![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanAlexandr Kochetkov
Доволі стримано сприймаю результати Швейцарського Саміту миру і вважаю його обмежено успішним. Хоча й визнаю, що за умов, що склалися, досягнути більшого було вкрай складно.
З позитиву — це те, що Саміт таки відбувся, хоча росія і Китай доклали чимало зусиль для його зриву. У спільному комюніке у черговий раз було підкреслено, що мир в Україні повинен базуватися на визнанні нашого суверенітету та територіальній цілісності, а також інших принципах ООН. Там є навіть завуальована згадка про «мирний план Зеленського» у вигляді посилання на резолюцію ООН, яка на цьому плані і базується.
З негативу — те, що ми втрачаємо світову підтримку, в першу чергу, з боку Глобального Півдню. Тому що згадану резолюцію ООН підтримало 140 країн, а більш м’яке комюніке Саміту — лише 80, та ще й два учасника згодом відкликали підписи.
Недоімперія постійно співає країнам Африки і Латинської Америки про боротьбу з колоніалізмом, виставляючи Європу і США у вигляді загарбників. І ця риторика непогано лягає на колективну свідомість колишніх колоній, у яких повно застарілих претензій до розвинутих країн.
Але чому Україна практично мовчить про те, що ми ведемо визвольну війну проти того, щоб нас знову силою не зробили російською колонією?! Україна, а ніяка не росія насправді очолює антиколоніальну боротьбу у світі! І ми не хочемо бути колонією ні Штатів, ні Європи, і тому укладаємо конкретні безпекові угоди з різними країнами.
Скільки представників Глобального Півдню належним чином проінформовані про цю позицію України? У значній кількості з них взагалі переконані, що це Україна за наказом США напала на росію, і та зараз відчайдушно боронить власні території...
І є ще один значний результат Саміту, який поки що не можна однозначно визначити як позитивний або негативний. Це те, що у спільному комюніке фактично анонсовані майбутні переговори за участі агресора, бо інакше мирний процес не буде успішним.
Президент Зеленський вважає, що як тільки рф почне дотримуватися принципів ООН, то з нею можна буде домовлятися про мир. Але з якого дива у Кремля виникне таке прозріння і каяття — невідомо.
Є два варіанти участі недоімперії у наступному Саміті миру. Або її буде представляти хтось відносно чистий на зразок Кириєнка, що отримав вказівку бути адекватним. Або це буде умовний Алкодмитро, який почне розповідати, що України не існує і не існувало, Європа давно замерзла без російського газу, а Штати зазнали геополітичної поразки, тому на додачу до п’яти українських областей треба віддати росії ще й Аляску...
Адекватність агресора на переговорах, які вже точно будуть, визначить фронт. А в цьому сенсі все вкрай складно, хоча є й обнадійливі ознаки.
=====
Валерій Пекар
Росіяни так нервово реагують на слова "деколонізація, деімперіалізація" тому, що їхня імперська культурна "прошивка" не відрефлексована, не усвідомлена, не опрацьована.
Дивно, що й серед українців чимало таких, хто вважає деколонізацію, деімперіалізацію росії непотрібним чи несвоєчасним. Ніби імперія, зазнавши поразки, не полізе сюди знову.
Деколонізація, деімперіалізація РФ -- єдиний шлях до перемоги і сталого миру.
Доволі стримано сприймаю результати Швейцарського Саміту миру і вважаю його обмежено успішним. Хоча й визнаю, що за умов, що склалися, досягнути більшого було вкрай складно.
З позитиву — це те, що Саміт таки відбувся, хоча росія і Китай доклали чимало зусиль для його зриву. У спільному комюніке у черговий раз було підкреслено, що мир в Україні повинен базуватися на визнанні нашого суверенітету та територіальній цілісності, а також інших принципах ООН. Там є навіть завуальована згадка про «мирний план Зеленського» у вигляді посилання на резолюцію ООН, яка на цьому плані і базується.
З негативу — те, що ми втрачаємо світову підтримку, в першу чергу, з боку Глобального Півдню. Тому що згадану резолюцію ООН підтримало 140 країн, а більш м’яке комюніке Саміту — лише 80, та ще й два учасника згодом відкликали підписи.
Недоімперія постійно співає країнам Африки і Латинської Америки про боротьбу з колоніалізмом, виставляючи Європу і США у вигляді загарбників. І ця риторика непогано лягає на колективну свідомість колишніх колоній, у яких повно застарілих претензій до розвинутих країн.
Але чому Україна практично мовчить про те, що ми ведемо визвольну війну проти того, щоб нас знову силою не зробили російською колонією?! Україна, а ніяка не росія насправді очолює антиколоніальну боротьбу у світі! І ми не хочемо бути колонією ні Штатів, ні Європи, і тому укладаємо конкретні безпекові угоди з різними країнами.
Скільки представників Глобального Півдню належним чином проінформовані про цю позицію України? У значній кількості з них взагалі переконані, що це Україна за наказом США напала на росію, і та зараз відчайдушно боронить власні території...
І є ще один значний результат Саміту, який поки що не можна однозначно визначити як позитивний або негативний. Це те, що у спільному комюніке фактично анонсовані майбутні переговори за участі агресора, бо інакше мирний процес не буде успішним.
Президент Зеленський вважає, що як тільки рф почне дотримуватися принципів ООН, то з нею можна буде домовлятися про мир. Але з якого дива у Кремля виникне таке прозріння і каяття — невідомо.
Є два варіанти участі недоімперії у наступному Саміті миру. Або її буде представляти хтось відносно чистий на зразок Кириєнка, що отримав вказівку бути адекватним. Або це буде умовний Алкодмитро, який почне розповідати, що України не існує і не існувало, Європа давно замерзла без російського газу, а Штати зазнали геополітичної поразки, тому на додачу до п’яти українських областей треба віддати росії ще й Аляску...
Адекватність агресора на переговорах, які вже точно будуть, визначить фронт. А в цьому сенсі все вкрай складно, хоча є й обнадійливі ознаки.
=====
Валерій Пекар
Росіяни так нервово реагують на слова "деколонізація, деімперіалізація" тому, що їхня імперська культурна "прошивка" не відрефлексована, не усвідомлена, не опрацьована.
Дивно, що й серед українців чимало таких, хто вважає деколонізацію, деімперіалізацію росії непотрібним чи несвоєчасним. Ніби імперія, зазнавши поразки, не полізе сюди знову.
Деколонізація, деімперіалізація РФ -- єдиний шлях до перемоги і сталого миру.