![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalan19 квітня 2023 р.
Протягом дев'яти років на мені лежав громадянський обов'язок: я був одним зі спікерів на тему подій 2 травня 2014 року в Одесі.
Інтерес ЗМІ та політиків до цієї теми мав чітку циклічність. Протягом року вона не цікавила нікого. Але був один чи два тижні на рік, наприкінці квітня, коли ця тема цікавила геть усіх.
Це було важко. Особливо дивно було чути: "Розкажіть, будь ласка, нашим глядачам, що відбулося в той день в Одесі. Краще коротенько, ми все одно виріжемо - синхрон тридцять секунд"...
Через певні обставини ЦЬОГО РОКУ Я НЕ ДАВАТИМУ ЖОДНОГО КОМЕНТАРЯ НА ЦЮ ТЕМУ.
Але хочу зауважити на одному принциповому моменті.
Насправді 2 травня 2014 року В ОДЕСІ МАСОВИХ ЗАВОРУШЕНЬ НЕ БУЛО.
А що було? Були зіткнення між групами людей, які повністю відповідають визначенню "воююча сторона" за ст. 1 додатку до IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі (Гаага, 18 жовтня 1907 року, дата набрання чинності для України: 24.08.1991),
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_222#Text
Тобто - в той день на одеських вулицях були бойові дії між українськими нерегулярними силами та російськими нерегулярними силами. Це був епізод російсько-української війни, яка розпочалася, нагадаю, 20 лютого 2014 року - за два з половиною місяці до того.
Визнання цього факту має в першу чергу юридичне значення. Солдат не підлягає кримінальній відповідальності за вбивство ворога, і боєць нерегулярного загону - так само. Тому учасники тих подій не підлягають відповідальності за дії, вчинені під час бою, які, на перший погляд, містять ознаки криміналу.
Єдиний кримінальний злочин, який я вбачаю - це те, що громадяни України воювали в той день під російськими прапорами у складі російських нерегулярних підрозділів проти України. Це - державна зрада, стаття 111 ККУ, від дванадцяти до п’ятнадцяти з конфіскацією.
На жаль, кримінальних проваджень саме за ст. 111 ККУ я щось не пригадую. Проте є за ст. 294 (масові заворушення) на учасників з обох боків.
Зараз я не дивуюсь, що практично усі суди по цих провадженнях або тягнуться багато років, або закінчилися нічим. У мене питають: чому так, що це - нефаховість чи саботаж слідчих, чи відсутність політичної воли?
Зараз я маю відповідь. Усі провадження за статтею "масові заворушення" були приречені з самого початку. Через відсутність складу злочину.
Добре, припустимо. Що в такому випадку мала зробити українська влада по підсумках 2 травня?
Учасникам з українського боку - принаймні подякувати. Можливо, надати статус УБД, якщо є на це процедура, тим, стосовно кого є підстави.
Учасникам подій з російської сторони з українськими паспортами - оголосити про підозру за ст. 111 ККУ (компетенція СБУ), можливо, з додатковою кваліфікацією.
Учасників подій з російської сторони з російськими паспортами - тримати у полоні як військовополонених, з усіма наслідками.
І, до речі, зробити принаймні щось з цього ще не пізно.
Протягом дев'яти років на мені лежав громадянський обов'язок: я був одним зі спікерів на тему подій 2 травня 2014 року в Одесі.
Інтерес ЗМІ та політиків до цієї теми мав чітку циклічність. Протягом року вона не цікавила нікого. Але був один чи два тижні на рік, наприкінці квітня, коли ця тема цікавила геть усіх.
Це було важко. Особливо дивно було чути: "Розкажіть, будь ласка, нашим глядачам, що відбулося в той день в Одесі. Краще коротенько, ми все одно виріжемо - синхрон тридцять секунд"...
Через певні обставини ЦЬОГО РОКУ Я НЕ ДАВАТИМУ ЖОДНОГО КОМЕНТАРЯ НА ЦЮ ТЕМУ.
Але хочу зауважити на одному принциповому моменті.
Насправді 2 травня 2014 року В ОДЕСІ МАСОВИХ ЗАВОРУШЕНЬ НЕ БУЛО.
А що було? Були зіткнення між групами людей, які повністю відповідають визначенню "воююча сторона" за ст. 1 додатку до IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі (Гаага, 18 жовтня 1907 року, дата набрання чинності для України: 24.08.1991),
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_222#Text
Тобто - в той день на одеських вулицях були бойові дії між українськими нерегулярними силами та російськими нерегулярними силами. Це був епізод російсько-української війни, яка розпочалася, нагадаю, 20 лютого 2014 року - за два з половиною місяці до того.
Визнання цього факту має в першу чергу юридичне значення. Солдат не підлягає кримінальній відповідальності за вбивство ворога, і боєць нерегулярного загону - так само. Тому учасники тих подій не підлягають відповідальності за дії, вчинені під час бою, які, на перший погляд, містять ознаки криміналу.
Єдиний кримінальний злочин, який я вбачаю - це те, що громадяни України воювали в той день під російськими прапорами у складі російських нерегулярних підрозділів проти України. Це - державна зрада, стаття 111 ККУ, від дванадцяти до п’ятнадцяти з конфіскацією.
На жаль, кримінальних проваджень саме за ст. 111 ККУ я щось не пригадую. Проте є за ст. 294 (масові заворушення) на учасників з обох боків.
Зараз я не дивуюсь, що практично усі суди по цих провадженнях або тягнуться багато років, або закінчилися нічим. У мене питають: чому так, що це - нефаховість чи саботаж слідчих, чи відсутність політичної воли?
Зараз я маю відповідь. Усі провадження за статтею "масові заворушення" були приречені з самого початку. Через відсутність складу злочину.
Добре, припустимо. Що в такому випадку мала зробити українська влада по підсумках 2 травня?
Учасникам з українського боку - принаймні подякувати. Можливо, надати статус УБД, якщо є на це процедура, тим, стосовно кого є підстави.
Учасникам подій з російської сторони з українськими паспортами - оголосити про підозру за ст. 111 ККУ (компетенція СБУ), можливо, з додатковою кваліфікацією.
Учасників подій з російської сторони з російськими паспортами - тримати у полоні як військовополонених, з усіма наслідками.
І, до речі, зробити принаймні щось з цього ще не пізно.