![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalan"Можна лише уявити, що було б у разі, якби на момент проведення “Харківського з'їзду” в Києві не зібралася б Верховна Рада, а Янукович, як легітимний глава держави, взяв би учать у цьому з'їзді".
(Головний слідчий Офісу Генпрокурора України у справах Майдану Олексій Донський, в інтерв'ю Інтернет-виданню «Цензор», 3 березня 2021 року)
(...)
Цікаво, що безпосередньо перед початком розстрілу 20 лютого 2014 року на Інститутській Янукович дзвонив Віктору Медведчуку. Не по спецзв'язку, а по звичайним мобільним телефонам, якими регулярно користувався. Як встановило слідство, між 8:56 і 8:59 було здійснено три вихідних дзвінка від президента України куму Путіна, і між ними відбулася розмова тривалістю більш ніж дві хвилини. В 9:11, вже після того, як "чорна рота" відкрила вогонь, Янукович ще раз набирав Медведчука. На допиті екс-президент заявив, що нічого про це не пам'ятає.
(...)
Опівдні 20 лютого Михайло Добкін, відповідаючи в прямому ефірі на запитання читачів видання «КП в Україні», запропонував перенести столицю України до Харкова. "Київ як місце управління державою себе вже вичерпав. Потрібно ряд державних інститутів виносити за межі Києва і Харків є найбільш підготовленим до цього. По-перше, ми свого часу були столицею, по-друге, тут є відповідні будівлі, споруди і, в-третє, тут є достатня кількість людей, які зможуть працювати в державних органах ", – заявив глава Харківської обладміністрації.
"Зараз необхідно приймати дуже жорсткі і радикальні заходи. Зрозуміло, що Верховна Рада не збереться, я думаю, що сьогодні Верховна Рада буде розгромлена, захоплена або спалена, тому потрібно ухвалювати рішення про введення антитерористичної операції на території всієї країни ", – продовжив Добкін, фактично озвучуючи запасний план Путіна.
Харківський чиновник промовчав про одну, але суттєву деталь. Без прямого втручання Кремля відновити владу Януковича на всій території України вже було неможливо. Для цього просто не вистачало сил, навіть за умови залучення в антитерористичній операції армії.
(...)
Приблизно о 17:00 20 лютого на Банковій завершилася зустріч президента України з главами МЗС Німеччини, Франції та Польщі. Відомо, що Янукович переривав її заради телефонної розмови з Путіним, де було узгоджено приїзд до Києва ще одного посередника – тогочасного уповноваженого з прав людини в РФ Володимира Лукіна. Потім Штайнмаєр, Сікорські та Фабіус попрямували до представництва Євросоюзу щоб продовжити там консультації з лідерами української опозиції.
Як пізніше розповів Лукін, "для Росії було важливо внести ясність у відносини між законним, обраним президентом Віктором Януковичем і опозицією". Такі інструкції він отримав перед відльотом від Путіна. Відомо, що Лукін відправився до Києва разом з радником президента РФ Владиславом Сурковим і групою ФСБ-шників. Літак з російською делегацією приземлився в аеропорту «Бориспіль» о 19:40.
О 1:20 ночі 21 лютого Лукін в супроводі посла Росії в Україні Михайла Зурабова прибув до Адміністрації президента. Там вже знаходилися Кличко, Яценюк, Тягнибок, глави МЗС Німеччини та Польщі, а також посол Франції Алан Ремі (він замінив міністра Лорана Фабіуса). Зі сторони президента в переговорах брали участь Клюєв, Портнов і Лукаш. Лукін охарактеризував атмосферу на Банковій, як "погано приховану паніку". Мабуть йшлося про стан Януковича, адже було відомо, що він втрачає контроль над парламентом.
Увечері 20 лютого у Верховній Раді вдалося зібрати кворум, і о 22:17 там ухвалили історичну «Постанову про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі мирних громадян України». Депутати заборонили проведення антитерористичної операції і зажадали повернути підрозділи МВС і армії в місця їх постійної дислокації. Серед 236-и тих, хто проголосував "за" крім опозиціонерів і позафракційних виявилося 35 "регіоналів" – мажоритарники і люди олігарха Пінчука.
Крім того, Януковичу зателефонував Джо Байден і, не стримуючись у висловах, закликав його до відставки. "Я сказав йому, що все скінчено, прийшов час відкликати своїх бойовиків і піти. Я нагадав йому, що його єдиними реальними прибічниками є політичні покровителі і маніпулятори в Кремлі, і йому не варто очікувати, що російські друзі врятують його від катастрофи ", – так описав розмову в своїх мемуарах нинішній президент США.
Як свідчив Лукін, під час нічних переговорів "Янукович вже був готовий піти на дострокові вибори і на інші поступки, але три джентльмена з опозиції пред'являли все нові і нові вимоги". Розуміючи, що позиції президента остаточно похитнулися, Кличко, Яценюк і Тягнибок наполягали на його якнайшвидшій відставці. Завданням російського посередника було утримати Януковича від такого кроку, і йому це вдалося.
У підсумку, на 8 годину ранку 21 лютого сторони досягли компромісу і парафували текст «Угоди про врегулювання політичної кризи в Україні». Згідно з угодою, дострокові вибори президента повинні були відбутися до кінця 2014 року. Повернутися до Конституцією 2004 року передбачалося протягом 48 годин, а сформувати коаліційний уряд – впродовж 10 днів з моменту її підписання. Так з посиланням на власні джерела повідомляла «Українська правда». Прес-служба президента анонсувала підписання угоди на 12:00 і оголосила акредитацію на цю церемонію журналістів.
Таким чином, Путін досяг свого: лідери української опозиції та міжнародні посередники готувалися зафіксувати легітимність президентства Януковича. Але для успіху задуманого в Кремлі плану необхідно було виконання ще однієї умови. Потрібно було спровокувати Майдан на захоплення Верховної Ради, щоб депутати від Партії регіонів відмовилися від участі в її роботі. Тоді запланований у Харкові з'їзд міг проголосити себе легітимним органом законодавчої влади в Україні.
(...)
Вранці 21 лютого 2014 року Янукович перебував в Межигір'ї. Після безсонної ночі він відправився ненадовго додому, але вже о 11:00 виїхав назад на Банкову, щоб встигнути до призначеного часу підписання угоди з опозицією. За відсутності президента на робочому місці залишався Клюєв, який тоді обдзвонював голів обласних адміністрацій, вимагаючи від них забезпечити представництво на харківському з'їзді.
Як стверджує Соня Кошкіна, вранці 21 лютого на Банкову повернулися Лукін з Зурабовим. Одночасно з ними, але на окремому автомобілі прибули радник президента РФ Владислав Сурков і керівник 5-й служби (оперативної інформації і міжнародних зв'язків) ФСБ генерал-полковник Сергій Бєсєда. Відбулася зустріч росіян з Клюєвим, під час якої, очевидно, обговорювалися підписання мирного договору, ситуація в парламенті і поїздка президента України до Харкова.
У Москві пізніше підтвердили факт перебування 20-21 лютого 2014 року в Києві високого представника ФСБ. Уточнювалося навіть, що Бєсєда "надсилав запит на зустріч з Віктором Януковичем, але прийнятий не був". Після переговорів з Клюєвим Сурков і Бєсєда покинули Банкову, а Лукін з Зурабовим залишалися там, як мінімум до 13-ї години. У підсумку через інтриги російської сторони мирна угода опинилося під загрозою зриву.
Коли міністри Штайнмаєр і Сікорський прибули на 12:00 до Адміністрації президента з'ясувалося, що Лукін передумав підписувати парафований їм раніше документ. Як визнав згодом російський чиновник, така вказівка надійшла йому з Москви, від самого вищого керівництва.
"Я парафував текст, оскільки рано вранці 21 лютого ще вважав його хорошим компромісним документом, який зобов'яже президента України і рух Майдану до мирного рішення, гідного демократичної країни. Вже наступного дня я зрозумів, що президент Путін і міністр закордонних справ Сергій Лавров були абсолютно праві, утримавшись від підписання", – так згодом пояснював свій вчинок Лукін.
Очевидно, відмова російського представника від підписання угоди була свідомою дипломатичною хитрістю. Справа в тому, що, виходячи з розвитку подій в парламенті, лідери опозиції могли вже висунути Януковичу нові, більш жорсткі вимоги. Демарш Лукіна, навпаки, підказував їм: мирний договір потрібно підписувати в первісному вигляді, хоча б тому, що він не влаштовує Москву.
Приблизно о 13:30 Штайнмаєр і Сікорський покинули Банкову і вирушили на зустріч з представниками Ради Майдану. Лідери опозиції заявили, що угода з Януковичем потребує їх схвалення – інакше гарантувати її виконання протестувальниками буде неможливо. На переговорах з активом Майдану дипломатам довелося докласти чималих зусиль, щоб переконати співрозмовників.
Сікорскі заявив тоді: "Якщо ви цю угоду не підтримаєте, у вас буде надзвичайний стан, буде армія, і ви всі помрете". Він наполягав, що досягнуто максимально можливий компроміс, і нагадав про події 1982 року в Польщі. Тоді, у відповідь на масові протести під керівництвом профспілки «Солідарність» комуністична влада оголосила надзвичайний стан – щоб уникнути вводу в країну радянських військ. На думку Сікорскі, в Україні склалася подібна ситуація, і це було недалеко від істини.
Парадокс полягав в тому, що угода, підготовлена за участю глав МЗС Німеччини та Польщі, насправді посприяла російській агресії. Саме на цей документ посилався згодом представник РФ в ООН Віталій Чуркін, доводячи легітимність Януковича, як президента. Коли демонстрував його відомий лист до Путіна, датований 1 березня 2014 року – з проханням "використати збройні сили Російської Федерації для відновлення законності, миру, правопорядку, стабільності і захисту населення України."
Зрештою «Угоду про врегулювання політичної кризи в Україні» скріпили своїми автографами Янукович, Кличко, Яценюк і Тягнибок, як сторони договору, і представники МЗС європейських країн – як свідки. Місце для підпису російського посередника Лукіна залишилося порожнім.
Коли лідери опозиції поверталися з Банкової до Верховної Ради, їх очікував сюрприз: урядовий квартал, ще недавно зайнятий підрозділами силовиків, раптово спорожнів. Як повідомляли ЗМІ, рівно о 14:15 частинам «Беркута» і Внутрішніх військ надійшов наказ про екстрений відступ.
За свідченнями очевидців, командири тоді почали буквально заштовхувати своїх підлеглих в автобуси, які від'їжджали в сторону метро «Арсенальна». Вже до 14:30 вулиця Грушевського була вільна від силовиків - залишились лише біотуалетти, бочки для багать і сміття. Журналісти тоді порахували, що повз парламент проїхало більше 35-и автобусів з правоохоронцями і два БТРа.
Команду прибрати «Беркут» і Внутрішніх військ віддав глава МВС Захарченко, і провокація частково спрацювала: дізнавшись про відхід силовиків, з Майдану до Верховної Ради кинулися учасники протесту. На щастя, депутатам і сотникам самооборони вдалося тоді зупинити людей. Активісти організували на Грушевського своє оточення і далі, до парламенту пропускали тільки депутатів і журналістів.
План Путіна зазнав краху 21 лютого 2014 року рівно о 16:51, коли Верховна Рада прийняла закон «Про відновлення дії окремих положень Конституції України». Його підтримала абсолютна більшість – 386 (з 450) депутатів і, в тому числі, 140 (з 192) представників фракції Партії регіонів. Заперечити легітимність такого рішення було неможливо, і згідно з текстом мирної угоди Янукович був зобов'язаний його підписати. Тепер проведення з'їзду в Харкові втрачало сенс – навіть за участі в ньому президента.
Відразу ж після голосування в парламенті Азарову, який проводив в Харкові зустріч з активом Партії регіонів, надійшов телефонний дзвінок. Як стверджує прокурор Донський, потім екс-прем'єр раптово для всіх, і навіть для власної охорони залишив приміщення, сів в автомобіль і виїхав у напрямку кордону з Росією. Очевидно, саме в цей момент Путін відмовився від ставки на харківський з'їзд.
Що стосується Януковича, то остаточне рішення залишити Київ він також прийняв після консультацій з Кремлем. Увечері 21 лютого Путін розмовляв з президентом України, і, всупереч попереднім планом, поставив під сумнів доцільність його поїздки до Харкова.
"Я висловив певну стурбованість, сказав: чи можливо в такій ситуації залишати столицю? Він відповів, що вважає за можливе, оскільки є документ, підписаний з опозицією, і міністри закордонних справ європейських країн виступили гарантами виконання цієї домовленості. Скажу вам ще більше, я йому відповів, що сумніваюся в тому, що все так буде добре ", - розповів згодом господар Кремля.
Янукович до Путіна не прислухався, оскільки розумів, що перебувати далі в Києві небезпечно. Розраховувати на підтримку силовиків він уже не міг: увечері 21 лютого ті були повністю дезорганізовані і деморалізовані. Вірним президенту залишався лише донецький «Беркут» чисельністю в 300 чоловік, який охороняв підступи до Межигір'я.
Відомо, що після відступу правоохоронців з урядового кварталу глава МВС Захарченко залишив будівлю міністерства і вимкнув свій мобільний телефон. Його заступники також не відповідали на дзвінки від командирів «Беркута» і Внутрішніх військ. Щоб забезпечити евакуацію своїх підлеглих з Києва вони змушені були звертатися за допомогою до опозиційних політиків.
О 18:10 Верховна Рада більшістю в 332 голоси відсторонила Захарченко від виконання обов'язків, і це було сигналом, що для Януковича все скінчено. Тепер позбавлення його владних повноважень було лише справою часу, причому, не місяців, не днів, як було прописано в мирній угоді, але навіть годин. Депутати збиралися продовжити роботу вранці 22 лютого, і опозиція вже підготувала постанову з вимогою відставки президента
Очевидно, щоб прояснити настрої у Верховній Раді ввечері 21 лютого Янукович запросив до себе в Межигір'я Рибака. За словами спікера парламенту, там він вперше дізнався про намічений в Харкові захід, і поїздку туди президента. Брати участь в сепаратистському з'їзді Рибак відмовився, і відразу ж написав заяву про звільнення з посади голови Верховної Ради за станом здоров'я. Цей документ забрав депутат і олігарх Новінський, що спеціально прибув заради цього в Межигір'я.
Приблизно о 22:30 Янукович разом з цивільною дружиною, молодшим сином, охороною і Клюєвим покинув Межигір'я на двох гелікоптерах і вилетів до Харкова. До них приєднався Рибак, обумовивши, що одразу з аеропорту попрямує на лікування в Донецьк. Невдовзі про втечу президента зі столиці дізналися журналісти, і після опівночі цю новину повідомили Майдану. Андрій Парубій заявив тоді зі сцени: "Янукович втік до Харкова. Київ під нашим контролем!".
(Головний слідчий Офісу Генпрокурора України у справах Майдану Олексій Донський, в інтерв'ю Інтернет-виданню «Цензор», 3 березня 2021 року)
(...)
Цікаво, що безпосередньо перед початком розстрілу 20 лютого 2014 року на Інститутській Янукович дзвонив Віктору Медведчуку. Не по спецзв'язку, а по звичайним мобільним телефонам, якими регулярно користувався. Як встановило слідство, між 8:56 і 8:59 було здійснено три вихідних дзвінка від президента України куму Путіна, і між ними відбулася розмова тривалістю більш ніж дві хвилини. В 9:11, вже після того, як "чорна рота" відкрила вогонь, Янукович ще раз набирав Медведчука. На допиті екс-президент заявив, що нічого про це не пам'ятає.
(...)
Опівдні 20 лютого Михайло Добкін, відповідаючи в прямому ефірі на запитання читачів видання «КП в Україні», запропонував перенести столицю України до Харкова. "Київ як місце управління державою себе вже вичерпав. Потрібно ряд державних інститутів виносити за межі Києва і Харків є найбільш підготовленим до цього. По-перше, ми свого часу були столицею, по-друге, тут є відповідні будівлі, споруди і, в-третє, тут є достатня кількість людей, які зможуть працювати в державних органах ", – заявив глава Харківської обладміністрації.
"Зараз необхідно приймати дуже жорсткі і радикальні заходи. Зрозуміло, що Верховна Рада не збереться, я думаю, що сьогодні Верховна Рада буде розгромлена, захоплена або спалена, тому потрібно ухвалювати рішення про введення антитерористичної операції на території всієї країни ", – продовжив Добкін, фактично озвучуючи запасний план Путіна.
Харківський чиновник промовчав про одну, але суттєву деталь. Без прямого втручання Кремля відновити владу Януковича на всій території України вже було неможливо. Для цього просто не вистачало сил, навіть за умови залучення в антитерористичній операції армії.
(...)
Приблизно о 17:00 20 лютого на Банковій завершилася зустріч президента України з главами МЗС Німеччини, Франції та Польщі. Відомо, що Янукович переривав її заради телефонної розмови з Путіним, де було узгоджено приїзд до Києва ще одного посередника – тогочасного уповноваженого з прав людини в РФ Володимира Лукіна. Потім Штайнмаєр, Сікорські та Фабіус попрямували до представництва Євросоюзу щоб продовжити там консультації з лідерами української опозиції.
Як пізніше розповів Лукін, "для Росії було важливо внести ясність у відносини між законним, обраним президентом Віктором Януковичем і опозицією". Такі інструкції він отримав перед відльотом від Путіна. Відомо, що Лукін відправився до Києва разом з радником президента РФ Владиславом Сурковим і групою ФСБ-шників. Літак з російською делегацією приземлився в аеропорту «Бориспіль» о 19:40.
О 1:20 ночі 21 лютого Лукін в супроводі посла Росії в Україні Михайла Зурабова прибув до Адміністрації президента. Там вже знаходилися Кличко, Яценюк, Тягнибок, глави МЗС Німеччини та Польщі, а також посол Франції Алан Ремі (він замінив міністра Лорана Фабіуса). Зі сторони президента в переговорах брали участь Клюєв, Портнов і Лукаш. Лукін охарактеризував атмосферу на Банковій, як "погано приховану паніку". Мабуть йшлося про стан Януковича, адже було відомо, що він втрачає контроль над парламентом.
Увечері 20 лютого у Верховній Раді вдалося зібрати кворум, і о 22:17 там ухвалили історичну «Постанову про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі мирних громадян України». Депутати заборонили проведення антитерористичної операції і зажадали повернути підрозділи МВС і армії в місця їх постійної дислокації. Серед 236-и тих, хто проголосував "за" крім опозиціонерів і позафракційних виявилося 35 "регіоналів" – мажоритарники і люди олігарха Пінчука.
Крім того, Януковичу зателефонував Джо Байден і, не стримуючись у висловах, закликав його до відставки. "Я сказав йому, що все скінчено, прийшов час відкликати своїх бойовиків і піти. Я нагадав йому, що його єдиними реальними прибічниками є політичні покровителі і маніпулятори в Кремлі, і йому не варто очікувати, що російські друзі врятують його від катастрофи ", – так описав розмову в своїх мемуарах нинішній президент США.
Як свідчив Лукін, під час нічних переговорів "Янукович вже був готовий піти на дострокові вибори і на інші поступки, але три джентльмена з опозиції пред'являли все нові і нові вимоги". Розуміючи, що позиції президента остаточно похитнулися, Кличко, Яценюк і Тягнибок наполягали на його якнайшвидшій відставці. Завданням російського посередника було утримати Януковича від такого кроку, і йому це вдалося.
У підсумку, на 8 годину ранку 21 лютого сторони досягли компромісу і парафували текст «Угоди про врегулювання політичної кризи в Україні». Згідно з угодою, дострокові вибори президента повинні були відбутися до кінця 2014 року. Повернутися до Конституцією 2004 року передбачалося протягом 48 годин, а сформувати коаліційний уряд – впродовж 10 днів з моменту її підписання. Так з посиланням на власні джерела повідомляла «Українська правда». Прес-служба президента анонсувала підписання угоди на 12:00 і оголосила акредитацію на цю церемонію журналістів.
Таким чином, Путін досяг свого: лідери української опозиції та міжнародні посередники готувалися зафіксувати легітимність президентства Януковича. Але для успіху задуманого в Кремлі плану необхідно було виконання ще однієї умови. Потрібно було спровокувати Майдан на захоплення Верховної Ради, щоб депутати від Партії регіонів відмовилися від участі в її роботі. Тоді запланований у Харкові з'їзд міг проголосити себе легітимним органом законодавчої влади в Україні.
(...)
Вранці 21 лютого 2014 року Янукович перебував в Межигір'ї. Після безсонної ночі він відправився ненадовго додому, але вже о 11:00 виїхав назад на Банкову, щоб встигнути до призначеного часу підписання угоди з опозицією. За відсутності президента на робочому місці залишався Клюєв, який тоді обдзвонював голів обласних адміністрацій, вимагаючи від них забезпечити представництво на харківському з'їзді.
Як стверджує Соня Кошкіна, вранці 21 лютого на Банкову повернулися Лукін з Зурабовим. Одночасно з ними, але на окремому автомобілі прибули радник президента РФ Владислав Сурков і керівник 5-й служби (оперативної інформації і міжнародних зв'язків) ФСБ генерал-полковник Сергій Бєсєда. Відбулася зустріч росіян з Клюєвим, під час якої, очевидно, обговорювалися підписання мирного договору, ситуація в парламенті і поїздка президента України до Харкова.
У Москві пізніше підтвердили факт перебування 20-21 лютого 2014 року в Києві високого представника ФСБ. Уточнювалося навіть, що Бєсєда "надсилав запит на зустріч з Віктором Януковичем, але прийнятий не був". Після переговорів з Клюєвим Сурков і Бєсєда покинули Банкову, а Лукін з Зурабовим залишалися там, як мінімум до 13-ї години. У підсумку через інтриги російської сторони мирна угода опинилося під загрозою зриву.
Коли міністри Штайнмаєр і Сікорський прибули на 12:00 до Адміністрації президента з'ясувалося, що Лукін передумав підписувати парафований їм раніше документ. Як визнав згодом російський чиновник, така вказівка надійшла йому з Москви, від самого вищого керівництва.
"Я парафував текст, оскільки рано вранці 21 лютого ще вважав його хорошим компромісним документом, який зобов'яже президента України і рух Майдану до мирного рішення, гідного демократичної країни. Вже наступного дня я зрозумів, що президент Путін і міністр закордонних справ Сергій Лавров були абсолютно праві, утримавшись від підписання", – так згодом пояснював свій вчинок Лукін.
Очевидно, відмова російського представника від підписання угоди була свідомою дипломатичною хитрістю. Справа в тому, що, виходячи з розвитку подій в парламенті, лідери опозиції могли вже висунути Януковичу нові, більш жорсткі вимоги. Демарш Лукіна, навпаки, підказував їм: мирний договір потрібно підписувати в первісному вигляді, хоча б тому, що він не влаштовує Москву.
Приблизно о 13:30 Штайнмаєр і Сікорський покинули Банкову і вирушили на зустріч з представниками Ради Майдану. Лідери опозиції заявили, що угода з Януковичем потребує їх схвалення – інакше гарантувати її виконання протестувальниками буде неможливо. На переговорах з активом Майдану дипломатам довелося докласти чималих зусиль, щоб переконати співрозмовників.
Сікорскі заявив тоді: "Якщо ви цю угоду не підтримаєте, у вас буде надзвичайний стан, буде армія, і ви всі помрете". Він наполягав, що досягнуто максимально можливий компроміс, і нагадав про події 1982 року в Польщі. Тоді, у відповідь на масові протести під керівництвом профспілки «Солідарність» комуністична влада оголосила надзвичайний стан – щоб уникнути вводу в країну радянських військ. На думку Сікорскі, в Україні склалася подібна ситуація, і це було недалеко від істини.
Парадокс полягав в тому, що угода, підготовлена за участю глав МЗС Німеччини та Польщі, насправді посприяла російській агресії. Саме на цей документ посилався згодом представник РФ в ООН Віталій Чуркін, доводячи легітимність Януковича, як президента. Коли демонстрував його відомий лист до Путіна, датований 1 березня 2014 року – з проханням "використати збройні сили Російської Федерації для відновлення законності, миру, правопорядку, стабільності і захисту населення України."
Зрештою «Угоду про врегулювання політичної кризи в Україні» скріпили своїми автографами Янукович, Кличко, Яценюк і Тягнибок, як сторони договору, і представники МЗС європейських країн – як свідки. Місце для підпису російського посередника Лукіна залишилося порожнім.
Коли лідери опозиції поверталися з Банкової до Верховної Ради, їх очікував сюрприз: урядовий квартал, ще недавно зайнятий підрозділами силовиків, раптово спорожнів. Як повідомляли ЗМІ, рівно о 14:15 частинам «Беркута» і Внутрішніх військ надійшов наказ про екстрений відступ.
За свідченнями очевидців, командири тоді почали буквально заштовхувати своїх підлеглих в автобуси, які від'їжджали в сторону метро «Арсенальна». Вже до 14:30 вулиця Грушевського була вільна від силовиків - залишились лише біотуалетти, бочки для багать і сміття. Журналісти тоді порахували, що повз парламент проїхало більше 35-и автобусів з правоохоронцями і два БТРа.
Команду прибрати «Беркут» і Внутрішніх військ віддав глава МВС Захарченко, і провокація частково спрацювала: дізнавшись про відхід силовиків, з Майдану до Верховної Ради кинулися учасники протесту. На щастя, депутатам і сотникам самооборони вдалося тоді зупинити людей. Активісти організували на Грушевського своє оточення і далі, до парламенту пропускали тільки депутатів і журналістів.
План Путіна зазнав краху 21 лютого 2014 року рівно о 16:51, коли Верховна Рада прийняла закон «Про відновлення дії окремих положень Конституції України». Його підтримала абсолютна більшість – 386 (з 450) депутатів і, в тому числі, 140 (з 192) представників фракції Партії регіонів. Заперечити легітимність такого рішення було неможливо, і згідно з текстом мирної угоди Янукович був зобов'язаний його підписати. Тепер проведення з'їзду в Харкові втрачало сенс – навіть за участі в ньому президента.
Відразу ж після голосування в парламенті Азарову, який проводив в Харкові зустріч з активом Партії регіонів, надійшов телефонний дзвінок. Як стверджує прокурор Донський, потім екс-прем'єр раптово для всіх, і навіть для власної охорони залишив приміщення, сів в автомобіль і виїхав у напрямку кордону з Росією. Очевидно, саме в цей момент Путін відмовився від ставки на харківський з'їзд.
Що стосується Януковича, то остаточне рішення залишити Київ він також прийняв після консультацій з Кремлем. Увечері 21 лютого Путін розмовляв з президентом України, і, всупереч попереднім планом, поставив під сумнів доцільність його поїздки до Харкова.
"Я висловив певну стурбованість, сказав: чи можливо в такій ситуації залишати столицю? Він відповів, що вважає за можливе, оскільки є документ, підписаний з опозицією, і міністри закордонних справ європейських країн виступили гарантами виконання цієї домовленості. Скажу вам ще більше, я йому відповів, що сумніваюся в тому, що все так буде добре ", - розповів згодом господар Кремля.
Янукович до Путіна не прислухався, оскільки розумів, що перебувати далі в Києві небезпечно. Розраховувати на підтримку силовиків він уже не міг: увечері 21 лютого ті були повністю дезорганізовані і деморалізовані. Вірним президенту залишався лише донецький «Беркут» чисельністю в 300 чоловік, який охороняв підступи до Межигір'я.
Відомо, що після відступу правоохоронців з урядового кварталу глава МВС Захарченко залишив будівлю міністерства і вимкнув свій мобільний телефон. Його заступники також не відповідали на дзвінки від командирів «Беркута» і Внутрішніх військ. Щоб забезпечити евакуацію своїх підлеглих з Києва вони змушені були звертатися за допомогою до опозиційних політиків.
О 18:10 Верховна Рада більшістю в 332 голоси відсторонила Захарченко від виконання обов'язків, і це було сигналом, що для Януковича все скінчено. Тепер позбавлення його владних повноважень було лише справою часу, причому, не місяців, не днів, як було прописано в мирній угоді, але навіть годин. Депутати збиралися продовжити роботу вранці 22 лютого, і опозиція вже підготувала постанову з вимогою відставки президента
Очевидно, щоб прояснити настрої у Верховній Раді ввечері 21 лютого Янукович запросив до себе в Межигір'я Рибака. За словами спікера парламенту, там він вперше дізнався про намічений в Харкові захід, і поїздку туди президента. Брати участь в сепаратистському з'їзді Рибак відмовився, і відразу ж написав заяву про звільнення з посади голови Верховної Ради за станом здоров'я. Цей документ забрав депутат і олігарх Новінський, що спеціально прибув заради цього в Межигір'я.
Приблизно о 22:30 Янукович разом з цивільною дружиною, молодшим сином, охороною і Клюєвим покинув Межигір'я на двох гелікоптерах і вилетів до Харкова. До них приєднався Рибак, обумовивши, що одразу з аеропорту попрямує на лікування в Донецьк. Невдовзі про втечу президента зі столиці дізналися журналісти, і після опівночі цю новину повідомили Майдану. Андрій Парубій заявив тоді зі сцени: "Янукович втік до Харкова. Київ під нашим контролем!".