![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanНи президент Зеленский, ни генерал Залужный не готовы конфликтовать. Поэтому сенсации не будет. Сейчас ни Зеленскому, ни Залужному не выгодно ссориться. Но оба затаят обиду друг на друга. Третьи силы внутри страны и за рубежом постараются воспользоваться этим вялотекущим конфликтом.
Но конфликт имеет глубокую природу и будет иметь большие последствия. "Кто виноват и что делать?"- эти вопросы терзают не только чиновников Офиса президента и зарубежных политиков, но и украинское общество. С одной стороны, президенту Зеленскому надо любой ценой перебросить политическую ответственность за поражение на фронте и скрытую капитуляцию перед Кремлем. Отсюда странные разговоры Офиса о выборах во время однодневного перемирия Путина или шальной референдум, который должен размазать источники и факт поражения. С другой стороны, кажется, Зеленский хочет сделать украинскую армию, «виновной» в бедах этой страшной войны. Главными ответственными за провалы и поражения в этой войне прежде всего становятся генералы ВСУ или ленивый Запад, а не Офис президент во главе с тандемом Ермак-Зеленский, который и руководил войной.
Не случайно, бывший могущественный фаворит президента Зеленского за все годы войны - Ермак, вовремя ушел в тень, соскочил с ответственности за свою противоречивую роль в этой войне, предоставив президенту Зеленскому самому выкручиваться из тупиковой ситуации.
=====
Олег Симороз
Я думаю, те, що ресурсів на таку амбітну операцію як наступ на Токмак, Мелітополь та ЗАЕС було недостатньо, це очевидно.
Чи штовхали нас на такі дії партнери не надаючи належної військової підтримки? Думаю теж очевидно, що так.
Але це не завадило Головкому кинути тоді піхоту на мінні поля добре підготовленої першої лінії оборони ворога без артилерійської підготовки та систем розмінування. Він знав, що немає відповідних ресурсів, але тоді сказати публічно «стоп, ми таку амбітну операцію не тягнемо», сміливості не вистачило, в результаті втратили людей, техніку та ініціативу після двох успішних контрнаступів. Ми втратили цінний резерв, який призвів до неможливості повноцінно та оперативно забезпечувати піхоту особовим складом, це потягнуло за собою більш тяжкі наслідки по всьому фронту.
Зате зараз сміливість розповідати байки в інтерв’ю у пана посла є. Складається таке враження, що це не він тоді плануванням та командуванням займався, а хтось інший, а він просто бідний сидів в піхоті й зараз авторитетно заявляє, що це було неправильно.
Розумію політичне бажання пана Залежуного відмежуватися від тієї провальної операції, але він є її частиною не менше Зеленського, це також реальність. Тому як мінімум його коментар західній пресі просто лицемірний, а взагалі по-людськи, треба покаятися перед людьми, які підривалися тоді на мінах, втрачаючи здоров’я та побратимів через чиєсь недолуге планування…
Менше з Ківаловим мутками з дипломом треба було займатися, може на нормальне планування час би знайшов…
=====
Olexander Severyn
Про генералів. Напочатку червня 1919р. командарм ГА ген.Омелянович-Павленко та начштабу Курманович (які одне одного терпіти не могли, але якось терпіли, бо ж треба справу робити) планують "Чортківську офензиву". Як локальна атака, захоплення Чорткова, де магазини (склади) зі зброєю, припасами і т.п.
Атака вдалася.
Але.
Диктатор (це офіційна посада) Петрушевич подумав, що треба великий контрнаступ (тм). І каже "вйо на Львів".
На цьому місці ген.Омелянович-Павленко каже, мовляв, що добре б вйо на Львів, але ресурсів нема, така біда. Неможливо. Звиняйте.
На цьому місці Петрушевич усуває з посади ген. ОП і призначає ген.Грекова. Греків каже, мовляв вйо то вйо.
Всі бадьоро йдуть уперед. І саме це зафіксувалося в історіографії яко чомусь "Чортківсьска офензива".
Одна біда, поляки укріпилися, а ресурсів вже нема - резервів нема, зброї обмаль, припасів обмаль. Злі язики стверджували, що Греків казав "будемо битися каменюками". Каменюками не вийшло.
Тут контрнаступ (тм) і закінчився.
Наступнику ген.Грекова ген.Тарнавському довелося відводити ГА за Збруч (то вже геть інша історія).
Для генерала дуже важливо вчасно сказати, що з цими ресурсами він не може виконати поставлене завдання. І подати у відставку.
Но конфликт имеет глубокую природу и будет иметь большие последствия. "Кто виноват и что делать?"- эти вопросы терзают не только чиновников Офиса президента и зарубежных политиков, но и украинское общество. С одной стороны, президенту Зеленскому надо любой ценой перебросить политическую ответственность за поражение на фронте и скрытую капитуляцию перед Кремлем. Отсюда странные разговоры Офиса о выборах во время однодневного перемирия Путина или шальной референдум, который должен размазать источники и факт поражения. С другой стороны, кажется, Зеленский хочет сделать украинскую армию, «виновной» в бедах этой страшной войны. Главными ответственными за провалы и поражения в этой войне прежде всего становятся генералы ВСУ или ленивый Запад, а не Офис президент во главе с тандемом Ермак-Зеленский, который и руководил войной.
Не случайно, бывший могущественный фаворит президента Зеленского за все годы войны - Ермак, вовремя ушел в тень, соскочил с ответственности за свою противоречивую роль в этой войне, предоставив президенту Зеленскому самому выкручиваться из тупиковой ситуации.
=====
Олег Симороз
Я думаю, те, що ресурсів на таку амбітну операцію як наступ на Токмак, Мелітополь та ЗАЕС було недостатньо, це очевидно.
Чи штовхали нас на такі дії партнери не надаючи належної військової підтримки? Думаю теж очевидно, що так.
Але це не завадило Головкому кинути тоді піхоту на мінні поля добре підготовленої першої лінії оборони ворога без артилерійської підготовки та систем розмінування. Він знав, що немає відповідних ресурсів, але тоді сказати публічно «стоп, ми таку амбітну операцію не тягнемо», сміливості не вистачило, в результаті втратили людей, техніку та ініціативу після двох успішних контрнаступів. Ми втратили цінний резерв, який призвів до неможливості повноцінно та оперативно забезпечувати піхоту особовим складом, це потягнуло за собою більш тяжкі наслідки по всьому фронту.
Зате зараз сміливість розповідати байки в інтерв’ю у пана посла є. Складається таке враження, що це не він тоді плануванням та командуванням займався, а хтось інший, а він просто бідний сидів в піхоті й зараз авторитетно заявляє, що це було неправильно.
Розумію політичне бажання пана Залежуного відмежуватися від тієї провальної операції, але він є її частиною не менше Зеленського, це також реальність. Тому як мінімум його коментар західній пресі просто лицемірний, а взагалі по-людськи, треба покаятися перед людьми, які підривалися тоді на мінах, втрачаючи здоров’я та побратимів через чиєсь недолуге планування…
Менше з Ківаловим мутками з дипломом треба було займатися, може на нормальне планування час би знайшов…
=====
Olexander Severyn
Про генералів. Напочатку червня 1919р. командарм ГА ген.Омелянович-Павленко та начштабу Курманович (які одне одного терпіти не могли, але якось терпіли, бо ж треба справу робити) планують "Чортківську офензиву". Як локальна атака, захоплення Чорткова, де магазини (склади) зі зброєю, припасами і т.п.
Атака вдалася.
Але.
Диктатор (це офіційна посада) Петрушевич подумав, що треба великий контрнаступ (тм). І каже "вйо на Львів".
На цьому місці ген.Омелянович-Павленко каже, мовляв, що добре б вйо на Львів, але ресурсів нема, така біда. Неможливо. Звиняйте.
На цьому місці Петрушевич усуває з посади ген. ОП і призначає ген.Грекова. Греків каже, мовляв вйо то вйо.
Всі бадьоро йдуть уперед. І саме це зафіксувалося в історіографії яко чомусь "Чортківсьска офензива".
Одна біда, поляки укріпилися, а ресурсів вже нема - резервів нема, зброї обмаль, припасів обмаль. Злі язики стверджували, що Греків казав "будемо битися каменюками". Каменюками не вийшло.
Тут контрнаступ (тм) і закінчився.
Наступнику ген.Грекова ген.Тарнавському довелося відводити ГА за Збруч (то вже геть інша історія).
Для генерала дуже важливо вчасно сказати, що з цими ресурсами він не може виконати поставлене завдання. І подати у відставку.