don_katalan

Спекотний липень на дворі. Минають найкращі часи, коли можливі масштабні дії із застосуванням бронетехніки на фронті. Але очікуваного потужного ворожого наступу нема. Ні у Сумській, ні у Донецькій, ні у Харківській, ні у Запорізькій, ні у Херсонський областях.
Так, продовжуються м’ясні атаки наших позицій, здебільшого, маленькими штурмовими групами на мототехніці або пішки з наміром якось закріпитися. Але навіть російські воєнкори не рапортують про помітне просування на будь-якому напрямку. А на Сумщині ворога вдалося навіть дещо відкинути.
Так, повітряні атаки недоімперії стають все більш масованими. Вони перейшли на тактику концентрованих ударів по конкретних містах, а не по всій Україні. Але це типовий терор проти мирного населення, помітного впливу на лінію фронту така тактика не дає.
Тобто, людожерський задум путіна, яким він лякає Д. Трампа: «Будемо лізти вперед, не зважаючи на втрати, допоки Україна не впаде», не спрацьовує. Попри наші проблеми з мобілізацією, фортифікаціями і дефіцитом окремих видів зброї, ЗСУ вдається стримувати агресора. Принаймні, поки що.
Протриматися ще три вкрай важких місяця, і ворожий наступ буде провалено повністю. Тоді, ближче до зими, на радість Трампові, якісь більш-менш реальні переговори про припинення бойових дій можуть розпочатися.
І тоді американський президент знов зможе претендувати на заповітну Нобелівську премію. Але не у миротворчій сфері, а у дипломатичній. Він взагалі зможе започаткувати абсолютно новий парадоксальний підхід до мирних переговорів, коли, щоб примусити одну сторону (росію) до поступок, позбавляють допомоги іншу сторону (Україну). Але таку премії по справедливості йому доведеться ділити з путіним, який, щоб залякати світ, готовий нещадно бомбити свою Курську область.
А поки що допомагаємо ЗСУ і радіємо, що найбільш гучні новини у нас — це як склалася чергова розмова Трампа з якимось президентом. Що, до речі, виправдано, бо саме американець А. Белл винайшов сучасний телефон. 🙂