Алі Татар-заде · рубрика 60 років тому.

[don_katalan]

1966 року всього за чотири знімальні дні на екрани США вийшов кінобойовик із таким сюжетом.
Астронавти отримали сигнал від позаземного корабля. Полетіли, знайшли там всіх мертвих і одну напівживу істоту. Поклали на свій корабль, вона типу в анабіозі. Аж тут то один астронавт щез, то інший знайден мертвий. Виявилося що пасажирка ними питається і якщо привезти її на землю, то землі гаплик.
13 років по тому сюжет перезняли і вийшов "Чужий". Зеленошкіру марсіянку замінили ... ви самі пам'ятаєте на що. Тема жінок-вампирок у космосі була вже не актуальна.
Але цікавіше не подальша історія фільму, а його передисторія.
Я згадував, що фільм "Квін ов блуд" зняли за менш ніж тиждень, яким чином?
Бо тільки дознимали недостаючі сцени.
Більшість кадрів нарізали з двох фільімів знятих в УРСР.
Перший зветься "Мрії назустріч", 1963 року, знятий за повістю Олеся Бердника "Серце всесвіту".
Одеська кіностудія.
Цей фільм був печально відомий жахливим музичним виконанням пісень Пахмутовой "Долітайтє да самаго сонца" та "На Марсі будуть яблуні", автор другого тексту - поет... письменик Владімір Войнович, мабуть ви такого теж знаєте.
Другий фільм "Небо кличе" 1959 року, знятий на Довженківській кіностудії.
Ні, не думайте що совітські українські фантасти носилися з ідеями про "Чужого" і "Хижака".
Це були кіноштамповані продукти, той коротенький період, коли СССР з репресій проти фантастики раптово перейшов до несамовитого космічного змагання.
Змагання йшли не тільки в реальному космосі а й на культурному фронті.
Войнович згадує як його наївний вірш про яблуні на Марсі не хотіла друкувати ніяка районка та навіть малотиражка на заводі, аж раптом він проснувся знаменитим - бо Хрущову знадобилося процитувати якийсь вірш про космос, а де його взяти.
Сюжети ціх двох кінострічок радянського часу невимовно глупі, наївні, тому що це були перші кроки людини совітів у науковій фантастиці "дального прицілу".
При сталіні можна було тільки "фантастику близького прицілу", типу от філімон гавріличь ізабрьол особий станок який перевершує цілу бригаду.
Хто писав не таке що треба - ви знаєте як при сталіні було і куди вони дівалися.
Тож нема дивного що недолугі сюжети просто не могли піти в прокат у США.
Зате картинки не шкодували (як і музики).
Довелося взяти ножиці і скромсати з двох стрічок з нудним сюжетом - типу інжінєр гаврілов любить біолога Соню - вирізавши всі трудовиєбудні - блокбастер про марсіянку яка висосує з чоловіків кров.
Після хрущова космічна галузь фантастики була "знижена в статусі", ,обто визнана несерйозною літературою.
Чому?
реально тому що совітський фантаст не вмів конкурувати з західним.
жанр оголошено несерйозним і на рівні любительського спорту його можна було вже друкувати в кожному журналі.
Менше цензури, менше відповідальности - і вона стала трохи краща.