![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanУ Житомирі відключень значно менше, ніж в середньому по Україні.
Непристойно менше, я б сказав.
На Текстах вийшов матеріал на цю тему, і я вважаю, що усім українцям варто знати про такий безцінний досвід. Нижче – короткий огляд заходів.
В Житомирі за роки війни створили власну генерацію електрики.
1. За сприяння USAID встановлено кілька газових когенераційних установок. Вони здатні одночасно виробляти електричну й теплову енергію для потреб ТЕЦ/котелень.
На сьогодні генерують близько 1,7 МВт електрики, після запуску третьої – ~2,8 МВт. У планах – 6 установок.
2. За кредит ЄБРР побудували першу ТЕЦ на трісці (деревних відходах), що дає ~1,1 МВт електроенергії. Існує план побудувати ще ТЕЦ із потужністю ~2 МВт електроенергії та ~10 МВт тепла.
3. Встановлено 800 сонячних панелей потужністю орієнтовно 0,4 МВт поблизу головної каналізаційної станції зі схемою підмішування енергії у мережу. Деякі лікарні та соціальні заклади обладнані сонячними панелями, що зменшує їхню залежність від мережі.
4. Працює сміттєпереробний завод, який виробляє RDF-паливо – перероблене сміття, котре горить. Причому з калорійністю більше, ніж дерев’яна тріска.
Крім створення міської розподіленої електрогенерації, великі енергетичні бонуси принесли інвестиції у економію.
1. Була здійснена масова заміна ламп освітлення на світлодіодні. Замінили понад 18 000 світлодіодних ламп замість старих ламп розжарювання. Це призвело до скорочення споживання електроенергії у мережі зовнішнього освітлення на приблизно на 50%.
2. За кредит Світового банку замінили проблемні труби, що зменшило витоки води та знизило навантаження на насосне обладнання. Водоканал зменшив споживання електрики приблизно на 27%.
Отака картина спротиву атакам РФ на муніципальному рівні, і він розвивається активно. І це при тому, що Житомир – далеко не найбагатше місце в Україні.
Секрет у тому, що за наявності бажання – на Захід від України все ще лежить океан можливостей отримати допомогу від міжнародних організацій, у вигляді грантів, позик без відсотків та кредитів з низькими відсотками.
Приходь і бери. Це робота потребує відповідальності, контролю, але, власне, для цього у нас й існують посадовці на посадах усіх рівнів, від національного до муніципального.
Непристойно менше, я б сказав.
На Текстах вийшов матеріал на цю тему, і я вважаю, що усім українцям варто знати про такий безцінний досвід. Нижче – короткий огляд заходів.
В Житомирі за роки війни створили власну генерацію електрики.
1. За сприяння USAID встановлено кілька газових когенераційних установок. Вони здатні одночасно виробляти електричну й теплову енергію для потреб ТЕЦ/котелень.
На сьогодні генерують близько 1,7 МВт електрики, після запуску третьої – ~2,8 МВт. У планах – 6 установок.
2. За кредит ЄБРР побудували першу ТЕЦ на трісці (деревних відходах), що дає ~1,1 МВт електроенергії. Існує план побудувати ще ТЕЦ із потужністю ~2 МВт електроенергії та ~10 МВт тепла.
3. Встановлено 800 сонячних панелей потужністю орієнтовно 0,4 МВт поблизу головної каналізаційної станції зі схемою підмішування енергії у мережу. Деякі лікарні та соціальні заклади обладнані сонячними панелями, що зменшує їхню залежність від мережі.
4. Працює сміттєпереробний завод, який виробляє RDF-паливо – перероблене сміття, котре горить. Причому з калорійністю більше, ніж дерев’яна тріска.
Крім створення міської розподіленої електрогенерації, великі енергетичні бонуси принесли інвестиції у економію.
1. Була здійснена масова заміна ламп освітлення на світлодіодні. Замінили понад 18 000 світлодіодних ламп замість старих ламп розжарювання. Це призвело до скорочення споживання електроенергії у мережі зовнішнього освітлення на приблизно на 50%.
2. За кредит Світового банку замінили проблемні труби, що зменшило витоки води та знизило навантаження на насосне обладнання. Водоканал зменшив споживання електрики приблизно на 27%.
Отака картина спротиву атакам РФ на муніципальному рівні, і він розвивається активно. І це при тому, що Житомир – далеко не найбагатше місце в Україні.
Секрет у тому, що за наявності бажання – на Захід від України все ще лежить океан можливостей отримати допомогу від міжнародних організацій, у вигляді грантів, позик без відсотків та кредитів з низькими відсотками.
Приходь і бери. Це робота потребує відповідальності, контролю, але, власне, для цього у нас й існують посадовці на посадах усіх рівнів, від національного до муніципального.