![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanAlexandr Kochetkov
Росіяни масово запускають нові ударні дрони V2U, які здатні самостійно виявляти й уражати цілі без оператора, орієнтуючись не на GPS, а на «комп’ютерний зір». Вперше їх помітили на Сумщині ще в лютому, а у травні українські військові фіксували до пів тисячі нічних атак такими безпілотниками щодоби.
Ці вироби здатні нести до 3,5 кг бойового навантаження, у тому числі кумулятивно-фугасні боєприпаси типу KOFZBCh. Їхні швидкість і дальність варіюються залежно від конфігурації — від електродвигуна до версії з ДВС, дрон може долати понад 100 км. Виробництво таких дронів зростає лавиноподібно: якщо у 2024 році росія виготовила близько 15 тисяч дальніх БпЛА, то у 2025 — уже понад 30 тисяч. До 70 одиниць щодня — і все частіше в «зграях», коли кілька V2U одночасно атакують одну ціль.
Фахівці Головного управління розвідки взялися нейтралізувати загрозу: спільно з аналітиками War&Sanctions перехопили уламки БПЛА і «розпакували» вороже ноу-хау до останнього транзистора. Виявилося, що V2U — це не продукт високих російських технологій, а ретельно зібрана конструкція з міжнародних компонентів, часто — з відкритого ринку. Центральна обчислювальна система дрона — китайський мінікомп’ютер Leetop A203 або A603, у якому працює американський процесор NVIDIA Jetson Orin. Саме цей модуль дозволяє дрону аналізувати відео в реальному часі, порівнювати зображення з базою фото місцевості та самостійно наводитися на ціль.
Попри наявність GPS-модуля, V2U практично не покладається на супутникову навігацію. Через роботу українських засобів РЕБ, які активно глушать сигнал, дрон використовує візуальну орієнтацію: камера плюс LiDAR плюс попередньо завантажена мапа. Це вимагає потужного зберігання даних — тому в дроні стоїть SSD-накопичувач на 128 гігабайт. А завдяки модулю FPV через LTE (модем Microdrive Tandem‑4GS‑OEM‑11 з українською SIM-карткою) оператор усе ж може втрутитися в політ — хоча технічно V2U не потребує людини, щоб знайти і вдарити.
Зібрана інформація – лише верхівка айсберга, але розвідники вирішили копати глибше. ГУР ідентифікував практично всю апаратну складову: китайські електродвигуни, регулятори, накопичувачі, сервоприводи, MOSFET-транзистори, батареї. Виявилося, що БПЛА нашпигований західним обладнанням: містить японський сенсор Sony IMX477, ірландське реле TE Connectivity, швейцарський мікроконтролер STM32, тайванський контролер руху й Wi-Fi-модуль Intel AC 8265 зі США, а вже збирають та постачають дрони дві російські й дві китайські компанії.
Завдяки цій роботі стало очевидним, що росіяни не тільки ігнорують санкції, а й активно будують обхідні маршрути для закупівель. Модулі, що використовуються в V2U, вільно продаються на AliExpress, позначаються як «побутові» або «навчальні», а на практиці — перетворюються на знаряддя смерті. Виходить, що санкції працюють вибірково, контроль за експортом компонентів слабкий, а компанії, які постачають чипи, сенсори та контролери, часто навіть не знають (або вдають, що не знають), куди йдуть їхні товари. Це сигнал для партнерів України: потрібно не лише передавати зброю, а й запобігати її появі у ворога — через контроль технологій. Саме тому такі «розпаковки» — не дрібна робота з уламками, а важлива робота на перспективу.
Росіяни масово запускають нові ударні дрони V2U, які здатні самостійно виявляти й уражати цілі без оператора, орієнтуючись не на GPS, а на «комп’ютерний зір». Вперше їх помітили на Сумщині ще в лютому, а у травні українські військові фіксували до пів тисячі нічних атак такими безпілотниками щодоби.
Ці вироби здатні нести до 3,5 кг бойового навантаження, у тому числі кумулятивно-фугасні боєприпаси типу KOFZBCh. Їхні швидкість і дальність варіюються залежно від конфігурації — від електродвигуна до версії з ДВС, дрон може долати понад 100 км. Виробництво таких дронів зростає лавиноподібно: якщо у 2024 році росія виготовила близько 15 тисяч дальніх БпЛА, то у 2025 — уже понад 30 тисяч. До 70 одиниць щодня — і все частіше в «зграях», коли кілька V2U одночасно атакують одну ціль.
Фахівці Головного управління розвідки взялися нейтралізувати загрозу: спільно з аналітиками War&Sanctions перехопили уламки БПЛА і «розпакували» вороже ноу-хау до останнього транзистора. Виявилося, що V2U — це не продукт високих російських технологій, а ретельно зібрана конструкція з міжнародних компонентів, часто — з відкритого ринку. Центральна обчислювальна система дрона — китайський мінікомп’ютер Leetop A203 або A603, у якому працює американський процесор NVIDIA Jetson Orin. Саме цей модуль дозволяє дрону аналізувати відео в реальному часі, порівнювати зображення з базою фото місцевості та самостійно наводитися на ціль.
Попри наявність GPS-модуля, V2U практично не покладається на супутникову навігацію. Через роботу українських засобів РЕБ, які активно глушать сигнал, дрон використовує візуальну орієнтацію: камера плюс LiDAR плюс попередньо завантажена мапа. Це вимагає потужного зберігання даних — тому в дроні стоїть SSD-накопичувач на 128 гігабайт. А завдяки модулю FPV через LTE (модем Microdrive Tandem‑4GS‑OEM‑11 з українською SIM-карткою) оператор усе ж може втрутитися в політ — хоча технічно V2U не потребує людини, щоб знайти і вдарити.
Зібрана інформація – лише верхівка айсберга, але розвідники вирішили копати глибше. ГУР ідентифікував практично всю апаратну складову: китайські електродвигуни, регулятори, накопичувачі, сервоприводи, MOSFET-транзистори, батареї. Виявилося, що БПЛА нашпигований західним обладнанням: містить японський сенсор Sony IMX477, ірландське реле TE Connectivity, швейцарський мікроконтролер STM32, тайванський контролер руху й Wi-Fi-модуль Intel AC 8265 зі США, а вже збирають та постачають дрони дві російські й дві китайські компанії.
Завдяки цій роботі стало очевидним, що росіяни не тільки ігнорують санкції, а й активно будують обхідні маршрути для закупівель. Модулі, що використовуються в V2U, вільно продаються на AliExpress, позначаються як «побутові» або «навчальні», а на практиці — перетворюються на знаряддя смерті. Виходить, що санкції працюють вибірково, контроль за експортом компонентів слабкий, а компанії, які постачають чипи, сенсори та контролери, часто навіть не знають (або вдають, що не знають), куди йдуть їхні товари. Це сигнал для партнерів України: потрібно не лише передавати зброю, а й запобігати її появі у ворога — через контроль технологій. Саме тому такі «розпаковки» — не дрібна робота з уламками, а важлива робота на перспективу.