![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanЕдуард Андрющенко
Юрій Косач. Племінник Лесі Українки, емігрант, людина, яка пережила неабиякі світоглядні зміни - від націоналіста до друга СРСР у діаспорі. Ну і персонаж обох моїх книжок. В “Архівах КГБ” є історія про те, як чекісти зірвали його шлюб із Вірою Франко. Ну а в “Агенті з ведмедиком” (нагадаю, вчора почалося передзамовлення) він фігурує як один із близьких приятелів головного героя, Віктора Петрова (там ще був загадковий епізод, коли Петров переплутав Косача з Юрієм Яновським, але зараз не про це).
Всі, хто цікавиться Косачем, в принципі, здогадувалися, що він співпрацював із радянськими спецслужбами. Проте знайти в архівах щось конкретне не виходило. Однак торік блискучий дослідник RRoman Skakun(ще не читали його книжку про православних єпископів - агентів МГБ-КГБ? Негайно купуйте!) натрапив у одній справі на цікавий документ. Чекісти згадують свого агента “Пасічника”, який видає журнал за “Синім океаном”.
Прорадянський журнал за “Синім океаном” видавав Юрій Косач. Отже, “Пасічник”. Завербований резидентурою КГБ в Нью-Йорку в 1959 році. Як виявилося, справа агента таки є в архіві СЗРУ.
Хотілося б колись розповісти про нього детальніше, але поки лише трохи документів зі справи. Довідка на агента, дещо про журнал (до речі, гроші на нього передавав співробітник КГБ Валентин Цуркан, про якого я писав декілька разів, зокрема сьогодні, і який кілька років потому працюватиме з Києві з колишнім приятелем Косача Віктором Петровим), повідомлення про допит Косача у ФБР, світлини з США та України (для мене найцікавіше - оперативні фото з Києва), анкета агента, перелік грошових виплат, розписка про отримані кошти, записка голові КГБ СРСР Шелепіну.
Наостанок процитую пост із каналу ВВахтанг Кіпіані “Чоловік з хлібиною на фото міг би стати героєм серіалу. Це Юрій Косач - талановитий письменник, небіж Лесі Українки. В юності - націоналіст, у 1940-х - вже у таборах переміщених осіб у Німеччині член "Мистецького Українського Руху". На початку 1950-х вже у Сполучених Штатах щось у ньому перемкнулося і він чи не єдиний з того покоління став... совєтофілом. У нього з'явились кошти на видання журналу "За синім океаном". В УССР виходили його книги. Він був обласканий щедрими гонорарами та газетними фанфарами. Кагебістська київська газета "Вісті з України", яка висвітлювала зв'язки зі співвітчизниками за кордоном дає таку цитату літератора - "Перебуваючи на еміграції і маючи на руках родину, я понад 30 років був примушений жити важким хлібом вигнанця". Але на родіну на постійно так і не повернувся. Можна здогадатись чому.”
Юрій Косач. Племінник Лесі Українки, емігрант, людина, яка пережила неабиякі світоглядні зміни - від націоналіста до друга СРСР у діаспорі. Ну і персонаж обох моїх книжок. В “Архівах КГБ” є історія про те, як чекісти зірвали його шлюб із Вірою Франко. Ну а в “Агенті з ведмедиком” (нагадаю, вчора почалося передзамовлення) він фігурує як один із близьких приятелів головного героя, Віктора Петрова (там ще був загадковий епізод, коли Петров переплутав Косача з Юрієм Яновським, але зараз не про це).
Всі, хто цікавиться Косачем, в принципі, здогадувалися, що він співпрацював із радянськими спецслужбами. Проте знайти в архівах щось конкретне не виходило. Однак торік блискучий дослідник RRoman Skakun(ще не читали його книжку про православних єпископів - агентів МГБ-КГБ? Негайно купуйте!) натрапив у одній справі на цікавий документ. Чекісти згадують свого агента “Пасічника”, який видає журнал за “Синім океаном”.
Прорадянський журнал за “Синім океаном” видавав Юрій Косач. Отже, “Пасічник”. Завербований резидентурою КГБ в Нью-Йорку в 1959 році. Як виявилося, справа агента таки є в архіві СЗРУ.
Хотілося б колись розповісти про нього детальніше, але поки лише трохи документів зі справи. Довідка на агента, дещо про журнал (до речі, гроші на нього передавав співробітник КГБ Валентин Цуркан, про якого я писав декілька разів, зокрема сьогодні, і який кілька років потому працюватиме з Києві з колишнім приятелем Косача Віктором Петровим), повідомлення про допит Косача у ФБР, світлини з США та України (для мене найцікавіше - оперативні фото з Києва), анкета агента, перелік грошових виплат, розписка про отримані кошти, записка голові КГБ СРСР Шелепіну.
Наостанок процитую пост із каналу ВВахтанг Кіпіані “Чоловік з хлібиною на фото міг би стати героєм серіалу. Це Юрій Косач - талановитий письменник, небіж Лесі Українки. В юності - націоналіст, у 1940-х - вже у таборах переміщених осіб у Німеччині член "Мистецького Українського Руху". На початку 1950-х вже у Сполучених Штатах щось у ньому перемкнулося і він чи не єдиний з того покоління став... совєтофілом. У нього з'явились кошти на видання журналу "За синім океаном". В УССР виходили його книги. Він був обласканий щедрими гонорарами та газетними фанфарами. Кагебістська київська газета "Вісті з України", яка висвітлювала зв'язки зі співвітчизниками за кордоном дає таку цитату літератора - "Перебуваючи на еміграції і маючи на руках родину, я понад 30 років був примушений жити важким хлібом вигнанця". Але на родіну на постійно так і не повернувся. Можна здогадатись чому.”