Просто біль серця
Jan. 16th, 2024 06:36 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanDiana Makarova
Кажуть, 16 січня День пам'яті захисників Донецького аеропорту.
Кажуть, після цього дня в 2015 вони там ще лишались і бились з ворогом.
Кажуть, люди вистояли, не вистояв бетон.
Але хтось з воїнів 2014-2015 років каже, щоб поменше повторювали цю фігню. Цю напрочуд красиву фразу. А красивими фразами та битва супроводжувалась пів року.
Кажуть, що це була піар битва.
Кажуть також, що її піарили для того, щоб люди поменше цікавились тим, що відбувалось тоді на всих фронтах. Бо саме тоді ми упевнено здавали завойовані та відбиті раніше позиції. Наближалось Дебальцеве.
Але воїни Донецького аеропорту, кажуть, впевнені в тому, що битва за ДАП була прекрасною школою, кривавим полігоном, який готував нас до майбутніх битв.
Втім, кажуть, що битви піару на крові з того часу не скінчились, а тільки починались.
Дебальцеве.
Фортеця Бахмут.
Кажуть - вона була тією ж самою битвою скривавленого піару воєначальників. Коли стояти й брати ціною будь-яких смертей стає важливіше за все. Важливіше за стратегію, тактику, за життя, віддані за чиїсь амбіції.
... багато чого кажуть про минулі битви.
Але кожного року стискається серце в ці дні. Бо ми не знаємо, як пам'ятаєте це ви - а ми, солдати й волонтери 2014-2015 року пам'ятаємо падіння Донецького аеропорту як біль.
Просто біль серця.
Різкий і страшний.
хоча, як і з Бахмутом, всі розуміли, що це падіння лише питання часу. Тоді для чого було обороняти?
... втім, кажуть, що саме так виграються війни.
... також кажуть, що павших там і тоді замінити складно й досі.
... правди немає. У війні взагалі немає правди. Є просто біль.
Кажуть, аеропорт називався іменем Прокоф'єва. Ми в телефонах так і казали:
- Наступна точка композитор.
- Ми теж їдемо до композитора.
Хоча, якщо чесно - ми не так часто їздили у Пєскі 14-15 років, як інші. Ми завжди намагались вишукувати ті точки фронту, де теж горить, просто про них не написали ще і не сказали. А в Пєскі й так не заростала народна тропа.
Все ж ми були там, хоч і поруч. Пєскі не аеропорт, аеропорт не Пєскі. Не всі розуміють різницю.
Мабуть, саме тому, з кожним роком тих, хто був в аеропорту й привозив туди допомогу, стає все більше. Люди смішні. Це була досить тісна спільнота, як військова, так і волонтерська. Тому перевірити, хто був, хто приїздив, а хто просто красиво розповідає про це, елементарно просто.
Кажуть, сьогодні наша країна відмовляється від будь-кого з російських митців. Але колись, коли ви вже не будете боятись мертвяків з російськими прізвищами - прослухайте цей танок. Не знаю, як для вас, але для мене він тепер назавжди пов'язаний з аеропортом імені Прокоф'єва. І завжди під цей танок тепер той біль у серці, що різонув, коли я взнала, що впав Донецький аеропорт.
Все ж це був символ...
Але кажуть, що захисникам Донецького аеропорту про символи казати не варто. Можуть і в морду. Як і захисники Бахмута.
Таке кажуть...
https://www.youtube.com/watch?v=yY7lIi955Wc
Кажуть, 16 січня День пам'яті захисників Донецького аеропорту.
Кажуть, після цього дня в 2015 вони там ще лишались і бились з ворогом.
Кажуть, люди вистояли, не вистояв бетон.
Але хтось з воїнів 2014-2015 років каже, щоб поменше повторювали цю фігню. Цю напрочуд красиву фразу. А красивими фразами та битва супроводжувалась пів року.
Кажуть, що це була піар битва.
Кажуть також, що її піарили для того, щоб люди поменше цікавились тим, що відбувалось тоді на всих фронтах. Бо саме тоді ми упевнено здавали завойовані та відбиті раніше позиції. Наближалось Дебальцеве.
Але воїни Донецького аеропорту, кажуть, впевнені в тому, що битва за ДАП була прекрасною школою, кривавим полігоном, який готував нас до майбутніх битв.
Втім, кажуть, що битви піару на крові з того часу не скінчились, а тільки починались.
Дебальцеве.
Фортеця Бахмут.
Кажуть - вона була тією ж самою битвою скривавленого піару воєначальників. Коли стояти й брати ціною будь-яких смертей стає важливіше за все. Важливіше за стратегію, тактику, за життя, віддані за чиїсь амбіції.
... багато чого кажуть про минулі битви.
Але кожного року стискається серце в ці дні. Бо ми не знаємо, як пам'ятаєте це ви - а ми, солдати й волонтери 2014-2015 року пам'ятаємо падіння Донецького аеропорту як біль.
Просто біль серця.
Різкий і страшний.
хоча, як і з Бахмутом, всі розуміли, що це падіння лише питання часу. Тоді для чого було обороняти?
... втім, кажуть, що саме так виграються війни.
... також кажуть, що павших там і тоді замінити складно й досі.
... правди немає. У війні взагалі немає правди. Є просто біль.
Кажуть, аеропорт називався іменем Прокоф'єва. Ми в телефонах так і казали:
- Наступна точка композитор.
- Ми теж їдемо до композитора.
Хоча, якщо чесно - ми не так часто їздили у Пєскі 14-15 років, як інші. Ми завжди намагались вишукувати ті точки фронту, де теж горить, просто про них не написали ще і не сказали. А в Пєскі й так не заростала народна тропа.
Все ж ми були там, хоч і поруч. Пєскі не аеропорт, аеропорт не Пєскі. Не всі розуміють різницю.
Мабуть, саме тому, з кожним роком тих, хто був в аеропорту й привозив туди допомогу, стає все більше. Люди смішні. Це була досить тісна спільнота, як військова, так і волонтерська. Тому перевірити, хто був, хто приїздив, а хто просто красиво розповідає про це, елементарно просто.
Кажуть, сьогодні наша країна відмовляється від будь-кого з російських митців. Але колись, коли ви вже не будете боятись мертвяків з російськими прізвищами - прослухайте цей танок. Не знаю, як для вас, але для мене він тепер назавжди пов'язаний з аеропортом імені Прокоф'єва. І завжди під цей танок тепер той біль у серці, що різонув, коли я взнала, що впав Донецький аеропорт.
Все ж це був символ...
Але кажуть, що захисникам Донецького аеропорту про символи казати не варто. Можуть і в морду. Як і захисники Бахмута.
Таке кажуть...
https://www.youtube.com/watch?v=yY7lIi955Wc