![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanViktor Leshyk
Російські ЗМІ активно згадують десятиріччя від дня вбивства невідомими особами Олеся Бузини. У день смерті Путін відразу на Прямій лінії згадав Бузину в такому контексті: от ви бачите хто здійснив переворот в Україні - терористи і русофоби. Вже тоді це мені здалося цілковитою сценарною заготовкою.
Олеся я знав і немало спілкувався в кінці 90-х. Він ніколи не справляв враження людини, яка б могла мати якісь радикальні погляди. Такий собі мамин синочок, де батько був колишнім офіцером КДБ, а потім офіцером СБУ і в разі чого міг виручити. Єдино чим він чітко вирізнявся - непомірною жадобою слави. Оскільки на політичному полі йому нічого не світило - він був флегматиком, говорив повільно, інколи взагалі складалося враження, що говорить сам з собою - з такими "здібностями оратора" і такою непомірною жадобою слави (хоча б навіть Геростратової) Олесь вибрав шлях троллінга українства, як такого.
Книжка за книжкою тупого псевдоісторичного "стьоба" зробили його учасником телешоу і він встиг вламати свій шмат слави. Але він був нічий ні кланово ні політично. А таких, як сиріт у розвідці, спецслужби легко віддають на заклання з певною метою - створити новий образ української фашистської держави. Практично в той же час (місяцем раніше-місяцем пізніше) вбито було за незʼясованих обставин ще цілий ряд примітних фігур з антиукраїнським забарвленням: Олега Калашнікова, Михайла Чечетова, Олександра Пеклушенка, Станіслава Мельника... Просто під носом у тодішньої влади ФСБ проводила свою спецоперацію по підготовці думки росіян до неминучого силового вирішення "українського питання", де Україна стала оплотом світової "русофобії і фашизму
Російські ЗМІ активно згадують десятиріччя від дня вбивства невідомими особами Олеся Бузини. У день смерті Путін відразу на Прямій лінії згадав Бузину в такому контексті: от ви бачите хто здійснив переворот в Україні - терористи і русофоби. Вже тоді це мені здалося цілковитою сценарною заготовкою.
Олеся я знав і немало спілкувався в кінці 90-х. Він ніколи не справляв враження людини, яка б могла мати якісь радикальні погляди. Такий собі мамин синочок, де батько був колишнім офіцером КДБ, а потім офіцером СБУ і в разі чого міг виручити. Єдино чим він чітко вирізнявся - непомірною жадобою слави. Оскільки на політичному полі йому нічого не світило - він був флегматиком, говорив повільно, інколи взагалі складалося враження, що говорить сам з собою - з такими "здібностями оратора" і такою непомірною жадобою слави (хоча б навіть Геростратової) Олесь вибрав шлях троллінга українства, як такого.
Книжка за книжкою тупого псевдоісторичного "стьоба" зробили його учасником телешоу і він встиг вламати свій шмат слави. Але він був нічий ні кланово ні політично. А таких, як сиріт у розвідці, спецслужби легко віддають на заклання з певною метою - створити новий образ української фашистської держави. Практично в той же час (місяцем раніше-місяцем пізніше) вбито було за незʼясованих обставин ще цілий ряд примітних фігур з антиукраїнським забарвленням: Олега Калашнікова, Михайла Чечетова, Олександра Пеклушенка, Станіслава Мельника... Просто під носом у тодішньої влади ФСБ проводила свою спецоперацію по підготовці думки росіян до неминучого силового вирішення "українського питання", де Україна стала оплотом світової "русофобії і фашизму