![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanКолись ми потрапили в Ольштин і там в одному із замків побачили велику діаграму на стіні - за нею свого часу Коперник вів розрахунки для створення Григоріанського календаря. Чому на стіні? Тому що коли рух Сонця відзначати на аркушику паперу, відстань між позначками буде дуже малою, так що неможливо точно виміряти, а от на стіні - інша справа.
Власне замок в Ольштині й Коперника ми згадали, коли взялися за Історію Європи. Бо за прикладом "Мальованої історії Незалежності України" поставили собі за мету створити коротку, зрозумілу і яскраву книжку, а для цього треба спочатку осягнути розумом всю історію Європи і знайти її головний сюжет. Який це сюжет? Ми теж не знали. Традиційно всі танцюють від воєн, але в результаті виходить каша, тому що війни зазвичай починають всілякі придурки, а логіку придурка зрозуміти неможливо.
І тоді виникла ідея намалювати таблицю, де за шкалою часу у стовпчиках записати різні події, згрупувавши їх за темою - отут культура, отут релігії, отут війни, отут держави і т.д. А потім уже дивитися та шукати головне.
Однак уявіть собі розмір таблиці, де має бути вказано все це - і ексель тут не підходить, бо щоб побачити тенденції та зробити висновки, треба тримати в полі зору всю таблицю одночасно. Отут і допоміг Коперник та стіна нашого кабінету в офісі - що важливо, без вікон.
Цю таблицю намалював Дмитро власноруч. Зліва вгору іде шкала часу.
Але хто з вас спробує розташувати на двох метрах висоти 4 тисячі років, одразу зрозуміє проблему - чим далі вглиб історії, тим менша щільність важливих подій, а у недавньому минулому вони трапляються чи не щороку. Тому довелося згадати кібернетичну молодість і розрахувати логарифмічну шкалу - що далі в минуле, то менший масштаб. Ексельний файл з розрахунком цієї шкали зберігся на харді, тому після прем'єри ми зі здивуванням з'ясували, що почали працювати над книжкою 6 років тому. А здавалося, що написали її швидко.
Отже який стрижень є головним в історії Європи? Що штовхає події в різних країнах в одному напрямку? І відповідь, яку ми побачили, медитуючи біля таблиці звучить так: комунікація.
Люди відрізняються від тварин передусім розвинутою комунікацією, тому прогрес у методах і технологіях цих комунікацій призводить до великих історичних змін.
Від початку люди селилися на берегах водойм і вода стала базовою комунікацією, навколо якої виникли племена і народи. Потім з'явилася писемність і можливість зберігати інформацію для нащадків та передавати незнайомим людям, це породило технологічний та соціальний стрибок - не дарма археологи чітко розрізняють цивілізації за наявністю писемності. Дороги, друк, пошта, газети, телеграф, радіо, телебачення, інтернет - усі ці комунікаційні прориви призводили до бурхливого історичного розвитку.
Тому ми зрозуміли: якщо будувати розповідь про історію, відштовхуючись від розвитку комунікацій, у читача в голові сформується чітка послідовність та зв'язок основних історичних сюжетів, а історія Європи виструнчиться в єдиний процес.
Так ми знайшли пружину, яка штовхає сюжет, а для письменника - це головне.
Наступне відкриття - це географія. Іще в "Мальованій історії Незалежності України" ми відчули силу і значення мап. А історія Європи дала розуміння, як формувалися народи й держави і підкреслила базове значення водної комунікації. Ну а торгові шляхи показали себе як кровоносна системою економічного розвитку та підґрунтя великих завоювань.
Так само, як у Мальованій історії, ми використали й комікси - вони зарекомендували себе як чудовий спосіб створення атмосфери епохи та поживу для дитячого ока. Щоправда тут довелося на кожен розділ робити два комікси - адже Європа велика і в ній паралельно розвивається декілька сюжетів.
Під час роботи над Мальованою історією ми зрозуміли, що головною проблемою історичної оповіді завжди є періодизація - тобто де починається черговий розділ, і де закінчується. Традиційно маркерами слугують війни. Але поставивши в основу гіпер-сюжету комунікації, ми раптом зрозуміли, що війни в нас грають другорядну роль, бо це переважно не двигун, а гальмо розвитку. Тому навіть Світові війни у нас не стали предметами окремого розгляду - це лише окремі епізоди відповідних періодів. Парадокс? Незвично?
Але насправді історія Європи - це не історія воєн, а історія культури, економіки та державностей.
Проте виникла ще одна проблема. Україна - це Європа, але українські сюжети не завжди відіграють важливу роль в історії Європи. Тому ми вирішили в кожному розділі зробити такий собі український якір - коротки виклад подій на українських землях, які б дозволили українському читачеві провести паралелі та утворити в голові асоціації з європейськими. Власне це і спричинило появу у назві книжки словосполучення "Український погляд".
Ті, хто читали мою розповідь про "Мальовану історію", знають, що там ми кожен розділ розмістили на окремому розгорті - щоб не треба було перелистувати сторінки. Однак повторити цей прийом в Історії Європи неможливо через те, що тут значно більше матеріалу. Проблема? Ще й яка!
Ми довго думали, клеїли з паперу різні макети, консультувалися з поліграфістами, аж поки розробили власну унікальну схему.
Суть її полягає в тому, що кожна сторінка додатково розкладається ще на дві, але розділ розташовується не на розгорті з чотирьох сторінок, а так, щоб він займав три сторінки плюс одну, і при цьому мапа разом з українським якорем завжди знаходилася перед очима читача.
На фото ви бачите, як це працює.
На відміну від "Мальованої історії", де головною метою була доступність, "Історію Європи" ми вирішили зробити подарунковою - через складне поліграфічне виконання і розуміння того, що знати історію України - необхідність, а історія Європи - вже наступний рівень, фактично для закоханих в історію.
Комікси намалював уже перевірений в "Мальованій історій" чудовий Alexandr Kostenko і його ґрунтовний підхід та кваліфікація вкотре справили на нас враження.
Наприклад, у сюжеті про прокладання трансатлантичного телеграфного кабелю він намалював пароплас з гребними колесами. Це різануло очі. Погодьтеся - тут є технологічний дисонанс, тим більше, що гребні гвинти на той момент уже давно застосовувалися. А колеса - якийсь анахронізм. Ну, ми обережно висловилися в цьому ключі, і у відповідь пан Олександр прислав нам фотографію з газети тих часів, де кабель прокладає пароплав саме з гребними колесами. Тобто нашим спвавтором став не лише художник, але й дослідник, який відповідає за історичну достовірність. Безцінна людина, а до того тепер ще й воїн ЗСУ.
Рецензентами стали перевірені на Мальованій історії Сергій Капранов та Петро Кралюк
Розподіл праці між нами з Дмитром залишився традиційним - він відповідав за тексти, я - за комікси, карти, редагування, верстку і так далі. А оскільки карти Європи в різні періоди з різних джерел у різних масштабах не осягне жоден дизайнер, бо треба хоч трохи бути в матеріалі історії та географії - довелося мені засвоювати Адоб і малювати карти власноруч. Що поробиш - видавець має бути універсалом.
Тепер ви, мабуть, розумієте, чому робота тривала цілих 6 років і чому ми цього не помітили. Бо це було неймовірно цікаво.
Книжка вийшла розкішною, і читачі оцінили її - за півроку ми вже додрукували новий наклад. Так що історія Європи виявилася затребуваною українцями. І головна заслуга у її створенні належить, безперечно, Дмитрові.
Ну а про каналі імені Т.Г.Шевченка я розповім уже наступного разу, щоб зараз не зловживати вашою увагою.
Власне замок в Ольштині й Коперника ми згадали, коли взялися за Історію Європи. Бо за прикладом "Мальованої історії Незалежності України" поставили собі за мету створити коротку, зрозумілу і яскраву книжку, а для цього треба спочатку осягнути розумом всю історію Європи і знайти її головний сюжет. Який це сюжет? Ми теж не знали. Традиційно всі танцюють від воєн, але в результаті виходить каша, тому що війни зазвичай починають всілякі придурки, а логіку придурка зрозуміти неможливо.
І тоді виникла ідея намалювати таблицю, де за шкалою часу у стовпчиках записати різні події, згрупувавши їх за темою - отут культура, отут релігії, отут війни, отут держави і т.д. А потім уже дивитися та шукати головне.
Однак уявіть собі розмір таблиці, де має бути вказано все це - і ексель тут не підходить, бо щоб побачити тенденції та зробити висновки, треба тримати в полі зору всю таблицю одночасно. Отут і допоміг Коперник та стіна нашого кабінету в офісі - що важливо, без вікон.
Цю таблицю намалював Дмитро власноруч. Зліва вгору іде шкала часу.
Але хто з вас спробує розташувати на двох метрах висоти 4 тисячі років, одразу зрозуміє проблему - чим далі вглиб історії, тим менша щільність важливих подій, а у недавньому минулому вони трапляються чи не щороку. Тому довелося згадати кібернетичну молодість і розрахувати логарифмічну шкалу - що далі в минуле, то менший масштаб. Ексельний файл з розрахунком цієї шкали зберігся на харді, тому після прем'єри ми зі здивуванням з'ясували, що почали працювати над книжкою 6 років тому. А здавалося, що написали її швидко.
Отже який стрижень є головним в історії Європи? Що штовхає події в різних країнах в одному напрямку? І відповідь, яку ми побачили, медитуючи біля таблиці звучить так: комунікація.
Люди відрізняються від тварин передусім розвинутою комунікацією, тому прогрес у методах і технологіях цих комунікацій призводить до великих історичних змін.
Від початку люди селилися на берегах водойм і вода стала базовою комунікацією, навколо якої виникли племена і народи. Потім з'явилася писемність і можливість зберігати інформацію для нащадків та передавати незнайомим людям, це породило технологічний та соціальний стрибок - не дарма археологи чітко розрізняють цивілізації за наявністю писемності. Дороги, друк, пошта, газети, телеграф, радіо, телебачення, інтернет - усі ці комунікаційні прориви призводили до бурхливого історичного розвитку.
Тому ми зрозуміли: якщо будувати розповідь про історію, відштовхуючись від розвитку комунікацій, у читача в голові сформується чітка послідовність та зв'язок основних історичних сюжетів, а історія Європи виструнчиться в єдиний процес.
Так ми знайшли пружину, яка штовхає сюжет, а для письменника - це головне.
Наступне відкриття - це географія. Іще в "Мальованій історії Незалежності України" ми відчули силу і значення мап. А історія Європи дала розуміння, як формувалися народи й держави і підкреслила базове значення водної комунікації. Ну а торгові шляхи показали себе як кровоносна системою економічного розвитку та підґрунтя великих завоювань.
Так само, як у Мальованій історії, ми використали й комікси - вони зарекомендували себе як чудовий спосіб створення атмосфери епохи та поживу для дитячого ока. Щоправда тут довелося на кожен розділ робити два комікси - адже Європа велика і в ній паралельно розвивається декілька сюжетів.
Під час роботи над Мальованою історією ми зрозуміли, що головною проблемою історичної оповіді завжди є періодизація - тобто де починається черговий розділ, і де закінчується. Традиційно маркерами слугують війни. Але поставивши в основу гіпер-сюжету комунікації, ми раптом зрозуміли, що війни в нас грають другорядну роль, бо це переважно не двигун, а гальмо розвитку. Тому навіть Світові війни у нас не стали предметами окремого розгляду - це лише окремі епізоди відповідних періодів. Парадокс? Незвично?
Але насправді історія Європи - це не історія воєн, а історія культури, економіки та державностей.
Проте виникла ще одна проблема. Україна - це Європа, але українські сюжети не завжди відіграють важливу роль в історії Європи. Тому ми вирішили в кожному розділі зробити такий собі український якір - коротки виклад подій на українських землях, які б дозволили українському читачеві провести паралелі та утворити в голові асоціації з європейськими. Власне це і спричинило появу у назві книжки словосполучення "Український погляд".
Ті, хто читали мою розповідь про "Мальовану історію", знають, що там ми кожен розділ розмістили на окремому розгорті - щоб не треба було перелистувати сторінки. Однак повторити цей прийом в Історії Європи неможливо через те, що тут значно більше матеріалу. Проблема? Ще й яка!
Ми довго думали, клеїли з паперу різні макети, консультувалися з поліграфістами, аж поки розробили власну унікальну схему.
Суть її полягає в тому, що кожна сторінка додатково розкладається ще на дві, але розділ розташовується не на розгорті з чотирьох сторінок, а так, щоб він займав три сторінки плюс одну, і при цьому мапа разом з українським якорем завжди знаходилася перед очима читача.
На фото ви бачите, як це працює.
На відміну від "Мальованої історії", де головною метою була доступність, "Історію Європи" ми вирішили зробити подарунковою - через складне поліграфічне виконання і розуміння того, що знати історію України - необхідність, а історія Європи - вже наступний рівень, фактично для закоханих в історію.
Комікси намалював уже перевірений в "Мальованій історій" чудовий Alexandr Kostenko і його ґрунтовний підхід та кваліфікація вкотре справили на нас враження.
Наприклад, у сюжеті про прокладання трансатлантичного телеграфного кабелю він намалював пароплас з гребними колесами. Це різануло очі. Погодьтеся - тут є технологічний дисонанс, тим більше, що гребні гвинти на той момент уже давно застосовувалися. А колеса - якийсь анахронізм. Ну, ми обережно висловилися в цьому ключі, і у відповідь пан Олександр прислав нам фотографію з газети тих часів, де кабель прокладає пароплав саме з гребними колесами. Тобто нашим спвавтором став не лише художник, але й дослідник, який відповідає за історичну достовірність. Безцінна людина, а до того тепер ще й воїн ЗСУ.
Рецензентами стали перевірені на Мальованій історії Сергій Капранов та Петро Кралюк
Розподіл праці між нами з Дмитром залишився традиційним - він відповідав за тексти, я - за комікси, карти, редагування, верстку і так далі. А оскільки карти Європи в різні періоди з різних джерел у різних масштабах не осягне жоден дизайнер, бо треба хоч трохи бути в матеріалі історії та географії - довелося мені засвоювати Адоб і малювати карти власноруч. Що поробиш - видавець має бути універсалом.
Тепер ви, мабуть, розумієте, чому робота тривала цілих 6 років і чому ми цього не помітили. Бо це було неймовірно цікаво.
Книжка вийшла розкішною, і читачі оцінили її - за півроку ми вже додрукували новий наклад. Так що історія Європи виявилася затребуваною українцями. І головна заслуга у її створенні належить, безперечно, Дмитрові.
Ну а про каналі імені Т.Г.Шевченка я розповім уже наступного разу, щоб зараз не зловживати вашою увагою.