![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanIhor Lutsenko
8 липня у війні з РФ сталася дуже важлива подія. Я, на жаль, не помітив, щоб її помітив український ФБ — але, можливо, просто погано дивився.
Отже, 8 липня Україна офіційно визнала, що Київська митрополія так званої Української православної церкви — афілійована з РПЦ.
Це дуже сильний крок у правовій площині. Це — визнання, що «КМ УПЦ» працюють на структури ворога. Нагадаю, РПЦ в Україні заборонена, і це дуже логічно, бо вона є чстиної російської влади, котра... ну ви, мабуть, все чули протягом цієї ночі, як і тисяч попередніх.
Цей день ми наближали, як могли. А повільна українська бюрократична машина — відтерміновувала, як могла. Роки великої війни йшли, РПЦшних функціонерів («священників УПЦ») ледь не щомісяця арештовували за шпигунство і диверсії, але українська держава не бачила факту, що духовно і фізично УПЦ=РПЦ=ФСБ, при тому, що другу частину цього рівняння уже давно було зафіксовано у правовому полі.
Це все мені нагадує Отавську конвенцію і заборони протипіхотних мін, з якої ми буцім вийшли теж після трьох з половиною років повномасштабки, десь за тиждень до визнання того, що УПЦ і РПЦ тісно поєднані. Випадковий збіг? Не думаю, це так у нас все працює, за принципом «краще дууууууже пізно, ніж ніколи».
Так, власне, головне питання — що далі?
Буде взагалі щось далі?
Чому в українській столиці діють структури, офіційно пов’язані з російською владою? Коли це припиниться?
Чому квітнуть і пахнуть так звані монастирі — Іонинський, котрий безперешкодно веде свою діяльність посеред ботанічного саду ім. Гришка, Фролівський, котрий натхненно забудовує автентичний ландшафт Подолу новими сараями, Покровський, де регулярно руйнують історико-культурну спадщину, Голосіївський, де періодично затримують російських агентів?
Чи включаться у нашу боротьбу чиновники і тилові співробітники силових відомств? Чи навпаки, продовжиться тема — "ви, сонечки, там воюйте на фронті, а ми тут в тилу продовжимо стригти російську агентуру на гроші"?
8 липня у війні з РФ сталася дуже важлива подія. Я, на жаль, не помітив, щоб її помітив український ФБ — але, можливо, просто погано дивився.
Отже, 8 липня Україна офіційно визнала, що Київська митрополія так званої Української православної церкви — афілійована з РПЦ.
Це дуже сильний крок у правовій площині. Це — визнання, що «КМ УПЦ» працюють на структури ворога. Нагадаю, РПЦ в Україні заборонена, і це дуже логічно, бо вона є чстиної російської влади, котра... ну ви, мабуть, все чули протягом цієї ночі, як і тисяч попередніх.
Цей день ми наближали, як могли. А повільна українська бюрократична машина — відтерміновувала, як могла. Роки великої війни йшли, РПЦшних функціонерів («священників УПЦ») ледь не щомісяця арештовували за шпигунство і диверсії, але українська держава не бачила факту, що духовно і фізично УПЦ=РПЦ=ФСБ, при тому, що другу частину цього рівняння уже давно було зафіксовано у правовому полі.
Це все мені нагадує Отавську конвенцію і заборони протипіхотних мін, з якої ми буцім вийшли теж після трьох з половиною років повномасштабки, десь за тиждень до визнання того, що УПЦ і РПЦ тісно поєднані. Випадковий збіг? Не думаю, це так у нас все працює, за принципом «краще дууууууже пізно, ніж ніколи».
Так, власне, головне питання — що далі?
Буде взагалі щось далі?
Чому в українській столиці діють структури, офіційно пов’язані з російською владою? Коли це припиниться?
Чому квітнуть і пахнуть так звані монастирі — Іонинський, котрий безперешкодно веде свою діяльність посеред ботанічного саду ім. Гришка, Фролівський, котрий натхненно забудовує автентичний ландшафт Подолу новими сараями, Покровський, де регулярно руйнують історико-культурну спадщину, Голосіївський, де періодично затримують російських агентів?
Чи включаться у нашу боротьбу чиновники і тилові співробітники силових відомств? Чи навпаки, продовжиться тема — "ви, сонечки, там воюйте на фронті, а ми тут в тилу продовжимо стригти російську агентуру на гроші"?