![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanКостянтин Машовець
Якщо у розуміння сенсу та змісту зовнішньої та внутрішньої політики нинішньої Адміністрації США підставити такий термін, як "оптимізація видатків", то вона із "незрозумілої" та "хаотичної" зразу стає цілком "зрозумілою" та "впорядкованною"...
Очевидно, США зараз досить активно "скидають баласт", або те, що за такий вважають...
Інша справа, що оцінка речей, на предмет "баласту", в них досить спірна. Доволі часто, у цьому питанні американці ризикують "разом із брудною водою виплеснути й дитину"...
Однак, мене зовсім не здивує, якщо нинішня команда кризис-менеджерів у вигляді американських ізоляціоністів, з часом, поступиться своїм місцем іншим людям. Звісно, це буде не сьогодні й не завтра... спочатку, очевидно, буде світова фінансово-економічна криза. Цілком можливо, що глобального масштабу.
У цьому сенсі, американські еліти, явно не плекають жодних ілюзій й свідомо до неї їдуть. Однак, цей період об'єктивно не може бути занадто довгим, хоча б в силу того, що світ сьогодні, через перехід до нового технологічного укладу, ВЖЕ став глобальним. Починаючи з розподілу промислово-технологічних ланцюжків між країнами та навіть континентами, закінчуючи швидкістю та обсягами розповсюдження інформації.
Довго "ізолюватися" й "оптимізувати свої власні видатки" у США просто технічно не вийде. Рано чи пізно доведеться від виключно проблем, образно кажучи "техаських фермерів", знову повернутися до світового ринку та глобального розподілу виробництва. Й відповідно - до активної ролі у світовій (глобальній) політиці, яка є СЛІДСТВОМ й НАСЛІДКОМ саме виробничих відносин, в першу чергу, в самих США.
Але, у цьому сенсі, завжди варто пам'ятати, що все буде відбуватися ЗНАЧНО ШВИДШЕ ніж в попередні періоди світових економічних криз. Раніше, щоб інформація з одного контененту потрапила до іншого й відповідно, якось повпливала на ту чи іншу групу країн, або окрему країну потрібні були місяці, потім тижні, далі - дні. Зараз, це займає лічені секунди... ну нехай, навіть, хвилини.
Рішення, прийнятті десь у Вашингтоні, Лондоні, Берліні, Пекіні чи Токіо стають відомими майже всьому світові вже через декілька хвилин. Через це, різко скорочується час "реакції" одних світових гравців на дії та рішення інших. Відповідно, усі процеси у світовій політиці, економиці та фінансах РІЗКО пришвидшуються...
Розв'язати війну (й тут же її програти, або виграти), ввести чи зняти торгівельні мита (й тут же відчути наслідки цього), навіть, вплинути на стан фондових ринків чи рівень видобутку нафти, газу (інших корисних копалин), або здійснити якусь іншу річь глобального рівня, сьогодні може зайняти лише кілька діб, а то й взагалі - добу. Раніше, на це уходили роки чи, навіть, десятиріччя...
Поки, америка зайнялись тим, що, образно кажучи, намагається "звести дебіт з кредітом" на власних рахунках й в першу чергу, шляхом "ужимання своїх видатків". Нехай навіть шляхом, ззовні схожим на таке собі цунамі. Але, саме "цікаве" настане тоді, коли вона закінчить це робити... й триватиме цей період, не так довго, як декому здається.
Якщо у розуміння сенсу та змісту зовнішньої та внутрішньої політики нинішньої Адміністрації США підставити такий термін, як "оптимізація видатків", то вона із "незрозумілої" та "хаотичної" зразу стає цілком "зрозумілою" та "впорядкованною"...
Очевидно, США зараз досить активно "скидають баласт", або те, що за такий вважають...
Інша справа, що оцінка речей, на предмет "баласту", в них досить спірна. Доволі часто, у цьому питанні американці ризикують "разом із брудною водою виплеснути й дитину"...
Однак, мене зовсім не здивує, якщо нинішня команда кризис-менеджерів у вигляді американських ізоляціоністів, з часом, поступиться своїм місцем іншим людям. Звісно, це буде не сьогодні й не завтра... спочатку, очевидно, буде світова фінансово-економічна криза. Цілком можливо, що глобального масштабу.
У цьому сенсі, американські еліти, явно не плекають жодних ілюзій й свідомо до неї їдуть. Однак, цей період об'єктивно не може бути занадто довгим, хоча б в силу того, що світ сьогодні, через перехід до нового технологічного укладу, ВЖЕ став глобальним. Починаючи з розподілу промислово-технологічних ланцюжків між країнами та навіть континентами, закінчуючи швидкістю та обсягами розповсюдження інформації.
Довго "ізолюватися" й "оптимізувати свої власні видатки" у США просто технічно не вийде. Рано чи пізно доведеться від виключно проблем, образно кажучи "техаських фермерів", знову повернутися до світового ринку та глобального розподілу виробництва. Й відповідно - до активної ролі у світовій (глобальній) політиці, яка є СЛІДСТВОМ й НАСЛІДКОМ саме виробничих відносин, в першу чергу, в самих США.
Але, у цьому сенсі, завжди варто пам'ятати, що все буде відбуватися ЗНАЧНО ШВИДШЕ ніж в попередні періоди світових економічних криз. Раніше, щоб інформація з одного контененту потрапила до іншого й відповідно, якось повпливала на ту чи іншу групу країн, або окрему країну потрібні були місяці, потім тижні, далі - дні. Зараз, це займає лічені секунди... ну нехай, навіть, хвилини.
Рішення, прийнятті десь у Вашингтоні, Лондоні, Берліні, Пекіні чи Токіо стають відомими майже всьому світові вже через декілька хвилин. Через це, різко скорочується час "реакції" одних світових гравців на дії та рішення інших. Відповідно, усі процеси у світовій політиці, економиці та фінансах РІЗКО пришвидшуються...
Розв'язати війну (й тут же її програти, або виграти), ввести чи зняти торгівельні мита (й тут же відчути наслідки цього), навіть, вплинути на стан фондових ринків чи рівень видобутку нафти, газу (інших корисних копалин), або здійснити якусь іншу річь глобального рівня, сьогодні може зайняти лише кілька діб, а то й взагалі - добу. Раніше, на це уходили роки чи, навіть, десятиріччя...
Поки, америка зайнялись тим, що, образно кажучи, намагається "звести дебіт з кредітом" на власних рахунках й в першу чергу, шляхом "ужимання своїх видатків". Нехай навіть шляхом, ззовні схожим на таке собі цунамі. Але, саме "цікаве" настане тоді, коли вона закінчить це робити... й триватиме цей період, не так довго, як декому здається.