![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanВладислав Дутчак
Українські націоналісти, потрапляючи до нелюдської системи сталінських концтаборів ГУЛАГу, ніколи не жили за «воровскімі законамі», не засмічували своєї мови кримінальною «фенею», не бруднились «блатною романтикою».
Вони не збирались підлаштовуватись під вибудувану москалями злодійську ієрархію. «Блатні», «пахани», «козли», «стукачі». Без різниці! Все це кримінальне сміття, у разі потреби, швидко ліквідовувалось націоналістами.
Навіть українофоб Солженіцин визнавав, що перша хвиля опору в таборах почалася після прибуття до них саме українських націоналістів:
«Вони привезли «бацилу» бунту… Молоді, сильні хлопці, взяті просто з партизанської стежки, роздивилися, вжахнулися цього сплячого рабства і потягнулися до ножа… Бандерівці ввели свої закони: за крадіжку хлібної пайки – смерть, за знущання над політичними – страта; вбивали також за доноси і зраду. У Сусуманському таборі спалили барак, де було 200 злодіїв».
Націоналістів не цікавила «блатна творчість», вони не визнавали «понятій». Націоналісти, перебуваючи в ув’язнені десятки років, ніколи не намагались інтегруватись у блатну систему, вони руйнували її. Націоналісти жили за Декалогом. Їх метою було не збагачення і не теплі посади.
«Ми пам'ятали наказ Проводу ОУН: продовжувати боротьбу за волю України й інших поневолених народів скрізь і за будь-яких обставин», — згадував в’язень ГУЛАГу, старшина УПА, Степан Семенюк.
Метастази московської блатної культури пронизували весь СССР. Вони охоплювали силові структури, огидно проявляли себе в армії через дідівщину. Росія повністю успадкувала цю блатну гниль і блювотиння. Проте й частина українського суспільства була отруєна цим. На жаль, серед «отруєних» є й ті, хто називає себе «українськими націоналістами».
Нині, спостерігаючи за перебігом дискусій у мережі, між людьми які позиціонують себе українськими націоналістами, був неприємно вражений, як аргументацією однієї зі сторін, так і формою вираження цієї аргументації.
«Не по понятіям», «нє пацан», «терпіла», «замусорився», «мусорізм».
Натрапляючи на подібні коментарі, мимоволі ловиш себе на думці, що дискусію ведуть не українські націоналісти, а представники кримінальних угруповань, які у 90-х тероризували «комерсів» і розводили «терпіл».
Націоналісти ніколи не ганьбилися подібним. Не можна жити одночасно за Декалогом і «по понятіям».
Націоналіст живе за принципами, які були окреслені Миколою Сціборським ще у далекому 1935 році: «Все те добре, що добре для блага, сили й розвитку моєї нації; все те зле, що цю силу й розвиток послаблює..».
Кримінал (на всіх рівнях) нищить націю і державу, дідівщина руйнує армію. Сповідуєш блатні принципи? Шкодиш нації!
«Ідея нації» і «блатна ідея» не сумісні.
У всіх нас є вибір між побратимами з бригад ЗСУ та НГУ і «братками» з «бригад».
З ким ти? З «мурчиками» чи націоналістами?
Кожен обирає своє…
На цьому все. Всім українцям добра, а кацапам – смерть!
Українські націоналісти, потрапляючи до нелюдської системи сталінських концтаборів ГУЛАГу, ніколи не жили за «воровскімі законамі», не засмічували своєї мови кримінальною «фенею», не бруднились «блатною романтикою».
Вони не збирались підлаштовуватись під вибудувану москалями злодійську ієрархію. «Блатні», «пахани», «козли», «стукачі». Без різниці! Все це кримінальне сміття, у разі потреби, швидко ліквідовувалось націоналістами.
Навіть українофоб Солженіцин визнавав, що перша хвиля опору в таборах почалася після прибуття до них саме українських націоналістів:
«Вони привезли «бацилу» бунту… Молоді, сильні хлопці, взяті просто з партизанської стежки, роздивилися, вжахнулися цього сплячого рабства і потягнулися до ножа… Бандерівці ввели свої закони: за крадіжку хлібної пайки – смерть, за знущання над політичними – страта; вбивали також за доноси і зраду. У Сусуманському таборі спалили барак, де було 200 злодіїв».
Націоналістів не цікавила «блатна творчість», вони не визнавали «понятій». Націоналісти, перебуваючи в ув’язнені десятки років, ніколи не намагались інтегруватись у блатну систему, вони руйнували її. Націоналісти жили за Декалогом. Їх метою було не збагачення і не теплі посади.
«Ми пам'ятали наказ Проводу ОУН: продовжувати боротьбу за волю України й інших поневолених народів скрізь і за будь-яких обставин», — згадував в’язень ГУЛАГу, старшина УПА, Степан Семенюк.
Метастази московської блатної культури пронизували весь СССР. Вони охоплювали силові структури, огидно проявляли себе в армії через дідівщину. Росія повністю успадкувала цю блатну гниль і блювотиння. Проте й частина українського суспільства була отруєна цим. На жаль, серед «отруєних» є й ті, хто називає себе «українськими націоналістами».
Нині, спостерігаючи за перебігом дискусій у мережі, між людьми які позиціонують себе українськими націоналістами, був неприємно вражений, як аргументацією однієї зі сторін, так і формою вираження цієї аргументації.
«Не по понятіям», «нє пацан», «терпіла», «замусорився», «мусорізм».
Натрапляючи на подібні коментарі, мимоволі ловиш себе на думці, що дискусію ведуть не українські націоналісти, а представники кримінальних угруповань, які у 90-х тероризували «комерсів» і розводили «терпіл».
Націоналісти ніколи не ганьбилися подібним. Не можна жити одночасно за Декалогом і «по понятіям».
Націоналіст живе за принципами, які були окреслені Миколою Сціборським ще у далекому 1935 році: «Все те добре, що добре для блага, сили й розвитку моєї нації; все те зле, що цю силу й розвиток послаблює..».
Кримінал (на всіх рівнях) нищить націю і державу, дідівщина руйнує армію. Сповідуєш блатні принципи? Шкодиш нації!
«Ідея нації» і «блатна ідея» не сумісні.
У всіх нас є вибір між побратимами з бригад ЗСУ та НГУ і «братками» з «бригад».
З ким ти? З «мурчиками» чи націоналістами?
Кожен обирає своє…
На цьому все. Всім українцям добра, а кацапам – смерть!