![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanIgor Baryshev
Как ни странно, кто-то хочет реванша за неудачу в борьбе с россией ещё в исторические периоды, за неудачные походы Гитлера на россию, Наполеона, и тому подобное.
Таких исторических примеров очень много... © путін
Там далі щось про "історичну росію", "спроби" її "розвалу" тощо.
Тут варто зауважити, що:
а) постійні згадування про "розвал" чи то "бальшой страньі", чи то "істарічєскай расії", істеричне "ви чьто, тут масковію хатітє?" протягом тривалого часу - вказують на дійсну наявність страху, що одоробло незважаючи ні на які зусилля таки розпадеться;
б) усе подібне базікання є спробою якось прикрити власну спробу шобли, яку наразі у якості фронтмена представляє путін, захопити на початку 90-х владу на території ссср шляхом підміни керівництва союзу керівництвом однієї з тодішніх радянських республік - рсфср, яке та шобла тоді вже контролювала. Нещодавня доволі примітна обмовка "россія, каторая тогда називалась савєтскім саюзам" яскраво свідчить саме про це.
Насправді, оте "как ні странно" варто було б адресувати передусім тим, хто й досі за тридцять з гаком років дивним чином не помічають відпочатку цілком очевидної афери й визнають легітимність існування утворення з назвою "російська федерація", і лише після останніх "виборів" якось неохоче й невиразно виявляють сумнів щодо легітимності путіна на чолі того утворення.
=====
Валерій Пекар · Як наші союзники в росії бачать майбутнє росії.
Спойлер: вона має зникнути.
Тут ми співпадаємо.
-----
Олексій Панич
В Санкт-Петербурзі арештували Олександра Скобова, який вперше став політв'язнем ще за часів СРСР (кажуть, то була остання справа за "антирадянську агітацію"). Пан Олександр чекав на цей арешт і готувався до нього, навіть зробив все від нього залежне, щоби арешт відбувся - зокрема, публічно заявив, що допомагає сам і закликає інших допомагати росіянам-добровольцям, які воюють у складі ЗСУ. Тобто добровільно зізнався у злочині проти держави, за який в путінській Росії немає прощення. Пару тижнів тому він відвідав свою родину в Константинополі, попрощався з ними... й повернувся назад до Санкт-Петербургу чекати неминучого арешту.
Чому? Навіщо? Чому би не залишитися в Туреччині, раз вже "випустили"?
Це, напевно, важко зрозуміти поглядом зі сторони. Але є в російських дисидентів така сумна традиція: піти під арешт, піти добровільно на страждання і цілком можливу смерть в ув'язненні, щоби "постраждати за народ" із вірою, що ці страждання не даремні. Паралель з історією Навального тут напрошується сама собою; але, на відміну від Навального, Alexander Skobov був і є союзником України повністю й беззастережно.
Ось що він сказав за кілька днів до арешту:
«Должна быть уничтожена российская империя, Россия должна измениться территориально, ее части должны стать более самостоятельным. Я не берусь предрешать, в каких формах это будет. Может быть, это будет просто распад на несколько десятков самостоятельных политических образований. Может, основная часть нынешних субъектов Федерации сохранит между собой единство. Может, два-три крупных образования, я не знаю. Тут ничего предугадать невозможно. Но то, что должна быть сломана имперская сущность российского государства, покончено с имперской идентичностью, чувством принадлежности к огромному государству, которое сильнее всех, это обязательно. Если имперское подсознание сохранится, оно будет и дальше воспроизводить агрессивные авторитарные режимы. Тогда никаких по-настоящему глубоких изменений не произойдет. И никаких дверей для прогресса не останется. Эта имперская идентичность должна исчезнуть. Разваливать империю будем не мы, а местные правящие элиты. Когда они это сделают, у людей начнет формироваться новая идентичность.»
Власне, я казав і кажу те саме. Але різниця в тому, що я це кажу, будучи в Києві, а він сказав те саме у Санкт-Петербурзі.
Можливо, ви колись цікавилися питанням, а чи існують справжні хороші росіяни - без іронічних лапок. Так, існують. Одного з них щойно арештували.
Как ни странно, кто-то хочет реванша за неудачу в борьбе с россией ещё в исторические периоды, за неудачные походы Гитлера на россию, Наполеона, и тому подобное.
Таких исторических примеров очень много... © путін
Там далі щось про "історичну росію", "спроби" її "розвалу" тощо.
Тут варто зауважити, що:
а) постійні згадування про "розвал" чи то "бальшой страньі", чи то "істарічєскай расії", істеричне "ви чьто, тут масковію хатітє?" протягом тривалого часу - вказують на дійсну наявність страху, що одоробло незважаючи ні на які зусилля таки розпадеться;
б) усе подібне базікання є спробою якось прикрити власну спробу шобли, яку наразі у якості фронтмена представляє путін, захопити на початку 90-х владу на території ссср шляхом підміни керівництва союзу керівництвом однієї з тодішніх радянських республік - рсфср, яке та шобла тоді вже контролювала. Нещодавня доволі примітна обмовка "россія, каторая тогда називалась савєтскім саюзам" яскраво свідчить саме про це.
Насправді, оте "как ні странно" варто було б адресувати передусім тим, хто й досі за тридцять з гаком років дивним чином не помічають відпочатку цілком очевидної афери й визнають легітимність існування утворення з назвою "російська федерація", і лише після останніх "виборів" якось неохоче й невиразно виявляють сумнів щодо легітимності путіна на чолі того утворення.
=====
Валерій Пекар · Як наші союзники в росії бачать майбутнє росії.
Спойлер: вона має зникнути.
Тут ми співпадаємо.
-----
Олексій Панич
В Санкт-Петербурзі арештували Олександра Скобова, який вперше став політв'язнем ще за часів СРСР (кажуть, то була остання справа за "антирадянську агітацію"). Пан Олександр чекав на цей арешт і готувався до нього, навіть зробив все від нього залежне, щоби арешт відбувся - зокрема, публічно заявив, що допомагає сам і закликає інших допомагати росіянам-добровольцям, які воюють у складі ЗСУ. Тобто добровільно зізнався у злочині проти держави, за який в путінській Росії немає прощення. Пару тижнів тому він відвідав свою родину в Константинополі, попрощався з ними... й повернувся назад до Санкт-Петербургу чекати неминучого арешту.
Чому? Навіщо? Чому би не залишитися в Туреччині, раз вже "випустили"?
Це, напевно, важко зрозуміти поглядом зі сторони. Але є в російських дисидентів така сумна традиція: піти під арешт, піти добровільно на страждання і цілком можливу смерть в ув'язненні, щоби "постраждати за народ" із вірою, що ці страждання не даремні. Паралель з історією Навального тут напрошується сама собою; але, на відміну від Навального, Alexander Skobov був і є союзником України повністю й беззастережно.
Ось що він сказав за кілька днів до арешту:
«Должна быть уничтожена российская империя, Россия должна измениться территориально, ее части должны стать более самостоятельным. Я не берусь предрешать, в каких формах это будет. Может быть, это будет просто распад на несколько десятков самостоятельных политических образований. Может, основная часть нынешних субъектов Федерации сохранит между собой единство. Может, два-три крупных образования, я не знаю. Тут ничего предугадать невозможно. Но то, что должна быть сломана имперская сущность российского государства, покончено с имперской идентичностью, чувством принадлежности к огромному государству, которое сильнее всех, это обязательно. Если имперское подсознание сохранится, оно будет и дальше воспроизводить агрессивные авторитарные режимы. Тогда никаких по-настоящему глубоких изменений не произойдет. И никаких дверей для прогресса не останется. Эта имперская идентичность должна исчезнуть. Разваливать империю будем не мы, а местные правящие элиты. Когда они это сделают, у людей начнет формироваться новая идентичность.»
Власне, я казав і кажу те саме. Але різниця в тому, що я це кажу, будучи в Києві, а він сказав те саме у Санкт-Петербурзі.
Можливо, ви колись цікавилися питанням, а чи існують справжні хороші росіяни - без іронічних лапок. Так, існують. Одного з них щойно арештували.