Верили в свое всемогущество? Серьезно?
May. 24th, 2024 08:56 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalan(Валетов)
Смотрю видео ракетной атаки на Крым, удар по военным объектам восточнее Алушты.
И не могу не спросить у чудовищ, населяющих соседнюю страну: зачем?
Вот нахера вам это было нужно?
Нахера?
Ведь можно было предугадать результат. Можно было. И большого ума для этого не требовалось.
Верили в свое всемогущество? Серьезно?
Всемогущество в стеклянном доме? Всемогущество в мире, где ракеты преодолевают 400 км за несколько минут?
Смотрю и качаю головой...
Май в Крыму был прекрасен.
Основное слово - был.
Извольте откушать. Вскипело.
=====
Алі Татар-заде
кримські мешканці діляться на обстріляних та необстріляних. Звісно, це "воображаємий" поділ, бо ще не нюхали війни справжньої - на жаль все попереду.
Сеї ночі до "обстріляних" додалися алуштинці. Тиждень тому - ялтинці.
Ціни на нерухомість поповзуть донизу. Путьофкі окупантів теж зосереджені переважно в тих двох містах
=====
Diana Makarova
Я така емпатична. Емпатична я така, що просто сил немає. Немає іноді сил від радості, яку я розділяю разом з людьми. Людьми, які, наприклад, в Криму спостерігають салюти і репетують:
- Полетело! Еще полетело! Ой, в центр прилетело!
Звичайно, вони це кричать від радості. І радість я з ними розділяю. І теж дивлюсь ці відео з якоюсь радістю. Радістю за людей, які ходили на референдум і кричали, що крим-наш. Так, людоньки, саме наш. Ой, дивіться, ішчо палєтєло!
Емпатія - вона така.
Емпатія - це про вміння порадіти разом з людьми.
Ну, і працювати, щоб таких салютів було ще більше. Щоб люди раділи ще сильніше.
Ну! За спільну радість!
І за емпатію...
=====
Igor Baryshev
Спочатку було Глибоке Занепокоєння. Після нього була ще якась хєрня, по суті те саме, але іншими словами. Тепер от оце "Уникнення Ескалації", або "Деескалація", хєр тих чемберленів розбере.
А бізнес вже далеко не южиал, але ж як же хотілося, ну, хоча б іще трошки.
Хоча кожен з них усвідомлює, що з 2008 року кожна їхня спроба "ну хоча б іще трошки" вимірюється цілком конкретним числом вбитих, покалічених, втративших усе - у Грузії, в Україні та багатьох інших місцях, включаючи, до речі, і їхні власні країни.
Мерзота, й не лише російська, лізе й лізе, при тому, саме до них, бо ж саме вони є ціллю, але їм треба "деескалація", бо "кожна війна закінчується переговорами". Не кожна. Та й якщо і переговорами, то ті переговори бувають дуже різні.
Але ж бізнес ез южиал, солодкий, безтурботний бізнес ез южиал - невже він пішов? Пішов. Але ж як забути? А, раптом, можна повернутися?
Начебто дорослі люди. Поважні. З кар'єрами за плечима - політика, бізнес, державна служба, військова служба, високі досягнення, репутація, чималі гроші... Звідки ота інфантильність? Прикрита логічними викладками, достовірними даними з надійних джерел та технічних засобів, публікаціями у солідних виданнях, експертними аналізами... Але ж інфантильність. Дорога інфантильність. Надто дорога аби потім відкупитися.
Бо іноді "потім" - це вже запізно.
Смотрю видео ракетной атаки на Крым, удар по военным объектам восточнее Алушты.
И не могу не спросить у чудовищ, населяющих соседнюю страну: зачем?
Вот нахера вам это было нужно?
Нахера?
Ведь можно было предугадать результат. Можно было. И большого ума для этого не требовалось.
Верили в свое всемогущество? Серьезно?
Всемогущество в стеклянном доме? Всемогущество в мире, где ракеты преодолевают 400 км за несколько минут?
Смотрю и качаю головой...
Май в Крыму был прекрасен.
Основное слово - был.
Извольте откушать. Вскипело.
=====
Алі Татар-заде
кримські мешканці діляться на обстріляних та необстріляних. Звісно, це "воображаємий" поділ, бо ще не нюхали війни справжньої - на жаль все попереду.
Сеї ночі до "обстріляних" додалися алуштинці. Тиждень тому - ялтинці.
Ціни на нерухомість поповзуть донизу. Путьофкі окупантів теж зосереджені переважно в тих двох містах
=====
Diana Makarova
Я така емпатична. Емпатична я така, що просто сил немає. Немає іноді сил від радості, яку я розділяю разом з людьми. Людьми, які, наприклад, в Криму спостерігають салюти і репетують:
- Полетело! Еще полетело! Ой, в центр прилетело!
Звичайно, вони це кричать від радості. І радість я з ними розділяю. І теж дивлюсь ці відео з якоюсь радістю. Радістю за людей, які ходили на референдум і кричали, що крим-наш. Так, людоньки, саме наш. Ой, дивіться, ішчо палєтєло!
Емпатія - вона така.
Емпатія - це про вміння порадіти разом з людьми.
Ну, і працювати, щоб таких салютів було ще більше. Щоб люди раділи ще сильніше.
Ну! За спільну радість!
І за емпатію...
=====
Igor Baryshev
Спочатку було Глибоке Занепокоєння. Після нього була ще якась хєрня, по суті те саме, але іншими словами. Тепер от оце "Уникнення Ескалації", або "Деескалація", хєр тих чемберленів розбере.
А бізнес вже далеко не южиал, але ж як же хотілося, ну, хоча б іще трошки.
Хоча кожен з них усвідомлює, що з 2008 року кожна їхня спроба "ну хоча б іще трошки" вимірюється цілком конкретним числом вбитих, покалічених, втративших усе - у Грузії, в Україні та багатьох інших місцях, включаючи, до речі, і їхні власні країни.
Мерзота, й не лише російська, лізе й лізе, при тому, саме до них, бо ж саме вони є ціллю, але їм треба "деескалація", бо "кожна війна закінчується переговорами". Не кожна. Та й якщо і переговорами, то ті переговори бувають дуже різні.
Але ж бізнес ез южиал, солодкий, безтурботний бізнес ез южиал - невже він пішов? Пішов. Але ж як забути? А, раптом, можна повернутися?
Начебто дорослі люди. Поважні. З кар'єрами за плечима - політика, бізнес, державна служба, військова служба, високі досягнення, репутація, чималі гроші... Звідки ота інфантильність? Прикрита логічними викладками, достовірними даними з надійних джерел та технічних засобів, публікаціями у солідних виданнях, експертними аналізами... Але ж інфантильність. Дорога інфантильність. Надто дорога аби потім відкупитися.
Бо іноді "потім" - це вже запізно.