![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanПішли звільнення у Кабінеті Міністрів — залишили посади Олександр Кубраков та Микола Сольский. Щодо міністра інфраструктури є багато претензій щодо зведення оборонних споруд — фактично міністерство самоусунулося від цієї надважливого завдання, переклавши його на обласні воєнні адміністрації. А за міністром сільгоспгосподарства тягнеться брудний корупційний слід з минулого.
Цілком можливі відставки очільників Мінмолодьспорту, Мінреінтеграції та ще декількох посадовців меншого калібру.
Значна кількість оглядачів, зокрема, Юрій Бутусов, пов’язує ці кадрові зміни та чергову реорганізацію міністерств з наміром глави ОП Андрія Єрмака посилити свій вплив на те, що відбувається у країні (хоча куди ще посилювати?!).
Почасти це так. Але є ще суттєвий нюанс.
Так, недолуга українська владна система вибудована таким чином, що кожен очільник президентського офісу намагається стати маленькими дверцятами, через які до першої особи потрапляє будь-яка важлива інформація, а також будь-які відвідувачі — урядовці, політики, громадські діячі. І коли це вдається, то відвідувачі спочатку мають домовитися про зустріч з президентом з главою його офісу/адміністрації, а після зустрічі обов’язково доповісти головному адміністратору про результати бесіди.
Звісно, трапляються ексцеси. Пам’ятаю, як свого часу тодішній прем’єр-міністр Віктор Янукович приїхав до президента Леоніда Кучми, але у першій приймальні йому повідомили що президент зайнятий, тому треба спочатку переговорити з Віктором Медведчуком, і якщо той дозволить...
У зеківській системі координат Януковича це означало спробу його «опустити». Тому він зайшов до Медведчука, але замість пояснень мовчки зацідив йому у пику. І потім пішов до президента. А Медведчук декілька днів не з’являвся на роботі, поки синець не зійшов.
Хоч би яким впливовим не здавався глава офісу президента, він жодним чином не стане заперечувати, якщо очільник держави побажає зустрітися будь з ким або отримати будь-яку інформацію, що його цікавить. Так, глава офісу може корегувати цю ситуацію, але дуже обережно, бо інакше дуже скоро з’явиться новий глава офісу. Що, наприклад, сталося з Андрієм Богданом, якого теж вважали непереборно впливовим.
Я веду до того, що намагання зменшити до мінімуму потік відвідувачів та інформації — це бажання самого Володимира Зеленського. Єрмак тільки виконує це бажання, яке до того ж автоматично підвищує його значущість у системі влади.
Треба розуміти, що президент Зеленський зараз гранично втомлений, що на на третьому році повномасштабної війни цілком природно. Він залишив за собою переважно міжнародні контакти найвищого рівню. Все інше неофіційно делеговано Єрмакові, саме тому наші зарубіжні партнери сприймають його як одного з очільників України — це один з проявів «realpolitik».
А зміні серед високопосадовців давно назрілі. Тільки потрібні не тасування тієї ж самої кадрової колоди, а трансформація всієї суспільно-політичної системи. Без цього Україні не встояти.
Цілком можливі відставки очільників Мінмолодьспорту, Мінреінтеграції та ще декількох посадовців меншого калібру.
Значна кількість оглядачів, зокрема, Юрій Бутусов, пов’язує ці кадрові зміни та чергову реорганізацію міністерств з наміром глави ОП Андрія Єрмака посилити свій вплив на те, що відбувається у країні (хоча куди ще посилювати?!).
Почасти це так. Але є ще суттєвий нюанс.
Так, недолуга українська владна система вибудована таким чином, що кожен очільник президентського офісу намагається стати маленькими дверцятами, через які до першої особи потрапляє будь-яка важлива інформація, а також будь-які відвідувачі — урядовці, політики, громадські діячі. І коли це вдається, то відвідувачі спочатку мають домовитися про зустріч з президентом з главою його офісу/адміністрації, а після зустрічі обов’язково доповісти головному адміністратору про результати бесіди.
Звісно, трапляються ексцеси. Пам’ятаю, як свого часу тодішній прем’єр-міністр Віктор Янукович приїхав до президента Леоніда Кучми, але у першій приймальні йому повідомили що президент зайнятий, тому треба спочатку переговорити з Віктором Медведчуком, і якщо той дозволить...
У зеківській системі координат Януковича це означало спробу його «опустити». Тому він зайшов до Медведчука, але замість пояснень мовчки зацідив йому у пику. І потім пішов до президента. А Медведчук декілька днів не з’являвся на роботі, поки синець не зійшов.
Хоч би яким впливовим не здавався глава офісу президента, він жодним чином не стане заперечувати, якщо очільник держави побажає зустрітися будь з ким або отримати будь-яку інформацію, що його цікавить. Так, глава офісу може корегувати цю ситуацію, але дуже обережно, бо інакше дуже скоро з’явиться новий глава офісу. Що, наприклад, сталося з Андрієм Богданом, якого теж вважали непереборно впливовим.
Я веду до того, що намагання зменшити до мінімуму потік відвідувачів та інформації — це бажання самого Володимира Зеленського. Єрмак тільки виконує це бажання, яке до того ж автоматично підвищує його значущість у системі влади.
Треба розуміти, що президент Зеленський зараз гранично втомлений, що на на третьому році повномасштабної війни цілком природно. Він залишив за собою переважно міжнародні контакти найвищого рівню. Все інше неофіційно делеговано Єрмакові, саме тому наші зарубіжні партнери сприймають його як одного з очільників України — це один з проявів «realpolitik».
А зміні серед високопосадовців давно назрілі. Тільки потрібні не тасування тієї ж самої кадрової колоди, а трансформація всієї суспільно-політичної системи. Без цього Україні не встояти.