![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalan... діло було в кафе прифронтового міста. Часу мало, тому ми оголосили збір старих, ще довоєнних друзів однієї тусовки в цьому кафе. Зібралась чимала компанія. Всі військові прийшли в цивільному, але там половина кафе була заповнена дядями в підозріливо цивільних шатах. Ну, ви самі знаєте, як маскуються військові, коли їм треба виглядати як цивільні. Це дуже смішно, коли вони щиро дивуються:
- А як вони дізнались, що ми військові? Ми ж перевдягнулись!
Та мова не про це.
В кафе було багато і суто цивільних сімей з дітьми, дитяча кімната працювала в повну міру.
Один з наших теж прийшов з малечею, тому дітям теж було запропоновано побешкетувати в дитячій кімнаті. Після картоплі фрі, звичайно. Усі діти в усіх кафе і ресторанах замовляють картоплю фрі. Хочеш задобрити дитину - жени їй пів відра картоплі фрі й розслабся, дитина буде щасливою.
Ну, а коли ми всі вже поїли, пореготали згадуючи минувшії дні, спом'янули загиблих і почали збиратись - троє жінок пішли до дитячої кімнати забирати малих.
Перед нами збирались двоє дітей 7-8 років, хлопчик і дівчинка. Їм допомагала вдягатись і взуватись одна молода жінка.
Дівчинка слухняно підставляла ніжки для взування кросівок, а хлопчик весь час обурено питав:
- Где моя мама? Почему нет мамы?
Нам не сподобались ці питання і ми закономірно спитали в хлопчика, чи знайомий він з цією тьотею. Хлопчик не відповів. Можливо, його навчали не говорити з незнайомими, а можливо, він просто не зрозумів нашої мови.
- Он вам не ответит! - гордо відповіла та жінка.
- Але могли б пояснити ви. - стиха сказали ми.
Жінка закопилила губи, дуже образилась. Ми б змогли перейти на російську мову, але жінка шарпнула дітей і повела за собою. Ну, дуже образилась.
Ми потім промоніторили зустріч дитини з мамою. Мама збиралась біля столика, доки її приятелька забирала дітей.
Я хочу сказати, що ця молода жінка мала б бути вдячною за наше питання. Що б зробила я на її місці?
Я б чітко відповіла, хто я цим дітям. І запропонувала б побачити маму, он вона. Бо коли суспільство дбає про безпеку абсолютно незнайомої дитини, про те, аби дитя не вкрали, не образили - це хороше суспільство.
От тільки як бути, коли дитина тобі не відповість, бо її привчили не розмовляти з незнайомими (правильно привчили!)
або не розуміє твоєї мови.
- А як вони дізнались, що ми військові? Ми ж перевдягнулись!
Та мова не про це.
В кафе було багато і суто цивільних сімей з дітьми, дитяча кімната працювала в повну міру.
Один з наших теж прийшов з малечею, тому дітям теж було запропоновано побешкетувати в дитячій кімнаті. Після картоплі фрі, звичайно. Усі діти в усіх кафе і ресторанах замовляють картоплю фрі. Хочеш задобрити дитину - жени їй пів відра картоплі фрі й розслабся, дитина буде щасливою.
Ну, а коли ми всі вже поїли, пореготали згадуючи минувшії дні, спом'янули загиблих і почали збиратись - троє жінок пішли до дитячої кімнати забирати малих.
Перед нами збирались двоє дітей 7-8 років, хлопчик і дівчинка. Їм допомагала вдягатись і взуватись одна молода жінка.
Дівчинка слухняно підставляла ніжки для взування кросівок, а хлопчик весь час обурено питав:
- Где моя мама? Почему нет мамы?
Нам не сподобались ці питання і ми закономірно спитали в хлопчика, чи знайомий він з цією тьотею. Хлопчик не відповів. Можливо, його навчали не говорити з незнайомими, а можливо, він просто не зрозумів нашої мови.
- Он вам не ответит! - гордо відповіла та жінка.
- Але могли б пояснити ви. - стиха сказали ми.
Жінка закопилила губи, дуже образилась. Ми б змогли перейти на російську мову, але жінка шарпнула дітей і повела за собою. Ну, дуже образилась.
Ми потім промоніторили зустріч дитини з мамою. Мама збиралась біля столика, доки її приятелька забирала дітей.
Я хочу сказати, що ця молода жінка мала б бути вдячною за наше питання. Що б зробила я на її місці?
Я б чітко відповіла, хто я цим дітям. І запропонувала б побачити маму, он вона. Бо коли суспільство дбає про безпеку абсолютно незнайомої дитини, про те, аби дитя не вкрали, не образили - це хороше суспільство.
От тільки як бути, коли дитина тобі не відповість, бо її привчили не розмовляти з незнайомими (правильно привчили!)
або не розуміє твоєї мови.