![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanБрати Капранови
Батьки з дитинства вчили нас: слабших треба захищати. Тим більше, що вас, тобто нас, двоє, ви сильні. З такою настановою ми і пройшли через все життя. І часто, щоб захистити слабкого, не треба було навіть битися - вистачало з ним просто дружити, і це працювало само собою.
Ну а одного разу ми побачили по телевізору, як українські менти у Криму б'ють українських громадян - кримських татар. І зрозуміли, що це несправедливість та неподобство, адже менти сильніші, а кримці лише хочуть повернутися додому із злочинної сталінської депортації. Відповідно в душі виникло відчуття, що ці люди потребують нашого захисту.
Потім, побувавши у Криму, ми зайшли до кримськотатарської кав'ярні і зрозуміли, що до носіїв української мови у господарів зовсім інше ставлення, ніж до москвовитів. З нами вони підкреслено приязні та ввічливі, ну й ми само собою теж. Те саме нам підтверджували й колеги, які відпочивали в Криму - українська мова, як не дивно, слугує ключиком у спілкуванні з кримцями.
А потім у своїх політично-книжкових справах ми познайомилися з шановним Рефат Чубароввим. Ми тоді їхали до Нідерландів вивчати їхню книжкову систему, Динара Чубарова була у складі команди, то батько й приїхав її проводити на літак.
Пам'ятаємо, що Рефат-бей якось дуже змушено розсміявся на наш жарт "А тепер за давньою українською традицією ми забираємо паспорти у жінок". Потім довідалися, що в нього аж три дочки і зрозуміли.
Ну а впритул до кримців, їхньої історії та культури ми підійшли, коли взялися за "Мальовану історію Незалежності України". Бо традиційно історія України викладається переважно як історія Києва плюст трохи Запорожжя, плюс трохи Галичини. А коли ми сформулювали собі задачу створити історію всієї України,одразу постало питання Криму. Якщо Крим - це Україна, значить історія Криму - це історія України. Правильно? А значить і засновник Кримського ханства Хаджи Ґерай - герой української історії?
Так ми занурилися в історію Криму і ближче познайомилися з його корінним народом - кримцями.
У ті часи на фестивалі Країна Мрій ми завідували літературною частиною, тому почали запрошувати до виступів кримських поетів, щоб українці могли ближче познайомитися зі своїми братами. Адже нагадаю, що кримці - корінний народ України і є співзасновниками нашої держави.
Кримське питання - складне для української свідомості. Бо російсько-радянська історія змальовує кримських татар як ворогів. Радянсько-українська література причепила до них епітети "людолови", "ясирники" і т.д., у той час, як гетьман Хмельницький називав перекопського мурзу Тугай-Бея "брат мій, душа моя" і саме в союзі з кримцями здобув незалежність Гетьманщини. Разом з кримцями Виговський виграв Конотопську битву, а Дорошенко відновив кордони держави - але про це історики воліють не згадувати, бо Сталін і Карамзін заборонили.
Паралельно зі знайомством із неймовірно цікавою кримською історією та культурою ми знайомилися і з найкращими представниками цього народу - Таміла Ташева Gulnar Abdula Ахтем Сеітаблаєвим, Айдером Муждабаєвим, Мустафа Джемілєв.
Коли в Харкові проходив Форум Євромайданів, попереду колони майданівців кримський прапор з тарак-тамгою ніс Рустем Аблятіф, доктор наук, який позаторік героїчно загинув на фронті.
Таким чином поступово у нашій свідомості та підсвідомості руйнувалися бар'єри та міфи, створені радянською антикримською істоією та літературою.
Дмитрові навіть випало якось на прохання фонду Крим SOS читати лекцію "10 міфів про кримських татар" самим кримцями. І знаєте - він зумів пробитися через апріорний скепсис - мовляв, що нам, кримцям, може нового розповісти цей українець? Вони почули багато нового для себе, про що й казали, коли після підходили подякувати.
Окремо хочеться згадати про відкриття, яке зробив Дмитро, а саме про світове значення діяльності Ісмаїла Гаспринського, який розробив і впровадив модель світської мусульманської культури, що її згодом використав Ататтюрк в Туреччині.
Чому арабські фундаменталісти спричинюють стільки проблем, а тюркські мусульмани - ні? Ви замислювалися над цими питаннями?
А у всьому винен наш земляк, рід якого походить із селища Гаспра побіля Ялти Ісмаїл Гаспринський. Він зумів створити модерну тюркську ідеологію, що не входить у клінч з європейською. Чому саме він? Бо був кримцем, корінним європейцем і з діда-прадіда мусульманином. Кримці - унікальних народ, який суміщає в собі обидві ці ідеології від самого початку свого існування.
Саме тому головним героєм, портрет якого символізує епоху в нашій "Мальованій історії", став не лише Хаджи Ґерай, але й Ісмаїл Гаспринський, якому ми віддали перевагу перед Номаном Челебіджиханом, який традиційно виступає як символ Криму. Іще один кримець - Амет Озенбашли в нас уособлює короткий сплеск відновлення незалежності України у 1942-43, саме це, до речі, і ставили в провину кримцями, коли прирекли їх до депортації.
Взагалі кількість паралелей та схожість української та кримської історії вражає. У них навіть Руїна була точно така, як наша.
Пізніше ми видавали книжку чарівної Gulnar Abdula про походження кримського народу і були просто захоплені історичним самоусвідомленням цих людей. Кримці на відміну від українців не мають найменших комплексів щодо походження, не вважають турків "старшим братом" та й "аднім народом" не вважають, не відмовляються від давніх попередників - таврів, скіфів, половців, а сміливо записують їх у свої предки. Словом, українцям є чого повчитися.
Ну а коли Гюльнар-ханим подарувала нам свою книжку про останнього кримського хана Шахина Ґерая, пазл в нашій голові остаточно склався.
Справа в тому, що прізвище нашого діда - Шакин, і родом він з Буджака, земель Кримського ханства, а точніше - ногайської Буджацької орди.
Не треба бути філологом у сьомому коліні, щоб зрозуміти, що Шакин і Шахин - це одне й те саме слово (до речі, кримською воно означає сокіл). Так ми довідалися, що несемо в собі частинку крові буджацьких ногайців, які, до речі, менше за інші ногайські орди постраждали від геноциду, влаштованого Єкатєріной - багато хто утік, а хтось пропетляв, прикинувшись греком чи просто християнином.
До речі, загиблий Рустем Аблятіф вважав, що словосполучення "кримські татари" є імперським ярликом - як азербайджанців, наприклад, колись звали кавказькими татарами. Тому ми навчилися називати кримський народ кримцями - так само, як це робили наші давні предки.
Нещодавно мали честь познайомитися з муфтієм Murat Suleimanov та його родиною, які є глядачами нашого каналу та читачами наших книжок. До речі, про кримський варіант ісламу ми навіть зробили окреме відео на каналі.
Через дорогу від нашого будинку стоїть кримський ісламський культурний центр. І поруч ресторан "Бахчисарай", в якому готують чудові чебуреки та янтики.
Ну а інший ресторан Мусафір на Хмельницького вразив нас своєю кавою, так що Дмитро навіть навчився варити її точно так - на молоці. Смак просто божествений, навіть як на розбалуваних різноманіттям кави киян.
До речі, слово "кава" прийшло до нас саме від кримців, які називають її каве, і від нас уже пішло до Польщі з Литвою. І саме у кримців Богдан Хмельницький навчився пити каву і пригощав нею гостей задовго до того, як Кульчицький впровадив моду на турецький "кофе" у Відні.
Словом, ми з Дмитром в односторонньому порядку проголосили себе друзями кримського народу, якими себе вважатимемо й далі.
Ну а про українських болгар, серед яких ми росли, про гагаузів, які подарували нам принцип мовного співіснування, про Країну Мрій, де ми вчили українців вітатися мовами українських народів, співати їхні пісні та слухати поезію в оригіналі, я розповім іншим разом. Бо колись саме з літсцени на Країні Мрій стартував Orest Lutiy з лагідною українізацією, і фантастичні Шпилясті кобзарі, і мега-популярна Maryna Krut - словом, мені ще є про що згадати, а вам буде про що почитати.
MILLET! VATAN! QIRIM!
Батьки з дитинства вчили нас: слабших треба захищати. Тим більше, що вас, тобто нас, двоє, ви сильні. З такою настановою ми і пройшли через все життя. І часто, щоб захистити слабкого, не треба було навіть битися - вистачало з ним просто дружити, і це працювало само собою.
Ну а одного разу ми побачили по телевізору, як українські менти у Криму б'ють українських громадян - кримських татар. І зрозуміли, що це несправедливість та неподобство, адже менти сильніші, а кримці лише хочуть повернутися додому із злочинної сталінської депортації. Відповідно в душі виникло відчуття, що ці люди потребують нашого захисту.
Потім, побувавши у Криму, ми зайшли до кримськотатарської кав'ярні і зрозуміли, що до носіїв української мови у господарів зовсім інше ставлення, ніж до москвовитів. З нами вони підкреслено приязні та ввічливі, ну й ми само собою теж. Те саме нам підтверджували й колеги, які відпочивали в Криму - українська мова, як не дивно, слугує ключиком у спілкуванні з кримцями.
А потім у своїх політично-книжкових справах ми познайомилися з шановним Рефат Чубароввим. Ми тоді їхали до Нідерландів вивчати їхню книжкову систему, Динара Чубарова була у складі команди, то батько й приїхав її проводити на літак.
Пам'ятаємо, що Рефат-бей якось дуже змушено розсміявся на наш жарт "А тепер за давньою українською традицією ми забираємо паспорти у жінок". Потім довідалися, що в нього аж три дочки і зрозуміли.
Ну а впритул до кримців, їхньої історії та культури ми підійшли, коли взялися за "Мальовану історію Незалежності України". Бо традиційно історія України викладається переважно як історія Києва плюст трохи Запорожжя, плюс трохи Галичини. А коли ми сформулювали собі задачу створити історію всієї України,одразу постало питання Криму. Якщо Крим - це Україна, значить історія Криму - це історія України. Правильно? А значить і засновник Кримського ханства Хаджи Ґерай - герой української історії?
Так ми занурилися в історію Криму і ближче познайомилися з його корінним народом - кримцями.
У ті часи на фестивалі Країна Мрій ми завідували літературною частиною, тому почали запрошувати до виступів кримських поетів, щоб українці могли ближче познайомитися зі своїми братами. Адже нагадаю, що кримці - корінний народ України і є співзасновниками нашої держави.
Кримське питання - складне для української свідомості. Бо російсько-радянська історія змальовує кримських татар як ворогів. Радянсько-українська література причепила до них епітети "людолови", "ясирники" і т.д., у той час, як гетьман Хмельницький називав перекопського мурзу Тугай-Бея "брат мій, душа моя" і саме в союзі з кримцями здобув незалежність Гетьманщини. Разом з кримцями Виговський виграв Конотопську битву, а Дорошенко відновив кордони держави - але про це історики воліють не згадувати, бо Сталін і Карамзін заборонили.
Паралельно зі знайомством із неймовірно цікавою кримською історією та культурою ми знайомилися і з найкращими представниками цього народу - Таміла Ташева Gulnar Abdula Ахтем Сеітаблаєвим, Айдером Муждабаєвим, Мустафа Джемілєв.
Коли в Харкові проходив Форум Євромайданів, попереду колони майданівців кримський прапор з тарак-тамгою ніс Рустем Аблятіф, доктор наук, який позаторік героїчно загинув на фронті.
Таким чином поступово у нашій свідомості та підсвідомості руйнувалися бар'єри та міфи, створені радянською антикримською істоією та літературою.
Дмитрові навіть випало якось на прохання фонду Крим SOS читати лекцію "10 міфів про кримських татар" самим кримцями. І знаєте - він зумів пробитися через апріорний скепсис - мовляв, що нам, кримцям, може нового розповісти цей українець? Вони почули багато нового для себе, про що й казали, коли після підходили подякувати.
Окремо хочеться згадати про відкриття, яке зробив Дмитро, а саме про світове значення діяльності Ісмаїла Гаспринського, який розробив і впровадив модель світської мусульманської культури, що її згодом використав Ататтюрк в Туреччині.
Чому арабські фундаменталісти спричинюють стільки проблем, а тюркські мусульмани - ні? Ви замислювалися над цими питаннями?
А у всьому винен наш земляк, рід якого походить із селища Гаспра побіля Ялти Ісмаїл Гаспринський. Він зумів створити модерну тюркську ідеологію, що не входить у клінч з європейською. Чому саме він? Бо був кримцем, корінним європейцем і з діда-прадіда мусульманином. Кримці - унікальних народ, який суміщає в собі обидві ці ідеології від самого початку свого існування.
Саме тому головним героєм, портрет якого символізує епоху в нашій "Мальованій історії", став не лише Хаджи Ґерай, але й Ісмаїл Гаспринський, якому ми віддали перевагу перед Номаном Челебіджиханом, який традиційно виступає як символ Криму. Іще один кримець - Амет Озенбашли в нас уособлює короткий сплеск відновлення незалежності України у 1942-43, саме це, до речі, і ставили в провину кримцями, коли прирекли їх до депортації.
Взагалі кількість паралелей та схожість української та кримської історії вражає. У них навіть Руїна була точно така, як наша.
Пізніше ми видавали книжку чарівної Gulnar Abdula про походження кримського народу і були просто захоплені історичним самоусвідомленням цих людей. Кримці на відміну від українців не мають найменших комплексів щодо походження, не вважають турків "старшим братом" та й "аднім народом" не вважають, не відмовляються від давніх попередників - таврів, скіфів, половців, а сміливо записують їх у свої предки. Словом, українцям є чого повчитися.
Ну а коли Гюльнар-ханим подарувала нам свою книжку про останнього кримського хана Шахина Ґерая, пазл в нашій голові остаточно склався.
Справа в тому, що прізвище нашого діда - Шакин, і родом він з Буджака, земель Кримського ханства, а точніше - ногайської Буджацької орди.
Не треба бути філологом у сьомому коліні, щоб зрозуміти, що Шакин і Шахин - це одне й те саме слово (до речі, кримською воно означає сокіл). Так ми довідалися, що несемо в собі частинку крові буджацьких ногайців, які, до речі, менше за інші ногайські орди постраждали від геноциду, влаштованого Єкатєріной - багато хто утік, а хтось пропетляв, прикинувшись греком чи просто християнином.
До речі, загиблий Рустем Аблятіф вважав, що словосполучення "кримські татари" є імперським ярликом - як азербайджанців, наприклад, колись звали кавказькими татарами. Тому ми навчилися називати кримський народ кримцями - так само, як це робили наші давні предки.
Нещодавно мали честь познайомитися з муфтієм Murat Suleimanov та його родиною, які є глядачами нашого каналу та читачами наших книжок. До речі, про кримський варіант ісламу ми навіть зробили окреме відео на каналі.
Через дорогу від нашого будинку стоїть кримський ісламський культурний центр. І поруч ресторан "Бахчисарай", в якому готують чудові чебуреки та янтики.
Ну а інший ресторан Мусафір на Хмельницького вразив нас своєю кавою, так що Дмитро навіть навчився варити її точно так - на молоці. Смак просто божествений, навіть як на розбалуваних різноманіттям кави киян.
До речі, слово "кава" прийшло до нас саме від кримців, які називають її каве, і від нас уже пішло до Польщі з Литвою. І саме у кримців Богдан Хмельницький навчився пити каву і пригощав нею гостей задовго до того, як Кульчицький впровадив моду на турецький "кофе" у Відні.
Словом, ми з Дмитром в односторонньому порядку проголосили себе друзями кримського народу, якими себе вважатимемо й далі.
Ну а про українських болгар, серед яких ми росли, про гагаузів, які подарували нам принцип мовного співіснування, про Країну Мрій, де ми вчили українців вітатися мовами українських народів, співати їхні пісні та слухати поезію в оригіналі, я розповім іншим разом. Бо колись саме з літсцени на Країні Мрій стартував Orest Lutiy з лагідною українізацією, і фантастичні Шпилясті кобзарі, і мега-популярна Maryna Krut - словом, мені ще є про що згадати, а вам буде про що почитати.
MILLET! VATAN! QIRIM!