Артем Филипенко
Давно кажу, що для кращого розуміння росіян нашим західним партнерам, та й не тільки їм, треба не Толстого з Достоєвським читати, а вивчати кримінальну культуру. Бо поведінка росіян, вона саме в рамках цієї культури: "розвести лоха", "взяти фраєра на гоп-стоп".
Причому це поведінка навіть не злодія у законі, а гопника, дрібноти, який би хотів грати "злодія у законі", але поки що виходить наїхати на ботана у підворітті.
У росіян стільки уваги до Другої Світової, бо там вперше за довгий період вони змогли перемогти когось, хто бів сильнішим (не ресурсно, а у військовому плані). Звісно, що перемогли росіяни не самі, а разом з іншими націями СРСР, не кажучи вже про союзників з їх ленд-лізом та другим фронтом. Але про це згадувати не люблять.
Починали вони ту Другу світову з нападу на слабших - Польщу, Румунію, Фінляндію. Я не дуже полюбляю Віктора Суворова не лише за перекручення багатьох фактів, а за постановку питання - СРСР міг напасти на Німеччину. Навряд чи.
Вся історія російських перемог - війна з тими, хто був або слабіший за них (Османська імперія, Річ Посполита, Персія), або з тими, кого вони мали "за фраєра".
Звісно, легко воювати в Сирії на боці режиму проти повстанців, які не мають власної авіації і стирати на порох беззахисні міста. Легко погрожувати "есвео" Вірменії та країнам Центральної Азії. Легко, не маючи змогу перемогти на фронті, бити по українським містам, по слабшим: по цивільним, по старим, по дітям, по тим, хто не може захистити себе.
Але гопоту не зупинити умовляннями, гопота відступає лише тоді, коли їй чинять опір, а ще краще - дають по пиці.
Давно кажу, що для кращого розуміння росіян нашим західним партнерам, та й не тільки їм, треба не Толстого з Достоєвським читати, а вивчати кримінальну культуру. Бо поведінка росіян, вона саме в рамках цієї культури: "розвести лоха", "взяти фраєра на гоп-стоп".
Причому це поведінка навіть не злодія у законі, а гопника, дрібноти, який би хотів грати "злодія у законі", але поки що виходить наїхати на ботана у підворітті.
У росіян стільки уваги до Другої Світової, бо там вперше за довгий період вони змогли перемогти когось, хто бів сильнішим (не ресурсно, а у військовому плані). Звісно, що перемогли росіяни не самі, а разом з іншими націями СРСР, не кажучи вже про союзників з їх ленд-лізом та другим фронтом. Але про це згадувати не люблять.
Починали вони ту Другу світову з нападу на слабших - Польщу, Румунію, Фінляндію. Я не дуже полюбляю Віктора Суворова не лише за перекручення багатьох фактів, а за постановку питання - СРСР міг напасти на Німеччину. Навряд чи.
Вся історія російських перемог - війна з тими, хто був або слабіший за них (Османська імперія, Річ Посполита, Персія), або з тими, кого вони мали "за фраєра".
Звісно, легко воювати в Сирії на боці режиму проти повстанців, які не мають власної авіації і стирати на порох беззахисні міста. Легко погрожувати "есвео" Вірменії та країнам Центральної Азії. Легко, не маючи змогу перемогти на фронті, бити по українським містам, по слабшим: по цивільним, по старим, по дітям, по тим, хто не може захистити себе.
Але гопоту не зупинити умовляннями, гопота відступає лише тоді, коли їй чинять опір, а ще краще - дають по пиці.
no subject
Date: 2026-01-15 11:01 am (UTC)