![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
можу підказати напрямки, які цікавлять американців. По-перше це українці в Амеріці (не дивуйтеся) і американці в Україні. Це не обов'язково видатні особи, хоча це теж, але і пересічні історії, мінімально логічно оброблені статисткою чи соціологією чи, на худий кінець, в вигляді щемливих сторіз. По-друге ПРОСТО американистика. І в третє україністика! да, Карле, американці всупереч міфу охоче цікавляться літературою про інші країни, народи, держави. Теми будь-які. Якщо вийде книжка про українських композиторів, письмеників або художників, це викличе резонанс. Між іншим в Нюйорку є емігрантська галерея мистецтв України! російської нема, українська є. Люди ходять. Гроші заробляються. Ще один напрямок. Кухня! перелік невичерпний. Економіка, туризм, політика - все те дуже цікавить різні сектори американців. Ще: життя діаспор, представлених в США (тобто практично будь-яких) в Україні: буде попит в тих самих діаспорах та серед політиків, які ті діаспори окучують.
-----
Viktor Pushkar
Одна із стратегічних переваг московитів перед Україною - їхні ретельно вибудовані прямі стосунки із США, в тому числі академічні. На ці стосунки регулярно виділялись бюджети. Навіть на піку холодної війни були дружні і напівдружні візити, були стажування кремленологів (тм) безпосередньо в Кремлі, де вони не лише вивчали точку зору кремлінів, але починали сприймати її емоційно близькою. Через кав'яр, водку і матрьошку.
А що могла тому протиставити Україна? 2-3 дослідницьких центри, створені на гроші діаспори, і епізодичні неформальні контакти. Отже, москвофіли досі сидять ближче до головних керівних крісел, ніж українофіли. А іноді в самих кріслах. Хочете поміняти цю ситуацію? Розвивайте контакти із США. Інвестуйте в них не лише гроші, але також розумові зусилля.
Трохи історії, яка частково пояснює сучасність. Троцький був політиком, лояльним до США; Ленін був німецьким агентом впливу, і це одне з джерел їхнього внутрішньопартійного конфлікту. Ідеологія там слугувала інформаційним шумом, що прикривав інтереси зовнішніх гравців. Випиляти Троцького і троцкістів Сталіну допомогло відновлення зв'язків з Німеччиною. Він же допоміг Гітлеру прийти до влади, коли заборонив німецьким комуністам формувати коаліційний уряд із соціал-демократами. Звісно, коммі мали свої причини не любити соці, але не настільки поважні, щоб замість коаліційного уряду у повному складі піти в концтабір. Хто шанує Гітлера, має заодно вшанувати Сталіна. Вірно і зворотнє...отакий вийшов Альтератіф фюр Дойчланд.
Троцький розрахувався із США за підтримку саме в той спосіб, який пропонують Зеленському. Пустив американців в Росію на пільгових умовах. Вони врятували червоних від голоду, вони ж допомагали робити індустріалізацію, на чому дехто добре заробив. А Україну від голоду в 1933 не рятували, бо в них тут не було свого Троцького. Правда, коли почалась боротьба з троцкізмом, дехто з американців потрапив в совітський концтабір. Але ж лєс рубят, щєпкі лєтят...
США дуже різні, і у них є проблема з виробленням спільних векторів політики. Інша справа, що московити не вміють бути вдячними. Антиамериканізм їхня духовна скрєпа, хоч скільки вагонів ніжок Буша вони з'їдять. Сколько волка нє кормі, а всьо в лес смотріт (с)... А українці антиамериканської скрєпи не мають. Отже, в трохи довшій перспективі, мати справу з нами надійніше і вигідніше.
=====
за переговорні позиції московитів я спокійний, тому що вони самі їх зіпсують.
Щось утнуть дике, потім ще і ще. І думатимуть що підсилили аргументи.
Звідки знаю?
Завжди так роблять. Інакше просто не вміють, не вчили, неважливо причини, важливо наслідки
можу підказати напрямки, які цікавлять американців. По-перше це українці в Амеріці (не дивуйтеся) і американці в Україні. Це не обов'язково видатні особи, хоча це теж, але і пересічні історії, мінімально логічно оброблені статисткою чи соціологією чи, на худий кінець, в вигляді щемливих сторіз. По-друге ПРОСТО американистика. І в третє україністика! да, Карле, американці всупереч міфу охоче цікавляться літературою про інші країни, народи, держави. Теми будь-які. Якщо вийде книжка про українських композиторів, письмеників або художників, це викличе резонанс. Між іншим в Нюйорку є емігрантська галерея мистецтв України! російської нема, українська є. Люди ходять. Гроші заробляються. Ще один напрямок. Кухня! перелік невичерпний. Економіка, туризм, політика - все те дуже цікавить різні сектори американців. Ще: життя діаспор, представлених в США (тобто практично будь-яких) в Україні: буде попит в тих самих діаспорах та серед політиків, які ті діаспори окучують.
-----
Viktor Pushkar
Одна із стратегічних переваг московитів перед Україною - їхні ретельно вибудовані прямі стосунки із США, в тому числі академічні. На ці стосунки регулярно виділялись бюджети. Навіть на піку холодної війни були дружні і напівдружні візити, були стажування кремленологів (тм) безпосередньо в Кремлі, де вони не лише вивчали точку зору кремлінів, але починали сприймати її емоційно близькою. Через кав'яр, водку і матрьошку.
А що могла тому протиставити Україна? 2-3 дослідницьких центри, створені на гроші діаспори, і епізодичні неформальні контакти. Отже, москвофіли досі сидять ближче до головних керівних крісел, ніж українофіли. А іноді в самих кріслах. Хочете поміняти цю ситуацію? Розвивайте контакти із США. Інвестуйте в них не лише гроші, але також розумові зусилля.
Трохи історії, яка частково пояснює сучасність. Троцький був політиком, лояльним до США; Ленін був німецьким агентом впливу, і це одне з джерел їхнього внутрішньопартійного конфлікту. Ідеологія там слугувала інформаційним шумом, що прикривав інтереси зовнішніх гравців. Випиляти Троцького і троцкістів Сталіну допомогло відновлення зв'язків з Німеччиною. Він же допоміг Гітлеру прийти до влади, коли заборонив німецьким комуністам формувати коаліційний уряд із соціал-демократами. Звісно, коммі мали свої причини не любити соці, але не настільки поважні, щоб замість коаліційного уряду у повному складі піти в концтабір. Хто шанує Гітлера, має заодно вшанувати Сталіна. Вірно і зворотнє...отакий вийшов Альтератіф фюр Дойчланд.
Троцький розрахувався із США за підтримку саме в той спосіб, який пропонують Зеленському. Пустив американців в Росію на пільгових умовах. Вони врятували червоних від голоду, вони ж допомагали робити індустріалізацію, на чому дехто добре заробив. А Україну від голоду в 1933 не рятували, бо в них тут не було свого Троцького. Правда, коли почалась боротьба з троцкізмом, дехто з американців потрапив в совітський концтабір. Але ж лєс рубят, щєпкі лєтят...
США дуже різні, і у них є проблема з виробленням спільних векторів політики. Інша справа, що московити не вміють бути вдячними. Антиамериканізм їхня духовна скрєпа, хоч скільки вагонів ніжок Буша вони з'їдять. Сколько волка нє кормі, а всьо в лес смотріт (с)... А українці антиамериканської скрєпи не мають. Отже, в трохи довшій перспективі, мати справу з нами надійніше і вигідніше.
=====
за переговорні позиції московитів я спокійний, тому що вони самі їх зіпсують.
Щось утнуть дике, потім ще і ще. І думатимуть що підсилили аргументи.
Звідки знаю?
Завжди так роблять. Інакше просто не вміють, не вчили, неважливо причини, важливо наслідки