![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanIgor Baryshev
У цієї війни портрет із сотен пик винуватців - "бізнесменів" та "політиків" постсовкового розливу сорту "із грязі в князі", самих себе записавших в "еліту" - і на московії, й, на жаль, тут. Але ще є трохи пик і з Заходу - усіх, як на підбір, пов'язаних з "русскою мафією" - організованою злочинністю вихідців з колишнього ссср. Організованою ще радянським кгб.
Цей портрет, напевно, не здатен графічно скласти жоден художник
- людині не під силу взяти сотні облич і так зміксувати риси, аби кожне з них було на том портреті впізнаваним, з конкретним ім'ям - від собчака з березовським до семьона кісліна з сєвою могілевичем та руді джуліані з трампом, віткофом та кушнером. Хіба що, якийсь майбутній, точно не нинішній штучний інтелект зміг би зробити це.
Але головні риси того портрету - путін і трамп. Можливо, це моє враження і помилкове, але, здається, чотири роки тому путін затіяв своє "сво" саме у розрахунку на те, що наступним президентом США стане саме трамп. Тоді, 24 лютого 22 року, я звернув увагу і запам'ятав його слова, коли, звертаючись до росіян, він сказав, що економічно буде трудно, але до 30-го року все налагодиться. І ось, зараз ми бачимо неабиякі спроби цього "налагодження", і навряд чи їх можна було б навіть уявити за президентства когось іншого та з іншою "командою".
Ця війна неодмінно скінчиться. Саме ця конкретна війна, у цих конкретних історичних умовах - ще один етап вже майже тисячолітньої війни, десь від Андрія Боголюбського, до наших днів, і невідомо ще скільки до того дня, коли скінчиться оте одне й те саме зле царство з купою імен, останнє з яких на сьогодні - "російська федерація". Брехливе ім'я в обох словах, бо "росія" - то вигадане петром романовим ім'я для московії, а унітарна "федерація" - ніяка не федерація.
Але саме ця конкретна війна неодмінно скінчиться. Коли скінчиться путін і скінчиться трамп, чиї риси, прости Господи, облич є головними на її портреті. Лишаться, звісно, приспішники й лишиться, звісно, бажання "замутити двіжуху" знову, але то вже буде щось інше й не одразу, та може, воля Божа, не вдасться.
У цієї війни портрет із сотен пик винуватців - "бізнесменів" та "політиків" постсовкового розливу сорту "із грязі в князі", самих себе записавших в "еліту" - і на московії, й, на жаль, тут. Але ще є трохи пик і з Заходу - усіх, як на підбір, пов'язаних з "русскою мафією" - організованою злочинністю вихідців з колишнього ссср. Організованою ще радянським кгб.
Цей портрет, напевно, не здатен графічно скласти жоден художник
- людині не під силу взяти сотні облич і так зміксувати риси, аби кожне з них було на том портреті впізнаваним, з конкретним ім'ям - від собчака з березовським до семьона кісліна з сєвою могілевичем та руді джуліані з трампом, віткофом та кушнером. Хіба що, якийсь майбутній, точно не нинішній штучний інтелект зміг би зробити це.
Але головні риси того портрету - путін і трамп. Можливо, це моє враження і помилкове, але, здається, чотири роки тому путін затіяв своє "сво" саме у розрахунку на те, що наступним президентом США стане саме трамп. Тоді, 24 лютого 22 року, я звернув увагу і запам'ятав його слова, коли, звертаючись до росіян, він сказав, що економічно буде трудно, але до 30-го року все налагодиться. І ось, зараз ми бачимо неабиякі спроби цього "налагодження", і навряд чи їх можна було б навіть уявити за президентства когось іншого та з іншою "командою".
Ця війна неодмінно скінчиться. Саме ця конкретна війна, у цих конкретних історичних умовах - ще один етап вже майже тисячолітньої війни, десь від Андрія Боголюбського, до наших днів, і невідомо ще скільки до того дня, коли скінчиться оте одне й те саме зле царство з купою імен, останнє з яких на сьогодні - "російська федерація". Брехливе ім'я в обох словах, бо "росія" - то вигадане петром романовим ім'я для московії, а унітарна "федерація" - ніяка не федерація.
Але саме ця конкретна війна неодмінно скінчиться. Коли скінчиться путін і скінчиться трамп, чиї риси, прости Господи, облич є головними на її портреті. Лишаться, звісно, приспішники й лишиться, звісно, бажання "замутити двіжуху" знову, але то вже буде щось інше й не одразу, та може, воля Божа, не вдасться.