Зараз трампівська Америка зняла цей символічний захист і прогукала про це на весь світ

[don_katalan]

Алі Татар-заде
арабські шейхи, еміри та маліки зрозуміли, що весь цей час не США захищали їхню безпеку в регіоні, а вони - її.
Коли це зрозуміє Європа?
Поясню свою думку (і думку прозрілих шейхів, побічно).
Вписка Америки в якийсь конфлікт була символічною червоною лінією. Якщо б, приміром, СССР напав на ФРН чи іншу країну Заходу - США, знав він, виступить на боці ФРН.
Але що конкретно вона, тая Америка, зробе?
навіть кращі агенти кгб достеменно того не знали.
Здогади були похмурі. Вони стосувались не лише ядерки (а без неї ж ніяк), але і конкретних операцій по знищенню цілих родів військ.
Такий вступ мислився як "все й одразу".
звичайно що ні генсеки, ні китайські маоцедунисти, ні аятоли не хтіли перевіряти це чисто із інтереса. Навіть самі старі помираючі пенсіонери хотіли пожити ще і дасти пожити внукам.
Але все ж якби таке вторгнення сталося - а ми тепер можемо вже сказати і "коли станеться" - то Європа по-любому би відчула першою весь удар.
Саме до неї б долетіли перші і самі страшні ракети, літаки і що там ще встигне підтягнути москва.
Саме на її теренах почалася б війна - це "немаловажлива деталь"
Саме від змоги європейських урядів захиститися в перші години... доби... будемо реалістами, тижні - залежать наскільки швидко і далеко просунеться ворог.
Включно з тим, чи арештує який-небудь спецзагін всіх агентів кремля в одну ніч, чи навпаки допустить їх в генштаби "висказувать мнєніє", бо в них є мандат або, гірше, виборець.
Все це ЗАВЖДИ лежало на плечах Європи.
Америка за їхніми спинами була таємничою і для совка похмурою фигурою, яка "точно втрутиться", і страшною подвійно від того, що втручатися буде "через океан", тобто не нестиме безпосередніх руйнувань на своєму материку.
Кубинська криза була якраз спробою нахабцем підрихтувати цю "несправедливість".
І які б голуби миру не сиділи в обох палатах та на головних посадах США, вони своїми публічними вчинками не залишали просторів для сподівань, що почнуть термінові перемирини під час захвату Європи.
Питання було лише, скільки встигне московія захопити, до того як підійде армагедон.
На цій "опасній" лінії совок теоретично міг зупинитися, включити миролюбців усього світу і почати "перемирини".
Але скільки сантиметрів чи километрів московія б виграла на "перемиринах судного дня", залежало не від кількох полків США в Європі, навіть ракетних, а від європейців.
Зараз трампівська Америка зняла цей символічний захист і прогукала про це на весь світ.
Однак фізичні реалії не змінилися - вони оголилися.
Як і до демаршу, Європа б зустріла першою самий страшний удар, і всі американські війська - а їх небагато - зіграли б не більше тактичної ролі.
Врешті речей Америка все одно була б втягнута у війну, навіть без зміни правлячої верхівки.
В теорії та практиці завжди повторюється сценарій ІІ та І світової війни, де американські сили - свіжі і неушкоджені - приходять на поле де вже всі втомлені і постраждалі.
Про близькій схід довго пояснювати не стану, це був лише привід для європейської теми.