don_katalan

Diana Makarova
Я не буду давати вам цю картинку, сьогодні вона обійшла інтернет. Я опишу вам, а ви впізнаєте.
Дитина стоїть перед прилавком, очікує на замовлення.
На дитині вдягнено каску та бронежилет.
І приписи читачів - погляньте, це Харків.
Подивіться, як змушені жити діти в Харкові.
ну, або просто мі-мі-мі, Боже, яка мужня дитина...
Ви знаєте, що саме я спитаю. Я знаю, які відповіді я отримаю.
Я спитаю:
- Поясніть мені, будь ласка, чому неможливо евакуювати дитину з Харкова?
З Запоріжжя?
Чому так багато дітей лишаються жити в Одесі?
Ну, я мовчу вже про Мирноград, Покровськ, Селідове, Купянськ...
Я отримаю відповіді:
- А куди їхати? Немає вільного житла.
- А якщо наш татко має роботу в цьому місті, то що, нам розлучатись з татком, а самим втікати?
- А якщо мама працює саме в цьому місті? То що їй, втрачати роботу?
- А куди? В Карпати? Карпати не резинові і знаєте ж, як там стрічають переселенців? А які гроші деруть за житло?
- А куди? За кордон? А батька дитини не випустять. То що, дітям жити окремо від батька?
Я більше вам скажу. Я чула навіть отакі приблизно відповіді:
- А знаєте, як приємно військовим бачити усміхнені дитячі обличчя у прифронтових містах!
(так, це сказала ідіотка, але ж вона повносправна ідіотка)
- Нічого страшного, нашим дітям треба виховувати мужність!
(так, ви не повірите, але таких ідіоток я теж чула)
- Ви що, хочете, щоб дитина виросла і не знала про війну?
(Боже, гепни цю дурепу чимось)
- Так а шо такого? У Львові теж прилітає!
(цим варто прочитати невеличку лекцію про вірогідність, процентність тощо)
Вчора я поклала до маленької дамської сумочки турнікет та бандаж. В машині, де я їхала, завжди аптечки, це машина, яка буває на фронті. А я подумала, що вийду на хвилинку, покурити там чи випити кави - е, ні, нехай в сумочці будуть засоби.
Кілька днів тому ми з донькою були в Києві, залунала сирена тривоги. Ми поспішали. Але донька сказала:
- А знаєш, це лотерея. пішли посидимо в метро.
І ми пішли і трішечки посиділи в метрі.
Я граю в цю лотерею давно, я граю вже одинадцятий рік. Я так втомилась грати в цю лотерею. Там, де я живу, немає сховища. Немає в нас підвалу, його не викопаєш, тут високо підземні води. Тож кожної ночі з тривогою наша вірогідність в цій лотереї сильно зростає.
Я їду по фронту - я граю в лотерею.
Ми пролітаємо прифронтовим містом чи селом - це лотерея.
Знаєте, я до біса втомилась грати в цю лотерею. Але її треба виграти.
Скажіть мені, будь ласка - якщо ви, дорослі, теж граєте в цю лотерею - що примушує вас втягнути в цю гру власну дитину?
Чому ви НЕ МІНІМІЗУЄТЕ небезпеку для своєї ж дитини?
Заради чого ви наражаєте свою дитину на можливу смерть?
Чому, Господи?
... не треба розповідати про дороге житло в Карпатах. Затрати на переїзд і пошуки роботи тощо. Просто покажіть мені фінансовий еквівалент, який дорівнював би
життю
вашої
дитини...