![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanIhor Lutsenko
А заодно іще більйон потрібних нам речей на кшталт якісних дронів на оптоволокні, безпечних бойових частин, українських дронів «шахедного» класу? Причому не тільки у аналогічній якості, а, в першу чергу у кількості? Адже війна — це магія великих чисел, то де ця магія?
Потрібно, врешті, примусити цим займатися державу!
Тому ми не можемо дозволити її повністю ігнорувати. Це нераціонально, бо держава як гравець — найбагатший і найсильніший.
Я на місці Зеленського створив би орган із завданням створювати потрібні фронту рішення. Я б на місці Єрмака переконав би Верховного нагородити цей орган НАДЗВИЧАЙНИМИ повноваженнями, зокрема, такими:
1. Отримувати значні фінансові ресурси на розробку інновацій. Мова йде про десятки мільйонів доларів на один проект. А не ті десятки тисяч у вигляді грантів, які зараз вважаються манною небесною.
2. Мати повноваження мобілізовувати приватні підприємства для потреб галузі. Нам потрібні приміщення у захищених місцях, нам потрібні специфічні технології тощо. І держава має мати можливість швидко залучати приватний бізнес для вирішення технологічних задач. Саме у наказовому порядку, а не так, як зараз, бігати вмовляти слізно — ну займіться цим, ну будь ласка.
3. Мати можливість міняти миттєво правове поле у потрібному напрямі. Закони, укази президента, постанови Кабміну мають за проханням цього надзвичайного органу прийматися протягом навіть не днів, а годин.
4. Мати можливість переміщати будь-яку людину з будь-якого місця у державі. Приміром, якщо потрібний інженер є зараз військовослужбовцем — необхідно, щоб він протягом доби-двох міг почати займатися тим, що потрібно для створення того чи іншого технологічного рішення. Звісно, мати можливість давати справжню, броньовану бронь тим, хто цього заслуговує.
Словом, треба більше жорсткості, влади і зухвалості. Інакше ми війну не виграємо.
І не слід боятися. Гірше навряд чи буде. Приміром, у пункті 2 маємо приклад — оптоволокно, яким ми воюємо уже рік і яким ще раніше почав активно воювати наш противник — з нього зняли тільки на днях митні та інші фіскальні обтяження. Ну куди вже гірше з таким темпом роботи?
Кого поставити керувати? Хай до мене звертаються, я скажу. Але чи зможе у нинішньому політичному кліматі таке відомство очолити талановита та заряджена на результат людина? Я не можу примусити своє серце у це повірити. Але все ж.
Чи почує президент цей мій сигнал? Теж моє серце тут без жодної краплі оптимізму. Але раптом.
Без надії будемо сподіватися, у нас для цього усі можливості. Давайте піднімати ці хвилі. Можливо, я помиляюся, але чомусь мені здається, що якщо присобачити сюди в пост фото Зеленського, то ймовірність, що він почує ці слова, зросте? Чи я неправий? Напишіть.
PS Паралельно, звісно, варто йти раціонально і розбудовувати власні, не-державні спроможності, про що я писав раніше. Але без бою державний ресурс слід не віддавати.
А заодно іще більйон потрібних нам речей на кшталт якісних дронів на оптоволокні, безпечних бойових частин, українських дронів «шахедного» класу? Причому не тільки у аналогічній якості, а, в першу чергу у кількості? Адже війна — це магія великих чисел, то де ця магія?
Потрібно, врешті, примусити цим займатися державу!
Тому ми не можемо дозволити її повністю ігнорувати. Це нераціонально, бо держава як гравець — найбагатший і найсильніший.
Я на місці Зеленського створив би орган із завданням створювати потрібні фронту рішення. Я б на місці Єрмака переконав би Верховного нагородити цей орган НАДЗВИЧАЙНИМИ повноваженнями, зокрема, такими:
1. Отримувати значні фінансові ресурси на розробку інновацій. Мова йде про десятки мільйонів доларів на один проект. А не ті десятки тисяч у вигляді грантів, які зараз вважаються манною небесною.
2. Мати повноваження мобілізовувати приватні підприємства для потреб галузі. Нам потрібні приміщення у захищених місцях, нам потрібні специфічні технології тощо. І держава має мати можливість швидко залучати приватний бізнес для вирішення технологічних задач. Саме у наказовому порядку, а не так, як зараз, бігати вмовляти слізно — ну займіться цим, ну будь ласка.
3. Мати можливість міняти миттєво правове поле у потрібному напрямі. Закони, укази президента, постанови Кабміну мають за проханням цього надзвичайного органу прийматися протягом навіть не днів, а годин.
4. Мати можливість переміщати будь-яку людину з будь-якого місця у державі. Приміром, якщо потрібний інженер є зараз військовослужбовцем — необхідно, щоб він протягом доби-двох міг почати займатися тим, що потрібно для створення того чи іншого технологічного рішення. Звісно, мати можливість давати справжню, броньовану бронь тим, хто цього заслуговує.
Словом, треба більше жорсткості, влади і зухвалості. Інакше ми війну не виграємо.
І не слід боятися. Гірше навряд чи буде. Приміром, у пункті 2 маємо приклад — оптоволокно, яким ми воюємо уже рік і яким ще раніше почав активно воювати наш противник — з нього зняли тільки на днях митні та інші фіскальні обтяження. Ну куди вже гірше з таким темпом роботи?
Кого поставити керувати? Хай до мене звертаються, я скажу. Але чи зможе у нинішньому політичному кліматі таке відомство очолити талановита та заряджена на результат людина? Я не можу примусити своє серце у це повірити. Але все ж.
Чи почує президент цей мій сигнал? Теж моє серце тут без жодної краплі оптимізму. Але раптом.
Без надії будемо сподіватися, у нас для цього усі можливості. Давайте піднімати ці хвилі. Можливо, я помиляюся, але чомусь мені здається, що якщо присобачити сюди в пост фото Зеленського, то ймовірність, що він почує ці слова, зросте? Чи я неправий? Напишіть.
PS Паралельно, звісно, варто йти раціонально і розбудовувати власні, не-державні спроможності, про що я писав раніше. Але без бою державний ресурс слід не віддавати.