![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanVassyl Trylis · ЗОВСЇМ ТРОШКИ О. ШПЕНґЛЕРА:
«Перехід від культури до цивілїзацїї відбувався в античностї в IV ст. до н. е., а на Заходї – в ХІХ ст. З цього рубежу ареною великих духовних рішень стає не «вся країна», як це було в часи орфічного руху чи реформацїї, коли, власне, кожне село грало свою роль, а три або чотири світові міста, які всмоктали в себе весь зміст історії і відносно яких уся решта країни культури понижується до становища провінцїї, єдиним призначенням якої тепер залишається живити цї світові міста залишками свого найвищого людського матеріалу.
«Світове місто й провінцїя – цими основними поняттями кожної цивілїзацїї відкривається зовсїм нова проблема форми історії, яку ми зараз переживаємо, не маючи, проте, жодного уявлення про значення цїєї проблеми. Замість цїлого світу – місто, одна точка, де зосереджене все життя обширних країн, в той час як уся решта в’яне; замість багатого формами врослого в землю народу – новий кочівник, паразит, мешканець великого міста, людина абсолютно позбавлена традицїй, розчинена в безформній масї, людина фактів, без релїгії, інтелїгентна, безплідна, сповнена глибокої відрази до селянства (і в його найвищій формі – провінцїйної шляхти), тобто величезний крок до неорганїчного, до кінця. Що це все означає? Францїя й Англїя вже зробили цей крок, Нїмеччина готується до нього. Слїдом за Сиракузами, Афінами, Александрією йде Рим; за Мадридом, Парижем, Лондоном – Берлїн. Перетворитись на провінцїю – така доля цїлих країн, які не входять в сферу випромінювання цих міст, як це колись було з Критом і Македонїєю, а нинї – з Скандїнавією.»
«Перехід від культури до цивілїзацїї відбувався в античностї в IV ст. до н. е., а на Заходї – в ХІХ ст. З цього рубежу ареною великих духовних рішень стає не «вся країна», як це було в часи орфічного руху чи реформацїї, коли, власне, кожне село грало свою роль, а три або чотири світові міста, які всмоктали в себе весь зміст історії і відносно яких уся решта країни культури понижується до становища провінцїї, єдиним призначенням якої тепер залишається живити цї світові міста залишками свого найвищого людського матеріалу.
«Світове місто й провінцїя – цими основними поняттями кожної цивілїзацїї відкривається зовсїм нова проблема форми історії, яку ми зараз переживаємо, не маючи, проте, жодного уявлення про значення цїєї проблеми. Замість цїлого світу – місто, одна точка, де зосереджене все життя обширних країн, в той час як уся решта в’яне; замість багатого формами врослого в землю народу – новий кочівник, паразит, мешканець великого міста, людина абсолютно позбавлена традицїй, розчинена в безформній масї, людина фактів, без релїгії, інтелїгентна, безплідна, сповнена глибокої відрази до селянства (і в його найвищій формі – провінцїйної шляхти), тобто величезний крок до неорганїчного, до кінця. Що це все означає? Францїя й Англїя вже зробили цей крок, Нїмеччина готується до нього. Слїдом за Сиракузами, Афінами, Александрією йде Рим; за Мадридом, Парижем, Лондоном – Берлїн. Перетворитись на провінцїю – така доля цїлих країн, які не входять в сферу випромінювання цих міст, як це колись було з Критом і Македонїєю, а нинї – з Скандїнавією.»