![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanМихаил Кальницкий
Сьогодні можна відзначати день народження класичної української опери. Адже саме 14 (26) квітня 1863 року було показано першу оперну виставу з лібрето українською мовою – славнозвісний «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського.
Сталося це у Санкт-Петербурзі, у Маріїнському театрі. За тих часів у столиці імперії існував потужний український осередок, там жили Пантелеймон Куліш, Ганна Барвінок, Микола Костомаров, до смерті у 1861-му – Тарас Шевченко. Тісно спілкуючись із ними, соліст Маріїнського театру і наш земляк-українець Семен Степанович Гулак-Артемовський вирішив підготувати національний оперний твір. Він був чудовим співцем (баритон), водночас талановитим композитором і літератором. Опера за власним лібрето була написана ним у традиціях української народно-пісенної мелодики. На прем’єрі сам композитор виконав провідну партію козака Івана Карася.
Згодом «Запорожець за Дунаєм» певний час перебував під царською забороною, але, зрештою, вийшов на широку сцену. Як у ХХ столітті, так і нині ця опера залишається нев’янучим шедевром, перебуває у репертуарі багатьох театрів – зокрема, Національної опери України у Києві.
Відомим дослідником життя і творчості Семена Гулака-Артемовського був Леонід Сергійович Кауфман (1907–1973), український музикознавець і композитор. У 1962 році в Києві вийшла друком його ґрунтовна монографія «С. С. Гулак-Артемовський». Свого часу я придбав на розкладці дещо обтріпаний примірник цього видання. На титульному аркуші виявився авторський напис:
«Талановитому скульпторові і чудовій людині Галині Нікіфорівні Кальченко від автора цієї книжки на ознаку щирої симпатії і глибокої поваги. Леонід Кауфман. М. Київ, 1. ІІІ.. 66 р.».
Отже, книжку було подаровано Галині Кальченко (1926–1975) – видатній київській скульпторці, чиї монументи Лесі Українки, Марії Заньковецької та Івана Котляревського прикрашають наше місто. Якраз тоді, у 1966-му, вона зайнялась втіленням образу Семена Гулака-Артемовського. Для цього їй було потрібно якнайбільше іконографічних матеріалів, і вона знайшла їх в ілюстраціях до монографії Кауфмана. Крім зображень, Галина Никифорівна могла багато чого дізнатися про особистість композитора і співака. Гортаючи книгу, я побачив наприкінці тексту напис, зроблений олівцем: «Дуже вдячна автору цього твору. Г. Кальченко. 15. ІІІ. 1966 р.».
Першим твором Галини Кальченко, присвяченим Гулаку-Артемовському, стало його погруддя (бронзовий варіант – 1966–1967 рр.). Далі, у 1971-му, було створено гранітний монумент на батьківщині автора «Запорожця за Дунаєм» – у місті Городище на Черкащині (архітектор Анатолій Ігнащенко). А у 1974 році Кальченко та Ігнащенко виконали бронзовий пам’ятний знак на честь Семена Гулака-Артемовського по Набережно-Хрещатицькій вулиці, на будинку колишньої Бурси. Тут містилося повітове духовне училище, до якого 200 років тому, у 1824-му, привезли вчитися 11-річного хлопця з попівської родини. У 1830 році Семена завдяки чудовому голосу перевели до хору Київського вікарія у Михайлівському монастирі, потім рекомендували до семінарії. Зрештою, у 1838-му Гулак-Артемовський переїхав до Петербурга, куди його особисто запросив великий композитор Михайло Глінка, тогочасний капельмейстер придворної капели. Так розпочався шлях молодого українця до широкого визнання, до виступів на столичній сцені та до створення першої національної опери…
Про все це нагадує мені книжковий примірник, що його, очевидно, тримала в руках Галина Кальченко, працюючи над скульптурним образом Семена Гулака-Артемовського.
Сьогодні можна відзначати день народження класичної української опери. Адже саме 14 (26) квітня 1863 року було показано першу оперну виставу з лібрето українською мовою – славнозвісний «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського.
Сталося це у Санкт-Петербурзі, у Маріїнському театрі. За тих часів у столиці імперії існував потужний український осередок, там жили Пантелеймон Куліш, Ганна Барвінок, Микола Костомаров, до смерті у 1861-му – Тарас Шевченко. Тісно спілкуючись із ними, соліст Маріїнського театру і наш земляк-українець Семен Степанович Гулак-Артемовський вирішив підготувати національний оперний твір. Він був чудовим співцем (баритон), водночас талановитим композитором і літератором. Опера за власним лібрето була написана ним у традиціях української народно-пісенної мелодики. На прем’єрі сам композитор виконав провідну партію козака Івана Карася.
Згодом «Запорожець за Дунаєм» певний час перебував під царською забороною, але, зрештою, вийшов на широку сцену. Як у ХХ столітті, так і нині ця опера залишається нев’янучим шедевром, перебуває у репертуарі багатьох театрів – зокрема, Національної опери України у Києві.
Відомим дослідником життя і творчості Семена Гулака-Артемовського був Леонід Сергійович Кауфман (1907–1973), український музикознавець і композитор. У 1962 році в Києві вийшла друком його ґрунтовна монографія «С. С. Гулак-Артемовський». Свого часу я придбав на розкладці дещо обтріпаний примірник цього видання. На титульному аркуші виявився авторський напис:
«Талановитому скульпторові і чудовій людині Галині Нікіфорівні Кальченко від автора цієї книжки на ознаку щирої симпатії і глибокої поваги. Леонід Кауфман. М. Київ, 1. ІІІ.. 66 р.».
Отже, книжку було подаровано Галині Кальченко (1926–1975) – видатній київській скульпторці, чиї монументи Лесі Українки, Марії Заньковецької та Івана Котляревського прикрашають наше місто. Якраз тоді, у 1966-му, вона зайнялась втіленням образу Семена Гулака-Артемовського. Для цього їй було потрібно якнайбільше іконографічних матеріалів, і вона знайшла їх в ілюстраціях до монографії Кауфмана. Крім зображень, Галина Никифорівна могла багато чого дізнатися про особистість композитора і співака. Гортаючи книгу, я побачив наприкінці тексту напис, зроблений олівцем: «Дуже вдячна автору цього твору. Г. Кальченко. 15. ІІІ. 1966 р.».
Першим твором Галини Кальченко, присвяченим Гулаку-Артемовському, стало його погруддя (бронзовий варіант – 1966–1967 рр.). Далі, у 1971-му, було створено гранітний монумент на батьківщині автора «Запорожця за Дунаєм» – у місті Городище на Черкащині (архітектор Анатолій Ігнащенко). А у 1974 році Кальченко та Ігнащенко виконали бронзовий пам’ятний знак на честь Семена Гулака-Артемовського по Набережно-Хрещатицькій вулиці, на будинку колишньої Бурси. Тут містилося повітове духовне училище, до якого 200 років тому, у 1824-му, привезли вчитися 11-річного хлопця з попівської родини. У 1830 році Семена завдяки чудовому голосу перевели до хору Київського вікарія у Михайлівському монастирі, потім рекомендували до семінарії. Зрештою, у 1838-му Гулак-Артемовський переїхав до Петербурга, куди його особисто запросив великий композитор Михайло Глінка, тогочасний капельмейстер придворної капели. Так розпочався шлях молодого українця до широкого визнання, до виступів на столичній сцені та до створення першої національної опери…
Про все це нагадує мені книжковий примірник, що його, очевидно, тримала в руках Галина Кальченко, працюючи над скульптурним образом Семена Гулака-Артемовського.