![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Diana Makarova
Коли у Арлекіна спитали, що він обере - колесування чи четвертування, Арлекін відповів:
- Я обираю спагеті.
Це старий жарт Комеді дель арте. Звичайно, Арлекін тоді вижив. Бо Арлекін безсмертний. Але жарт я запам'ятала. І тепер, коли я стикаюсь з неймовірно тугою дуальністю світу - я згадую спагеті Арлекіна.
- Що ви обираєте, капіталістів чи комуністів?
- Я обираю спагеті.
одного разу я так відповіла на комсомольських зборах. Мене ледь не виключили з комсомолу. Тяжкі часи були.
Насправді не були. Насправді вони і зараз є. Насправді часи не змінились. Ось сьогодні мене весь вечір просто жорстко допитували, кого я обираю - Залужного чи Безуглу?
- А можна ні того, ні ту?
- Ні, не можна. Обери, в якому ти таборі! - продовжувався допит.
Я ледь знову не обрала спагеті.
Насправді я спагеті не люблю. Але ж треба щось обирати?
- Ти за кого, за красних чи за білих?
- А можна, я буду за Маруську?
- Яку ще Маруську?
- Та в нас в селі була бандитка Маруська. Ох, і добре гуляла. Так я б, мабуть, обрала її. Щоб ні за красних, ні за білих.
- Так, не відволікатись! Кого ти обираєш, Безуглу чи Залужного?
- А можна, я оберу Владу?
- Яку ще Владу?
- Ім'я таке у жінки. Влада. Вона прийшла до коментів дуже знервована і сказала, що в неї чоловік на війні. Так я обираю її. І її чоловіка.
Я була гречною з Владою і лагідною. Бо в неї чоловік на фронті. Насправді я не знаю, правда чи ні про чоловіка, але тут краще помилитись правильно. Краще говорити з нею як такою, що чоловік на фронті. Думаю, вона сказала правду. Бо дуже була знервована.
коли я бачу дружин наших військових, а паче коли я бачу вдов і мам - я можу їм пробачити все. Знервованість і глупість, якісь образливі слова і гнів на весь світ.
Бо в них рідні люди на фронті.
Рідні повернуться (якщо повернуться) і суспільство дуже скоро почне кричати їм, що туди не посилало. Власне, суспільство завжди так кричить. І біль Влади від цього буде ще більшим. Про біль її чоловіка вже що там говорити.
Тому я обираю їх. Мабуть, тому що я й сама на фронті. Час від часу.
- Так, не відволікайся! Кого ти обираєш, Бе...
- Знаєте, я не розумію. Коли це сталось і чому, що треба обов'язково когось обирати? Безуглу чи Залужного? Залужного чи Сирського? Сирського чи Тарнавського? Шапталу чи Наєва?
- Так, до речі! Кого ти обираєш? Сирського чи Тарнавського?
(знайшлись обирателі - кожен чи не НГШ, а то і Верховний з Головкомом)
Я розумію, чому це так. Людям необхідно знайти винних. Зверніть увагу, я спеціально не сказала про Зеленського і Порошенка. А, сказала. Ну, тепер понесеться.
Людям необхідно знайти винних. І чим більше будуть летіти ракети на наші міста, чим більше ми будемо здавати наших позицій на фронтах - тим яростніше люди стануть шукати винних.
А винні насправді всі.
В тому, кого обирали, в перших чи других турах. В тому, що не цікавились, чому ж наша країна так просто й легко роззброїлась. До речі, днями я написала пост, де питала - чому так сталось? Мені не відповів ніхто. Бо люди просто не знають. Не цікавились. Забули. Давно було діло. А наче теж обирали - ми зі зброєю чи без?
Обрали без...
Найбільше винна Росія. Це теж зрозуміло. І ми начебто всі точно знаємо, кого ми НЕ ОБИРАЄМО. Ми вже, слава богу, не обираємо: "Путін, ввєді войска!" (до речі, не факт)
Але все ж більшість розібралась, кого НЕ обирає.
Та все одно дробиться і починає обирати далі.
Дуальність, здається, так це називається.
Капіталісти чи комуністи.
Білі чи червоні.
Наші чи німці.
Ти за Притулу чи за Порошенка?
(до речі, теж не менш популярне)
Відкинувши спагеті, я не люблю спагеті - я точно знаю, що обираю Владу. І її чоловіка.
Одну з тих тисяч жінок я обираю, чий чоловік на фронті.
Я також обираю їхніх чоловіків.
Дівчат та жінок, які теж зараз на фронті, я обираю.
І їхніх дітей.
Як іноді дістає дуальність світу.
Здається, ще трохи і суспільство роздробиться ще на менші осколки.
- Кого ти обираєш, тил чи фронт?
- Кого ти обираєш, піхоту чи артилерію?
- Кого ти обираєш, ТрО чи ЗСУ?
Хоч би не примусили обирати між Будановим та Малюком. Опасні мальчіки, не дай боже помилитись.
- Так, не відволікайся! Кого ти обираєш, громадянську війну чи військовий переворот?
- Кого ти обираєш, Франківську чи Львівську? Бо це все, що в нас лишилось. Більше обирати ні з чого...
Останнє я не хочу.
І ви не хочете.
Я точно знаю.
Тому давайте все ж обирати Владу, яка чекає на чоловіка. І її чоловіка, який на фронті.
Ну, і ладно, можна вже спагеті. Хто любить спагеті.
Я не люблю.

Коли у Арлекіна спитали, що він обере - колесування чи четвертування, Арлекін відповів:
- Я обираю спагеті.
Це старий жарт Комеді дель арте. Звичайно, Арлекін тоді вижив. Бо Арлекін безсмертний. Але жарт я запам'ятала. І тепер, коли я стикаюсь з неймовірно тугою дуальністю світу - я згадую спагеті Арлекіна.
- Що ви обираєте, капіталістів чи комуністів?
- Я обираю спагеті.
одного разу я так відповіла на комсомольських зборах. Мене ледь не виключили з комсомолу. Тяжкі часи були.
Насправді не були. Насправді вони і зараз є. Насправді часи не змінились. Ось сьогодні мене весь вечір просто жорстко допитували, кого я обираю - Залужного чи Безуглу?
- А можна ні того, ні ту?
- Ні, не можна. Обери, в якому ти таборі! - продовжувався допит.
Я ледь знову не обрала спагеті.
Насправді я спагеті не люблю. Але ж треба щось обирати?
- Ти за кого, за красних чи за білих?
- А можна, я буду за Маруську?
- Яку ще Маруську?
- Та в нас в селі була бандитка Маруська. Ох, і добре гуляла. Так я б, мабуть, обрала її. Щоб ні за красних, ні за білих.
- Так, не відволікатись! Кого ти обираєш, Безуглу чи Залужного?
- А можна, я оберу Владу?
- Яку ще Владу?
- Ім'я таке у жінки. Влада. Вона прийшла до коментів дуже знервована і сказала, що в неї чоловік на війні. Так я обираю її. І її чоловіка.
Я була гречною з Владою і лагідною. Бо в неї чоловік на фронті. Насправді я не знаю, правда чи ні про чоловіка, але тут краще помилитись правильно. Краще говорити з нею як такою, що чоловік на фронті. Думаю, вона сказала правду. Бо дуже була знервована.
коли я бачу дружин наших військових, а паче коли я бачу вдов і мам - я можу їм пробачити все. Знервованість і глупість, якісь образливі слова і гнів на весь світ.
Бо в них рідні люди на фронті.
Рідні повернуться (якщо повернуться) і суспільство дуже скоро почне кричати їм, що туди не посилало. Власне, суспільство завжди так кричить. І біль Влади від цього буде ще більшим. Про біль її чоловіка вже що там говорити.
Тому я обираю їх. Мабуть, тому що я й сама на фронті. Час від часу.
- Так, не відволікайся! Кого ти обираєш, Бе...
- Знаєте, я не розумію. Коли це сталось і чому, що треба обов'язково когось обирати? Безуглу чи Залужного? Залужного чи Сирського? Сирського чи Тарнавського? Шапталу чи Наєва?
- Так, до речі! Кого ти обираєш? Сирського чи Тарнавського?
(знайшлись обирателі - кожен чи не НГШ, а то і Верховний з Головкомом)
Я розумію, чому це так. Людям необхідно знайти винних. Зверніть увагу, я спеціально не сказала про Зеленського і Порошенка. А, сказала. Ну, тепер понесеться.
Людям необхідно знайти винних. І чим більше будуть летіти ракети на наші міста, чим більше ми будемо здавати наших позицій на фронтах - тим яростніше люди стануть шукати винних.
А винні насправді всі.
В тому, кого обирали, в перших чи других турах. В тому, що не цікавились, чому ж наша країна так просто й легко роззброїлась. До речі, днями я написала пост, де питала - чому так сталось? Мені не відповів ніхто. Бо люди просто не знають. Не цікавились. Забули. Давно було діло. А наче теж обирали - ми зі зброєю чи без?
Обрали без...
Найбільше винна Росія. Це теж зрозуміло. І ми начебто всі точно знаємо, кого ми НЕ ОБИРАЄМО. Ми вже, слава богу, не обираємо: "Путін, ввєді войска!" (до речі, не факт)
Але все ж більшість розібралась, кого НЕ обирає.
Та все одно дробиться і починає обирати далі.
Дуальність, здається, так це називається.
Капіталісти чи комуністи.
Білі чи червоні.
Наші чи німці.
Ти за Притулу чи за Порошенка?
(до речі, теж не менш популярне)
Відкинувши спагеті, я не люблю спагеті - я точно знаю, що обираю Владу. І її чоловіка.
Одну з тих тисяч жінок я обираю, чий чоловік на фронті.
Я також обираю їхніх чоловіків.
Дівчат та жінок, які теж зараз на фронті, я обираю.
І їхніх дітей.
Як іноді дістає дуальність світу.
Здається, ще трохи і суспільство роздробиться ще на менші осколки.
- Кого ти обираєш, тил чи фронт?
- Кого ти обираєш, піхоту чи артилерію?
- Кого ти обираєш, ТрО чи ЗСУ?
Хоч би не примусили обирати між Будановим та Малюком. Опасні мальчіки, не дай боже помилитись.
- Так, не відволікайся! Кого ти обираєш, громадянську війну чи військовий переворот?
- Кого ти обираєш, Франківську чи Львівську? Бо це все, що в нас лишилось. Більше обирати ні з чого...
Останнє я не хочу.
І ви не хочете.
Я точно знаю.
Тому давайте все ж обирати Владу, яка чекає на чоловіка. І її чоловіка, який на фронті.
Ну, і ладно, можна вже спагеті. Хто любить спагеті.
Я не люблю.
