міністерства чи послом в пристойну країну – уяви не має, кому треба виділити ці кошти. Але для цього в посла є помічник з політичних питань, який є громадянином України й вже два десятки років працює в посольстві, та інші співробітники посольства з українськими паспортами. І саме вони кажуть послу, що є, мовляв, такий досвідчений пан Шабунін або пан Лємєнов або пан Жернаков, який гарантовано напише красивий звіт про те, як він витратив гроші, ніяка ревізія до цього звіту не підкопається й послу буде тільки подяка від міністерства.
При цьому якщо в посольство і йдуть «відкати» з виділених грантів, то беруть їх виключно співробітники посольства з числа громадян України. Ці прізвища відомі, деякі з них (зокрема співробітників посольства США в Україні) я назву в наступних публікаціях.
З викладеного вище стає зрозумілим, як припинити діяльність «соросят». Треба по кожному гранту, отриманому професійними «громадськими активістами» з бюджетів США та країн Західної Європи, проінформувати грантодавців на що, насправді, були витрачені (фактично – розкрадені) ці кошти. Тільки не посольства треба інформувати, де працюють ті, хто за «відкати» видавав гроші, а міністерства закордонних справ чи західні організації, що розподіляють бюджетні гранти. А для надійності – ще й надсилати інформацію західним журналістам та правоохоронним органам.
Іноземним чиновникам менш за все потрібні скандали й вони просто припинять фінансувати українських шахраїв, що називають себе «громадськими активістами».
Можу навести приклад того, як іноземні чиновники, відповідальні за виділення грантів, реагують на скарги щодо недостойної поведінки обдарованих.
Є така «політтехнологиня» на прізвище Федорів, яка раніше займалась проведення місцевих виборів у Київській області на гроші Деркача (точніше, на гроші воєнної розвідки Росії, які передавав помічник Деркача на прізвище Колєсніков, засуджений у 2022 році за державну зраду). Але подачки від російських спецслужб надходили епізодично, тож ця Федорів за допомогою Шабуніна присмокталась до USAID. Одначе жити за рахунок одних тільки грантів цій мадам здалось замало й вона продовжує займатись «політтехнологіями» – тобто бере замовлення на виготовлення «чорного піару», публічно називає українських військовослужбовців «українськими гнидами» та крутиться в піар-команді Віталія Кличка, куди її привів депутат Київради Дмитро Білоцерковець.
Так ось, у 2024 році знайшлись добрі люди, які повідомили в USAID, що мадам Федорів є, насправді, чорноротою піарницею, а зовсім не тією людиною, яку зображає з себе перед грантодавцями. І USAID моментально припинило фінансувати цю профуру – без жодних пояснень. Бо ще раз кажу: іноземним чиновникам менше за все хочеться потрапити в скандал через те, що вони виділили бюджетні кошти якимсь шахраям з далекої України.
А тепер уявіть, як відреагують грантодавці, якщо їм добрі люди надішлють розсекречені протоколи проведення НСРД стосовно помічника Деркача, який у 2020 році в телефонній розмові обіцяв надати підтримку виборчому штабу, що очолювала Федорів, на виборах голови Коцюбинської селищної ради.
Псевдо-громадські організації «соросят», зареєстровані в Україні, не мають звички інформувати суспільство про те, від кого, в якому розмірі й на які цілі вони отримують гроші – у кращому випадку на їхніх сайтах зазначаються лише найменування грантодавців. І, тим більше, професійні «громадські активісти» не звітують публічно про те, як вони ці гроші витрачають.
Донедавна єдиним джерелом такої інформації були декларації про доходи, які з власної ініціативи розміщував на сайті НАЗК громадянин Шабунін, торік притягнутий до кримінальної відповідальності за шахрайство та ухилення від військової служби. Саме з цих декларацій волелюбний український народ довідався, що солдат 207 окремого батальйону ТрО Шабунін ані дня не виконував обов’язки військової служби, натомість займався підприємницькою діяльністю, яка йому щомісяця приносила (у вигляді виплати від псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції») 200 тисяч грн доходу. Але після того, як обвинувальний акт щодо Шабунін та колишнього командира 207 окремого батальйону ТрО Юшка був направлений до суду, цей «громадський активіст» схаменувся й перестав публічно декларувати докази своїх злочинів.
Тому й треба створити справжню громадську організацію, учасники якої займатимуться суспільно-корисною працею, а не набиванням власних кишень – збором інформації про гранти, отримані з бюджетів західних країн українськими «активістами», та інформуванням грантодавців про те, чим «активісти» насправді займаються й куди витрачаються грантівські кошти.
Інформація про видані гранти розміщується на веб-сайтах грантодавців, до того ж можна (і треба) направляти грантодавцям запити з проханням надати додаткові дані та звіти «активістів» про витрачання коштів. Що ж стосується обставин розкрадання грантів, то вони добре відомі, оскільки професійні «громадські активісти» не приховують ані своїх статків, ані способів заробітку. Принаймні, у мене чимало такої інформації.
Виявляти факти розкрадання грантів тим простіше, що, попри наявність в Україні величезної кількості псевдо-громадських організацій (фактично – господарських товариств), які фінансуються з бюджетів західних країн, всі вони пов’язані між собою, а учасниками цих господарських товариств є одні й ті ж люди, у чиї кишені й надходять гроші американських та європейських платників податків. Тобто умовний шабунін в одній псевдо-громадській організації є головою правління, в другій – членом правління, в третій – членом наглядової ради й т.п.
Я готовий тимчасово, доки не сформується громадська організація та її керівні органи, взяти на себе функцію координатора цього процесу, надавши для спілкування з громадськістю мій Телеграм-канал «Записки пасквілянта», де читачі можуть дописувати в коментарях під кожною публікацією.
https://t.me/volodymyrboyko
Передусім, треба дати назву цьому проєкту (громадській ініціативі, громадській організації тощо) – з тим, щоби негайно відкрити під цю задумку сторінки/акаунти в соцмережах, де буде викладатись як інформація про громадську організацію, так і подробиці шахрайської діяльності професійних «активістів». Доки не сформована громадська організація, тексти для цих сторінок/акаунтів по мірі сил можу писати я. Сподіваюсь, що дуже швидко сформується група людей, яка мене замінить.
По-друге, цей проєкт матиме успіх лише в разі, якщо це буде справжня громадська організація, а не черговий «Центр протидії корупції». Однак пробитись до суспільства через інформаційний шум, який створюють «соросята», можливо тільки шляхом реклами сторінок/акаунтів новоствореної громадської організації в соціальних мережах. Для цього потрібні кошти – як для, власне, реклами, так і для оплати роботи людини, що буде цією рекламою займатись (статус громадської організації не виключає наявності найманих працівників – я не думаю, що знайдеться фахівець у галузі реклами, який погодиться працювати на громадських засадах).
Бачу лише один варіант фінансування – це пожертви небайдужих громадян. У мене є окрема банківська картка, на яку я збирав виключно пожертви – на гурток «Юний десантник», на виготовлення календарів на військово-патріотичну тематику, на придбання генератора для 43 окремої механізованої бригади тощо. Як показує досвід, читацька громадськість активно підтримує своїми грошима добрі справи. Доки громадська організація не сформована, я можу збирати кошти для реклами на цю картку – з повним звітом стосовно надходжень і витрат, як це завжди робив раніше.
Технічно це може виглядати наступним чином. Під кожним дописом (у моєму Телеграм-каналі чи в акаунтах новоствореної громадської організації) зазначатиметься номер картки. Читачі, яким допис сподобався, переказуватимуть кошти – хто скільки вважає за потрібне, вказуючи в грошовому переказі, яку саме статтю вони хочуть просувати. Скільки надійшло грошей на рекламування конкретної статті – такий у цієї статті й буде рекламний бюджет.
Окрім того, читачі Телеграм-каналу можу придбавати «зірочки» для тієї чи іншої публікації – вони також будуть використані для оплати реклами.
Але головне – це люди, які б взяли на себе описану вище громадську роботу, займались би пошуком і опрацюванням інформації щодо джерел і обсягів фінансування професійних «громадських активістів» за рахунок бюджетних коштів іноземних держав, готували б листи грантодавцям і в правоохоронні органи США та Західної Європи. І, звісно, описували б на сторінках громадської організації, відкритих у соцмережах, куди, насправді, діваються кошти, виділені з бюджетів західних країни для допомоги України. Якраз стосовно розкрадання цієї допомоги в мене безліч інформації, якою я радо поділюсь з тими, хто візьметься перти плуга.
Цілком можливо, що для цього доведеться залучити найманих працівників як аналітиків. Якщо виникне така ситуація – тоді питання з оплатою роботи аналітиків вирішуватиметься також, як і з оплатою реклами публікацій, тобто шляхом інформування читацької громадськості з наступним збором грошей. Аби був результат.
Не стану приховувати, що я вже кілька місяців підшукую людей, які б могли взяти на себе тягар аналітичної роботи. Але, можливо, не там шукав – усі лише дають поради, однак працювати, навіть за гроші, ніхто не хоче, точніше – нездатні. Втім, в Україні це загальна ситуація в будь-якій сфері. Тож тепер уся надія на читацьку громадськість.
Як зі мною зв’язатись, волелюбний український народ знає – пишіть через Телеграм/WhatsApp/Signal. Мій телефон є незмінним багато років: +380 50 327 1802 .
А зараз прошу волелюбний український народ у коментарях висловитись щодо назви майбутньої громадської організації.