Калічити дитяче ментальне здоров'я рідним батькам в нашій країні не заборонено

[don_katalan]

Diana Makarova
Хто тобі сказав, що ти не можеш слухати Арію? Можеш. І Чижа, і Агату Крісті. І навіть Йосипа Кобзона можеш слухати.
Питання гордості, власної твоєї гордості. Тебе б'ють, а ти їх слухаєш, ще й з задоволенням. Але це твоя особиста справа і твоє право. Слухай собі, якщо хочеш, в себе вдома чи в машині. Голосно не рекомендую, когось з присутніх може тригернути. Але голосно слухати музику взагалі не рекомендовано. Питання чемності.
З чого ти взяв, що не можеш читати "Ідіота", що за фігня?
Ти ще за Булгакова спитай. Читай собі скільки хочеш. Але коли зайдеш до книжкового магазину - навіть не шукай, ти такого не знайдеш. Закономірний процес, навіть не обурюйся. Але якщо ти любиш цих авторів, то вже, мабуть, маєш їхні книги на полицях. Я свої не стала викидати. Нехай стоять. Там навіть граф Толстой стоїть на складі. Під арештом, як і Тургенєв. І навіть Большая Советская Енциклопедія. Хто ж таке викидає?
Нехай стоять. Колись перечитаю. Можливо. А можливо, й ні.
Ну, крім БСЕ. Ця буде служити декором для антикваріату.
Ну, з чого ти взяв, що твоя дитина не має права дивитись російські мультики? Та хто ж їй заборонить, якщо ти дозволяєш?
Калічити дитяче ментальне здоров'я рідним батькам в нашій країні не заборонено. Тут не завжди встигають відреагувати, коли рідні батьки калічать фізичне здоров'я дітей - а ви про ментальне.
... але коли в громадському місці дитина років восьми-десяти терзає телефон, а в телефоні верещить якась "Маша и медведь", і мама цієї дитини сидить поруч, і всі люди, що поруч, мовчать.
І діло відбувається не десь там, а в Бучі.
То я ж маю право трохи голосніше, ніж тихо, спитати у свого співрозмовника:
- А правда, що російська мова - мова ворога?
І далі продовжувати тиху розмову зі своїм співрозмовником в ГРОМАДСЬКОМУ МІСЦІ.
А якщо дитина тут же переключиться на мультик українською - то це вже, правда, непогано? Тут же немає елементів булінгу? Я взагалі до чужої дитини не зверталась. Я просто сказала, ледь голосніше ніж пошепки:
- А правда, що російська мова - мова ворога?
А якщо при цьому мама дитини дивиться на тебе як на ворога - ну, що ж. Можливо, її російська мова не тригерить.
Мене ця мова теж не тригерить, коли я розмовляю телефоном зі своїми російськомовними друзями. До речі, це мої фронтові друзі. Вони говорять то російською, то українською. В них дві рідні мови. Та й нормально. Мова як така, ні в чому не винна.
Але коли ми разом з ними зайдемо до громадського місця - звичайно, ми будемо спілкуватись тільки українською.
- Але ж це ханжество! По телефону ви, значить, можете говорити російською, а на людях ні? Це ж самообман!
Ні, це не ханжество і не самообман.
Це повага до оточуючих. Комусь російська мова зробить боляче. Нам не треба точно взнавати, кому російська мова зробить боляче, а кому ні. Нам просто досить знати, що комусь вона МОЖЕ зробити боляче. Тим більше в Бучі. А боляче робити співгромадянам ми не хочемо. І так навколо багато болю.
І, до речі - скажіть, а дитячі навушники дорого коштують?
Як би знайти якусь чарівну фразу, після якої мама дитини витягне навушники з дитячого рюкзака і, докірливо всміхнувшись, скаже дитині:
- Ти ж обіцяла, що в громадському місці слухатимеш мультики лише в навушниках. І ваша вчителька з вас усіх взяла слово, що в громадському місці ви не будете слухати музику на телефоні так, щоб чули оточуючі.
І добре було б, якби розумна дитинка при цьому не сказала мамі, докірливо всміхнувшись:
- А ти ж теж слухаєш відосики на телефоні без навушників. В громадському місці.
Не сказала б цього розумна дитинка, бо хто-хто, а її чемна мама, якщо хоче послухати відосики на телефоні - то одразу кидає собі до вух навушники.
Намалювала я собі таку картину і аж розплилась в благостній посмішці. Красивооооооо...
перепрошую, якщо я причинила вам інформацію.
===
Катерина Сичевська
Колись мене дуже вразила цитата у фільмі Післязавтра, коли пустили на вогонь з десяток книг з податкового законодавства - типу, хай горить, у новому світі кому та податкова потрібна
З одного боку, вони ж старались...
З іншого - і правда, кому воно те все потрібно у зовсім новому світі
А тепер от думаю, а не дай Боже дійде до стану "грітись книжками" - що я б палила?
---
Diana Makarova
Катерина Сичевська о, я теж згадувала той епізод, коли перебирала бібліотеку. 🙂
Ну, жодна з викинутих книг в нас на спалення не пішла. Палити книги - погана практика. Якщо це не ситуація як в Післязавтра, звичайно.
Але я ще згадала одну стару радянську п'єсу. Там троє голодних підлітків в блокадному Ленінграді теж гріють буржуйку книгами і теж обирають, які спалити, а які вдасться зберегти. От біда така - в тій старій п'єсі жодного прорадянського посилу. Просто любовний трикутник. Я раніше любила цю п'єсу перечитувати. А зараз вже не стану. Питання гордості. Як у всьому.