Україна — Туреччина — Сирія

[don_katalan]

Igor Shayevich
Зеленский, идущий по сирийской земле, это в стратегическом смысле возможно не самое важное, хотя и очень интересное событие.
Это все тот же глобальный Юг, который на начальном этапе агрессии, если быть честным - категорически не поддержал Украину.
Там были разные мотивы, разные реакции, но в лучшем случае практической пользы от ихнего условного сочувствия не было.
Это объяснялось многими факторами.
И явным ослаблением влияния США при администрации Байдена, и совсем уже потерей влияния Евросоюзом.
А также, свято ж место пусто не бывает - крайне усилившимся влиянием Китая.
А сейчас, по целому ряду причин, весь этот "глобальный Юг" начинает потихонечку распадаться.
В том числе и по причине резкого падения авторитета россии.
И наоборот - невероятно выросший авторитет Украины, которую до войны многие из южных стран вообще не замечали.
Поэтому Зеленский прав, пытаясь выстраивать различные союзы.
Но именно в случае с Сирией гораздо более важен психологический фактор.
Реджим Асадов десятилетиями был самым верным союзником СССР и россии. А в последние годы она вообще превратилась в российскую вотчину, где московские кураторы и генералы мутили бизнес и вообще вели себя даже свободней, чем дома.
А еще, вы все наверное помните совершенно бредовую идейку, спроворенную российскими пропагандонами. О том, что Сирия колыбель российской цивилизации.
Абсолютно идиотская истерика прокатившаяся по всему российскому полю. От центрального телевидения и прессы до каждой школы, где замшелые придурки в роговых очках с запотевшими стеклами камлали - "Вы знаете, что такое Сирия?Вы понимаете, что для нас Сирия? Это наше сакральное пространство" (да-да, именно так).
А потом из этого пространства россиян внезапно выпиздили.
Без всякого уважения и скидки на то, что это их сакральная скрепа.
И теперь по этой скрепе топчется президент Украины.
=====
Igor Semyvolos · Ще трохи щодо візиту Зеленського до Сирії.
Це, як ви бачите, не просто двосторонній візит, а фінальна ланка регіонального турне, яке тривало від кінця березня. Зеленський об’їхав Саудівську Аравію, ОАЕ, Катар, Йорданію - і заявив про «конкретні домовленості». Туреччина вчора, Сирія сьогодні - це логічне завершення дуги.
Послідовність Анкара - Дамаск є дуже промовистою. Ердоган - головний зовнішній патрон нової сирійської влади. Зеленський фактично прийшов до Дамаска з турецьким благословенням, що радикально підвищує статус і довіру до цього візиту з боку аш-Шараа.
Де тут тристоронній трикутник Україна — Туреччина — Сирія? Він виникає прямо зараз, на наших очах, у режимі реального часу, якщо брати до уваги тристоронні переговори між країнами, які заплановані на сьогодні.
По-перше, це безпековий вимір. Аш-Шараа заявив, що робить усе можливе, аби утримати Сирію поза поточним конфліктом між США, Ізраїлем та Іраном, і аналізує ситуацію максимально обережно. Це означає, що Дамаск потребує надійного безпекового партнера, який не тягне в жоден із блоків. Україна - унікальний партнер: вона має реальний досвід боротьби з російською та іранською експансією, але при цьому не несе «політичного багажу» НАТО чи зобов’язань перед Ізраїлем.
По-друге, це енергетичний вимір. Учора Зеленський і Ердоган домовилися, що 5 квітня - саме сьогодні - відбудеться зустріч голів «Нафтогазу» та міністерства енергетики Туреччини. Паралельно - візит до Сирії. Це не збіг: газова геополітика (катарський маршрут через Сирію до Туреччини і далі до Європи) обговорюється одночасно на двох рівнях.
По-третє, це дипломатичний вимір щодо Росії. Поки тристоронні переговори України, США та Росії стоять на паузі через бойові дії на Близькому Сході - Зеленський формує альтернативну архітектуру впливу: регіональних партнерів, які тиснуть на Москву економічно і дипломатично, посилюючи нашу суб’єктність. Виштовхування РФ із сирійських портів - частина цієї логіки.
Без будь-яких сумнівів, це історичний візит. Уперше президент воюючої України особисто їде до арабської столиці, яка ще півтора року тому була союзником Москви. Це розрив геополітичного шаблону - і він відбувається не спонтанно, а як завершальна точка продуманого регіонального турне з логікою трикутника Київ - Анкара - Дамаск.