Olga Golubovskaya
Японські вчені опублікували статтю, де висловлене занепокоєння щодо крові та її компонентів від людей, що вакциновані мРНК. Вони вважають, що вона містить потенційну небезпеку для реципієнтів при переливанні.
Пропонується терміново ввести засоби контролю для відбраковки деяких донорських продуктів, що можуть містити:
- S-білок (токсичний сам по собі, долає гематоенцефалічний барʼєр);
- модифіковану мРНК, ліпідні наночастки (можуть циркулювати в крові набагато частіше та триваліше, ніж вважалося спочатку);
- амілоїдні агрегати;
- мікротромби;
- екзосоми з вакциним компонентом.
Також існує ризик «імунного відбитка» (по суті, це імпринтинг, про який я згадувала з самого початку майже в кожній лекції для лікарів, чомусь це відоме із середини 50-х років минулого століття небезпечне явище майже повністю ігнорується і досі в інформаційному просторі), перемикання на IgG4 (виникнення толерантності, тобто організм після багаторазових щеплень мРНК починає ставитися до спайк-білка як до «свого», «нешкідливого», якого не треба атакувати).
В якості мінімізації ризиків пропонується обовʼязковий збір анамнезу (до речі, всі притомні лікувальні заклади зараз обовʼязково при поступлення хворого відмічають факт вакцинації саме мРНК), більш тривалий карантинний період (набагато триваліший існуючого 48-годинного), тестування донорської крові на S-білок та інші вищезазначені компоненти (в деяких країнах Європи така опція доступна), визначення IgG.
Серед авторів - професор Масанорі Фукусіма, професор Кіотського університету, багаторічний директор Центру трансплантації у Кіотському університеті, дуже вагома фігура у онкології, клінічних дослідженнях та трансляційної медицини.
https://www.preprints.org/manuscript/202403.0881/v1
Японські вчені опублікували статтю, де висловлене занепокоєння щодо крові та її компонентів від людей, що вакциновані мРНК. Вони вважають, що вона містить потенційну небезпеку для реципієнтів при переливанні.
Пропонується терміново ввести засоби контролю для відбраковки деяких донорських продуктів, що можуть містити:
- S-білок (токсичний сам по собі, долає гематоенцефалічний барʼєр);
- модифіковану мРНК, ліпідні наночастки (можуть циркулювати в крові набагато частіше та триваліше, ніж вважалося спочатку);
- амілоїдні агрегати;
- мікротромби;
- екзосоми з вакциним компонентом.
Також існує ризик «імунного відбитка» (по суті, це імпринтинг, про який я згадувала з самого початку майже в кожній лекції для лікарів, чомусь це відоме із середини 50-х років минулого століття небезпечне явище майже повністю ігнорується і досі в інформаційному просторі), перемикання на IgG4 (виникнення толерантності, тобто організм після багаторазових щеплень мРНК починає ставитися до спайк-білка як до «свого», «нешкідливого», якого не треба атакувати).
В якості мінімізації ризиків пропонується обовʼязковий збір анамнезу (до речі, всі притомні лікувальні заклади зараз обовʼязково при поступлення хворого відмічають факт вакцинації саме мРНК), більш тривалий карантинний період (набагато триваліший існуючого 48-годинного), тестування донорської крові на S-білок та інші вищезазначені компоненти (в деяких країнах Європи така опція доступна), визначення IgG.
Серед авторів - професор Масанорі Фукусіма, професор Кіотського університету, багаторічний директор Центру трансплантації у Кіотському університеті, дуже вагома фігура у онкології, клінічних дослідженнях та трансляційної медицини.
https://www.preprints.org/manuscript/202403.0881/v1